4. Правила навчання, що стосуються вчителя.

• Намагайся зробити навчання цікавим.

• Викладай енергійно.

• Слідкуй за правильністю мови учня.

• Постійно удосконалюй себе – ніколи не зупиняйся! “Найбільш важливим явищем у школі, найбільш повчальним предметом для спостережень, найбільш живим прикладом для учня є сам учитель. Він –уособлений метод навчання, саме втілення принципу навчання і виховання. Його особистість завойовує йому повагу, вплив, силу. Повсюди цінність школи рівняється цінності її вчителя.”

Дидактична система адольфа дістервега (2) сутність процесу навчання

• Розвиваючий характер. Його головним завданням є збудження пізнавальних здібностей дитини, їх “розвиток у пошуках та засвоєнні істини”.

• Виховуючий характер. Істинне навчання не тільки розвиває розумові сили дитини, але й формує у неї тверді переконання, високі моральні почуття, сильний характер, тобто формує особистість у цілому. І навпаки: погано організоване навчання “псує не тільки голову, але й характер”.

• Природовідповідний характер: “У всьому світі живих і неживих речей розвиток відбувається природним шляхом, підкорюючись імманентним законам. Тільки в світі людей зустрічається протиприродність, протизаконність, тому що тут грають роль свобода, сваволя і пристрасті. Виховання має справу саме з такою сферою, тому воно прагне зрозуміти закони природного розвитку дитини щоб допомогти ранньому розкриттю дитячої природи, щоб усунути з дороги перешкоди. Педагог власне не виховує, а усуває шкідливі впливи, укріплює добрі пориви, якими він завдячує матері-природі”.

Дидактичні принципи

• Наочність, що є найважливішою умовою елементарної освіти. Виділення найбільш простих елементів, безпосередньо доступних спостереженню дитини, пов’язаних з її попереднім досвідом. Навчання від близького до далекого, від простого до складного, від відомого до невідомого.

• Свідомість: “Все, що повинно бути засвоєне, необхідно спочатку усвідомити, оскільки зрозуміле легко й приємно запам’ятовується”.

• Урахування вікових особливостей дітей: “Ніколи не вчи тому, чого учень ще не в стані засвоїти” “Керуйся у навчанні природними ступенями розвитку людини”.

• Систематичність: “Розподіляй і розміщуй матеріал таким чином, щоб де тільки можливо, на наступній ступені при вивченні нового знову повторювалося попереднє”. Систематичні вправи для розвитку розумових здібностей дітей: а) гостроти, точності і повноти сприйняття (культури сприйняття), б) здорової уяви, багатої фантазії; в) самостійного аналізу, синтезу та узагальнення понять.

• Грунтовність. Досягається шляхом вивчення головного і основного, що відповідає віковим особливостям дітей. При повторі не слід відтворювати матеріал у попередній формі, але вносити в нього що-небудь нове, сприяючи ще більшому усвідомленні його учнями.

ЗМІСТ ОСВІТИ

• Оскільки домінуючою метою освіти є формальна, що передбачає розвиток пізнавальних здібностей учнів, перевага віддається багатосторонньому вивченню невеликої кількості матеріалу.

• Усвідомлюючи необхідність надавати і практично необхідні знання, Дістервег висуває ідею єдності формальної і матеріальної цілей освіти.

• Головним критерієм відбору навчального матеріалу залишається його сприяння розвитку пізнавальних здібностей. Відповідно виділяються дві групи предметів: історичні (історія, географія, історична частина граматики); раціональні (філософські і математичні науки). “У першому випадку перед очима учнів уже має місце готова будівля, яку тільки треба обстежити; у другому перед ними постає завдання за допомогою простих будівельних матеріалів спорудити цю будівлю”.