Загальнопедагогічні погляди я.А.Коменського мета виховання

Кінцевою метою людини є вічне блаженство у злитті з Богом. Мета виховання полягає у сприянні досягненню величного кінця шляхом реалізації людиною свого призначення у цьому світі.

Мета виховання – зробити людину такою, що: “1) знає всі речі, 2) є володарем речей і самого себе, 3) себе і все виводить з Бога, джерела всіх речей”, 4) має здорове тіло. Наслідком виховання повинні стати: знання, доброчинність, благочестя.

Чинники формування особистості

ВИХОВАННЯ	“Людина є істотою найбільш лагідною і божественною , якщо вона приборкана істинним вихованням. Якщо ж її не виховувати, або давати їй хибне виховання, то вона буде найбільш дикою твариною з усіх, кого породила земля”.
СПАДКОВІСТЬ	“Людина народжується здібною до розуміння речей, для набуття доброчинності та безмежної любові до Бога і коріння всіх цих трьох здібностей існують у неї так же безумовно, як і коріння у кожного дерева”.
СЕРЕДОВИЩЕ	“Є приклади того, як деякі люди, що були викрадені у дитинстві дикими тваринами і виросли серед них, знали не більше тварин”.

Природовідповідність – методологічний принцип педагогічної системи

Природовідповідність – відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існують у ній незалежно від нас. Оскільки людина є частиною природи (мікрокосмом у макрокосмі), то мова йде, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні.

1. Оптимістичний погляд на природу дитини як предмет виховання, впевненість у можливості навчити та виховати кожну дитину.

2. Ідея діяльного, активного характеру пізнання, потреба в якому має природний характер.

3. Взаємозумовленість та взаємозалежність мети освіти, змісту та методів навчання.

4. Необхідність раннього початку виховання.

5. Ідея компенсації природних недоліків людини за допомогою навчання і виховання.

6. Визначення та урахування типів пізнавальних здібностей та психічних властивостей дитини.

7. Побудова вікової періодизації психічного розвитку дитини.

8. Механістичні аналогії природи дитини з природою зовнішнього світу з метою обґрунтування педагогічних дій.

9. Містико-телеологічне пояснення багатьох психічних явищ.

ПРИНЦИП НАРОДНОСТІ ВИХОВАННЯ

1. Виховання та освіта цілісно та гармонійно розвиненої високоморальної людини-патріота своєї батьківщини, здатної віддати життя за її незалежність, за встановлення на землі миру і співробітництва між народами.

2. Загальний та обов’язковий характер освіти.

3. Школа повинна бути “майстернею мудрості”, тобто надавати знання, необхідні для матеріального і духовного життя людини.

4. Школа повинна бути “майстернею працелюбності”, тобто готувати до життя та праці.

5. Школа повинна бути “майстернею гуманності”, тобто її головною спрямованістю повинно бути виховання “людини в людині”.

6. Навчання рідною мовою повинно складати основу шкільної освіти.