Моральне виховання

Мета морального виховання: формування особистості, що здатна керувати собою і не потребує “поводирів”.

Морально все, що приносить людині користь і не шкодить іншим.

Найбільш успішним є метод “природних впливів”, сформульований Руссо:

• вплив самої природи;

• приклад дорослих;

• метод природних наслідків;

• рівноправне партнерство дорослих і дітей;

• набуття дитиною власного досвіду;

• проходження дитиною в сім’ї і школі історичного шляху політичного законодавства Англії: від деспотизму до конституційності, а потім до все більшого поширення свободи з метою оцінки його переваг.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

правильне харчування; загартування організму;

систематичні фізичні вправи; запобігання розумовому перевтомленню, яке веде до фізичного виродження.

ЗАРУБІЖНА РЕФОРМАТОРСЬКА ПЕДАГОГІКА

КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ:

• невідповідність традиційної шкільної практики вимогам економічного та політичного розвитку держав, а саме: нездатність старої школи до розвитку в учнів активності та самостійності, вміння застосовувати набуті знання на практиці, що стало необхідним в умовах швидкого розвитку технічного прогресу;

• потреба у масовій професійній освіті спонукала до принципового перегляду характеру навчання: виникла необхідність розв'язання протиріччя між вузькою спеціалізацією та загальним розвитком особистості; забезпечення якісної освіти в умовах швидкого зростання контингентів в установах обов'язкової освіти, включення знань природничо-наукового характеру в систему середньої освіти для забезпечення її повноцінного характеру;

• поява широкої сукупності нових педагогічних, психологічних та інших антропологічних концепцій, що об'єктивно зумовили можливість реформування освітніх систем у відповідності з вимогами часу.

МЕТА реформаторської педагогіки: перетворити школу у розвиваюче середовище, що є невід'ємною часткою соціуму, на місце підготовки самостійних, ініціативних ділових людей, що вміють творчо використовувати набуті знання в практичній діяльності.

Методологічні основи реформаторської педагогіки:

• гуманістичний підхід до цілевизначення, яке полягає у цілісному та гармонійному розвитку особистості з розвиненими якостями громадянина та трудівника;

• педоцентричний характер педагогічної системи: зумовленість усіх її компонентів потребами вільного розвитку особистості; дитина з її інтересами як найвища цінність педагогічного процесу;

• розвивальний підхід: спрямованість на оптимізацію взаємодії всіх чинників розвитку дитини - як соціальних, так і біологічних; опора на саморозвиток, урахування його спонтанного та циклічного характеру;

• антропологічний підхід: обґрунтування педагогічних нововведень даними сукупності людинознавчих наук як про психологічні, фізіологічні, анатомічні, патопсихологічні тощо, так і про соціальні, філософські аспекти її життя.