- •17) Становище українських земель у складі Великого князівства Литовського у XIV – XVI ст.
- •18) Становище українських земель у складі польського королівства XIV- XVI ст.
- •20) Берестейська церковна унія та її значення в історії України
- •21) Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.
- •23) Формування української державності впродовж національно-визвольної війни середини XVII ст.
- •24) Політичне становище гетьманщини у складі Московської держави впродовж другої половини XVII ст.
- •25) Доба «Руїни» в українській історії
- •27) Гайдамацький і опришківський рухи
- •28) Приєднання Пн. Причорномор'я до Російської імперії та його колонізація українцями
- •29) Поділи Речі Посполитої в другій половині XVIII ст. Та їх наслідки для українських земель
- •30) Українське національне відродження XIX ст.: сутність і періодизація
- •33) Буржуазні реформи 60-х – 70-х рр. XIX ст. В Російській імперії та особливості їх проведення в Україні
- •34) Громадсько-культурний рух у Західній Україні в першій половині XIX ст. «Руська Трійця»
- •35) Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії та її вплив на розвиток українського національного руху
- •36) «Народовці» та «москвофіли» в суспільно-політичному житті Західної України другої половини XIX ст.
- •37) Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в українських землях (др. Пол. XIX – пер. Пол. XX ст.)
- •39) Україна в Першій світовій війні
- •45) Політика «українізації» 20-х – початку 30-х років XX ст.
- •46) Індустріалізація в радянській Україні
- •47) Колективізація сільського господарства в Україні та Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •48)Сталінський тоталітарний режим в Україні
- •49) Організація українських націоналістів: утворення, ідеологія та діяльність
- •50) Приєднання західноукраїнських земель до срср у 1939 – 1940 рр. Встановлення тоталітарного режиму в Західній Україні
21) Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.
Перше велике козацьке повстання 1591—1693 pp., спрямоване проти існуючих польсько-шляхетських порядків в Україні, було пов'язане з іменем Криштофа Косинського. Наприкін. 1591 р. запорожці разом з реєстровцями під проводом К. Косинського прийшли під Білу Церкву — резиденцію і замок Я. Острозького і захопили її. Повстанців підтримали міщани та селяни навколишніх місті сіл — всього бл. 5 тис. чол.
Поступово повстанський рух проти польської влади набув значної сили і протягом 1592 р. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Козацькі загони оволоділи Трипіллям, Богуславом, Переяславом, штурмували Київський замок.
Для боротьби з повстанцями було зібрано шляхетське ополчення під командуванням київського воєводи К.-В. Острозького. На початку лютого 1593 р. під м. П'ятка відбулася вирішальна битва, у якій погано озброєне повстанське військо в умовах суворих морозів і нестачі харчів майже тиждень мужньо відбивало ворожі атаки, втративши від 2 до 3 тис. вбитими. Значних втрат зазнала й шляхта, а тому змушена була піти на укладення перемир'я.
Проте козацтво не склало зброї. Уже в травні 1593 p. К. Косинський на чолі двотисячного козацького загону вирушив із Запоріжжя під Черкаси, де взяв в облогу замок місцевого старости О. Вишневецького. Останній почав з повстанцями переговори, під час яких К. Косинського було підступно вбито.
Не минуло й року, як в Україні спалахнуло нове грізне повстання 1694— 1596 pp., яке очолив Северин Наливайко
Влітку 1694 р., повернувшись з успішного походу в Молдавію, С. Наливайко розмістив своїх людей на постій у маєтках брацлавської шляхти, вимагаючи стацій (натуральних податків) або забираючи продовольство й фураж силою. Водночас він направив на Запоріжжя своїх посланців із пропозицією про об'єднання сил для спільної боротьби проти польського панства. Щоб загладити свою участь у придушенні повстання Косинського, надіслав запорожцям 1,5 тис. коней, захоплених у турків. У жовтні 1594 р. наливайківці й брацлавські міщани прогнали місцеву шляхетську адміністрацію, захопили Брацлав і проголосили його " вільним козацьким містом".
Приблизно тоді ж на допомогу наливайківцям прибув загін запорожців на чолі з гетьманом Григорієм Лободою. Об'єднане військо Наливайка й Лободи, що налічувало бл. 12 тис. чол., спершу зробило кілька походів у Молдавію. У той час Наливайко пішов на Волинь та Білорусь, здобуваючи міста й беручи з них контрибуцію. Аналогічно діяв і гетьман Григорій Лобода, який зі своїми запорожцями подався на Подніпров'я. Ще один козацький загін полковника Матвія Шаули, здобувши Київ, направився у Білорусь. Наприкін. 1595 — на поч. 1596 р. повстанці вже контролювали все українське Правобережжя.
У березні 1596р. повстанські загони об'єдналися під Білою Церквою, де розгромили передові підрозділи шляхетських військ. Згодом в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля відбулася одна з вирішальних битв, після якої повстанці почали відступ, маючи намір сховатися за московським кордоном. Але їх просування гальмував величезний обоз приблизно з 7—9 тис. жінок, дітей, старих, який прикривали 3 тис. боєздатних козаків. У травні 1596р. на р. Солонині під Лубнами (теперішня Полтавщина) повстанці потрапили в оточення переважаючих сил польського війська, яке налічувало понад 5 тис. жовнірів та декілька тисяч обслуги.
Козацькі виступи. 1591—1596 pp. викликали переляк серед польської шляхти, яка на сеймі проголосила козаків ворогами держави та ухвалила " винищити їх до останку". Однак усі ці постанови залишилися на папері.