- •17) Становище українських земель у складі Великого князівства Литовського у XIV – XVI ст.
- •18) Становище українських земель у складі польського королівства XIV- XVI ст.
- •20) Берестейська церковна унія та її значення в історії України
- •21) Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.
- •23) Формування української державності впродовж національно-визвольної війни середини XVII ст.
- •24) Політичне становище гетьманщини у складі Московської держави впродовж другої половини XVII ст.
- •25) Доба «Руїни» в українській історії
- •27) Гайдамацький і опришківський рухи
- •28) Приєднання Пн. Причорномор'я до Російської імперії та його колонізація українцями
- •29) Поділи Речі Посполитої в другій половині XVIII ст. Та їх наслідки для українських земель
- •30) Українське національне відродження XIX ст.: сутність і періодизація
- •33) Буржуазні реформи 60-х – 70-х рр. XIX ст. В Російській імперії та особливості їх проведення в Україні
- •34) Громадсько-культурний рух у Західній Україні в першій половині XIX ст. «Руська Трійця»
- •35) Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії та її вплив на розвиток українського національного руху
- •36) «Народовці» та «москвофіли» в суспільно-політичному житті Західної України другої половини XIX ст.
- •37) Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в українських землях (др. Пол. XIX – пер. Пол. XX ст.)
- •39) Україна в Першій світовій війні
- •45) Політика «українізації» 20-х – початку 30-х років XX ст.
- •46) Індустріалізація в радянській Україні
- •47) Колективізація сільського господарства в Україні та Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •48)Сталінський тоталітарний режим в Україні
- •49) Організація українських націоналістів: утворення, ідеологія та діяльність
- •50) Приєднання західноукраїнських земель до срср у 1939 – 1940 рр. Встановлення тоталітарного режиму в Західній Україні
17) Становище українських земель у складі Великого князівства Литовського у XIV – XVI ст.
Перший етап (1340-1362 рр.) – проникнення литовців на українські землі. Для боротьби з Тевтонським орденом розрізнені язичницькі литовські племена в середині XIII ст. під керівництвом князя Міндовга об’єдналися у єдину державу – Велике князівство Литовське. За часів правління Міндовга (1230-1263 рр.) головним об’єктом литовської експансії стали західноруські (білоруські) землі. У часи його наступника – Гедиміна (1316-1341 рр.) до складу Литовської держави почалося приєднання (у 30-ті роки ХІV ст.) українських земель: Берестейської, Турово-Пінської, Прип’ятьської та інших. Внаслідок польсько-угорсько-литовської боротьби за галицько-волинські землі Польща отримує Галичину, Литва – Волинь. У 1355-1356 рр. він завоював Чернігово-Сіверщину, а у 1362 р. захопив Київ і всю Київщину. Після того, як влітку 1362 р. військо Ольгерда на р.Сині Води (притока південного Бугу) розгромило татарські війська, – Київщина, Поділля і Переяславщина остаточно відійшли до Литви. Велике князівство Литовське стало найбільшою державою в Європі (столиця – Вільно). Майже 90% населення становили русини, тобто українці та білоруси.
Другий етап (1362-1385 рр.) – утвердження литовського правління. Утвердження литовського правління на українських землях відбувалося практично без опору з боку місцевого населення. майже до кінця ХІV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Тут збереглася стара система управління,
Третій етап (1385-1480 рр.) – посилення централізму у Литовській державі і ліквідація залишків автономії українських земель. Подією, яка докорінно змінила становище південно-західних руських земель, стала Кревська унія (1385 р.). Основними чинниками, які зближували інтереси правлячих кіл Литви та Польщі були як внутрішня нестабільність, так і зовнішня небезпека, зокрема загроза Тевтонського ордену, посилення московського князівства тощо. За цих умов Польща запропонувала Литві шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайло об’єднати сили двох держав. 14 серпня 1385 р. у м. Крево між Литвою і Польщею було укладено Кревську унію, за умовами якої литовський князь Ягайло, одружуючись з польською королевою Ядвігою, отримував титул короля Польщі, зобов’язувався перейти до католицької віри і окатоличити литовців та « навіки приєднати всі свої рідні землі, литовські та руські до корони Польської»
У 1430 р. умирає Вітовт. Після його смерті литовські і руські князі обрали великим князем Литовським Свидригайла Ольгердовича (1430-1452 рр.), активного супротивника Польщі, який орієнтувався на руських православних феодалів. У тому ж 1430 р. поляки розпочали проти нього війну, захопили Волинь і Поділля. Незадоволені політикою Свидригайла литовські магнати у 1432 р. обрали великим князем литовським Сигізмунда (брата Вітовта), котрий поновив унію з Польщею. У 1440 р. руські князі організували змову і убили Сигізмунда. Після цього на білоруських і українських землях почалися анти литовські повстання.
Четвертий етап (1480-1569 рр.) – посилення литовсько-російської боротьби за вплив на українські землі. Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав у часі збіглася з піднесенням Московського князівства. Об’єднуючи навколо себе навколишні землі, воно перетворювалося протягом другої половини ХV ст. в єдину централізовану державу. З поваленням у 1480 р. татаро-монгольського іга Москва все активніше заявляє про себе як про центр «збирання земель Русі». За цих обставин під впливом зростаючого соціального гніту, релігійної дискримінації, загрози ополячення та окатоличення в українських землях помітно поширюються проросійські настрої. Скасування автономного статусу українських земель викликало невдоволення та опір серед місцевої еліти.