34) Громадсько-культурний рух у Західній Україні в першій половині XIX ст. «Руська Трійця»

"Руська трійця" (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, засновниками якого були студенти Львівського університету Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Породжене в добу романтизму, воно мало виразно слов'янофільський і будительсько-демократичний характер.

Навколо "Руської трійці" об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Учасники угрупування твердили, що "русини" Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру. Вони "ходили в народ", записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови.

Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, "трійчани" укладають першу рукописну збірку поезії "Син Русі"(1833). У 1835 році "Руська трійця" робить спробу видати фольклорно-літературну збірку "Зоря", в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.

Істотною заслугою "Руської трійці" було видання альманаху "Русалка Дністровая" (1837 рік, Будапешт), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М.Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель.

"Русалку Дністровую" царський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано. Над трьома упорядниками збірки було проведено слідство. М.Шашкович після висвячення на священика був переведений в одну з дрібних парафій, де він, виснажений працею та постійними злиднями, помер у 32-річному віці. Я.Головацькому тривалий час не давали сану священика, а І.Вагилевич, щоб уникнути переслідувань, перейшов у протестантську віру.

Гурток "Руська трійця" припинив свою діяльність невдовзі після смерті Маркіяна Шашкевича.

35) Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії та її вплив на розвиток українського національного руху

На західноукраїнських землях під час «весни народів» український рух став набувати ознак, притаманних третьому, політичному етапу націотворення. Головними питаннями, що їх намагалися вирішити під час революційних подій західні українці, були селянське і національне. Необхідність звільнитися від залишків кріпацтва, передусім панщини, стала нагальною потребою соціально-економічного розвитку краю. Водночас з огляду на пробудження національної свідомості поляків і українців належало вирішити проблему впорядкування правового статусу обох народів в умовах співіснування у складі однієї імперської провінції. Пробудження національних почуттів західних українців спричиняло висування вимог територіального розмежування та надання прав самоуправління.

Змагання українців за їхні права під час «весни народів» очолювало греко-католицьке духовенство. Переконаність духовенства у необхідності підтримувати Габсбургів, оскільки лише це дає можливість здобути перевагу над поляками та угорцями, спричиняла консервативний характер українського національно-визвольного руху під час революційних подій.

Коли звістка про те, що уряд канцлера Меттерніха опинився у відставці, надійшла до Галичини, першими почали діяти поляки. Вони звернулися до імператора з вимогою відновлення у складі імперії польської державності. Галичину поляки вважали виключно польським краєм, ігноруючи наявність української більшості населення в її східній частині. Саме з Галичини вони планували розпочати відновлення своєї державності.

З метою залучити на свій бік українське селянство поляки, навчені досвідом повстання 1846 р., висунули вимогу скасування панщини. Приєднатися до своїх вимог вони запропонували лідерам галицьких русинів.

13 квітня у Львові поляки оголосили про заснування Центральної ради народової, яка мала стати майбутнім польським урядом. Водночас з цим вони заходилися створювати окружні польські ради і формувати Національну гвардію. Неприємною несподіванкою для поляків стало те, що ігноровані ними русини створили 2 травня 1848 р. Головну руську раду – орган громадського самоуправління галицьких русинів.

Виникнення Головної руської ради стало переламним моментом розвитку українського національного руху на західноукраїнських землях. Вперше українці створили свій власний представницький орган, який висунув політичну програму. після повалення династії Габсбургів керівники революції заперечили право неугорських народів на самовизначення. Це стало головною причиною того, що закарпатські русини не підтримали угорських повстанців і залишилися вірними Габсбургам. Свідченням певної політизації українського національного руху в Закарпатті стало пропагування ідеї об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною та Буковиною в окрему адміністративну автономну одиницю імперії.