1.1.2. В чому полягає суть «обмінного валютного курсу»-і які є кількісні показники валютного курсу?

«Обмінний валютний курс» — це:

- кількість одиниць однієї валюти, необхідна для придбання одиниці іншої валюти;

- ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;

- сукупність цін валют, взаємопов'язаних тристороннім арбітражем. Як уже зазначалось, змістом валютної операції є обмін валюти однієї

країни на валюту іншої. Кожна національна валюта має певну ціну, котра ви­ражається в грошових одиницях іншої країни. Наприклад, Ідол, коштує 132,08 єни. Ця ціна валюти називається валютним курсом. Ціни валют що­денно публікуються. Таким чином, валютний, або обмінний, курс має кіль­кісну визначеність, котра являє собою співвідношення кількості обмінюва­них валют. Так, якщо ви обмінюєте 100 грн. на 20 американських доларів, то 100 грн. поділяються на 20 дол., що дорівнює 5 грн. за 1 дол. Обмінний курс — це результат ділення кількості валюти, котру ви обмінюєте, на кількість валюти, котру ви отримуєте в обмін. Якщо ми знаємо обмінний курс гривні (0,20 дол. за 1 грн.), то ми можемо підрахувати, скільки доларів можна отримати за 200 грн. Для цього потрібно 200 грн. помножити на обмінний курс гривні, тобто на 0,20. За 200 грн. можна отримати 40 дол.

Визначення курсу валют називається котируванням. Існує два методи котирування іноземної валюти до національної: пряме і непряме. При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. = 5 грн.). Так визначається курс іноземної валюти. При непрямому котируванні курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті (1 грн. = 0,20 дол.). Так визначається курс національної валюти. Зазвичай валютний курс розглядається як ціна іно­земної валюти в національній валюті.

При котируванні валют встановлюється базова валюта, тобто валюта відносно якої котируються інші валюти, та валюта котирування, тобто ва­люта, яка котирується до базової. Як правило, усі валюти (за винятком англійського фунта стерлінга та кошика валют) порівнюється з доларом США. Використання долара як базової валюти відображає роль амери­канської валюти як загальновизнаної розрахункової одиниці.

При аналізі динаміки валютних курсів враховують метод котируван­ня. Оскільки валютний курс — це ціна грошей то його зміни означають по­дорожчання або знецінення грошей. Національна валюта дорожчає, коли валютний курс визначений методом прямого коритування, знижується (був 5,6 грн./дол., став 5,4 грн./дол.), і знецінюється при зростанні валют­ного курсу.

1.1.3. Які існують розрахункові види валютних курсів?

Для оцінки темпів економічного розвитку використовують декілька розрахункових видів валютних курсів [63, с. 20-24].

1. Номінальний валютний курс. Це — курс між двома валютами, тобто відносна ціна двох ваяют (пропозиція їх обміну однієї на іншу). Наприклад, номінальний валютний курс долара до фунта дорівнює 2,00 дол./ 1 фунт.

Визначення номінального валютного курсу співпадає із загальним визначенням самого валютного курсу і встановлюється на валютному ринку. Він використовується у валютних контрактах і є найпростішим і базовим визначенням валютного курсу. Однак для довгострокового про­гнозування він не є зручним, оскільки вартість іноземних і національних валют змінюється одноразово із зміною загального рівня цін в країні.

2. Реальний валютний курс. Це — номінальний валютний курс, скоре­ гований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта.

Для його розрахунку використовується формула:

де 5,. — реальний валютний курс;

5„ — номінальний валютний курс;

Р' — індекс цін зарубіжної країни;

Р — індекс цін своєї країни.

Реальний валютний курс являє собою співвідношення споживацького кошика за рубежем, переведеного з іноземної валюти в національну за до­помогою номінального валютного курсу (номінальний валютний курс, помножений на індекс цін зарубіжної країни) і ціни споживацького коши­ка тих самих товарів у своїй країні.

Індекс реального валютного курсу показує його зміну з поправкою на темп інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у своїй країні є вищим від зарубіжного, то реальний валютний курс буде вищим від номінального. Наприклад, номінальний валютний курс гривні по відношенню до до­лара впав з 5,4 до 5,6 гри./дол. Ціни в США за цей самий період зросли на 0,4%, в Україні на 8%. Внаслідок цього реальний валютний курс склав:

3. Номінальний ефективний валютний курс. Він розраховується як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зва­женим у відповідності з питомою вагою цих країн у валютних операціях даної країни. Він виражається формулою:

де 5*„ — номінальний ефективний валютний курс; Б, — знак суми показників по і країнах; і — країна — торговельний партнер

- індекс номінального валютного курсу поточного ро-

к у

(S ) У порівнянні з базовим роком (S ) кожної

V П} ' ' ^0

країни — торгівельного партнера;

— питома вага кожної країни в торгівельному обігу да­ної країни з країнами, що є головними торгівельни-ми партнерами.

Номінальний валютний курс показує усереднену динаміку руху курсу національної валюти по відношенню до декількох валют, а також відобра­жає зміну рівнів цін в кожній з країн.

4. Реальний ефективний валютний курс. Це номінальний ефектив­ний валютний курс, зкоригований на зміну рівня цін або інших показ­ників витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн — основних торгівельних партнерів.

де S¹',. — реальний ефективний валютний курс;

Він виражається формулою

- індекс реального валютного курсу поточного року у порів­нянні з базовим роком кожної країни — торгівельного парт­нера.

Індекс S''_r вважається головним показником, який характеризує уза­гальнену динаміку курсів основних валют і на його основі прогнозуються тенденції їх розвитку.

Якщо 5*_г національної валюти підвищується, то експорт стає дорож­чим, його розміри скорочуються, а імпорт дешевшає і розміри його зрос­тають, тобто конкурентні позиції країни на світовому ринку погіршують­ся. Отже, У_г є показником, що характеризує конкурентоспроможність країни на світовому ринку.

Розрахунки ефективних валютних курсів здійснюється за методикою МВФ, яка отримала назву моделі багатостороннього обмінного курсу, і передбачає виконання наступних кроків:

1) вибір базового року, до якого будуть перераховуватись всі індекси валютних курсів;

2) вибір способу усереднення валютного курсу за рік;

3) визначення кр<ин — головних торгівельних партнерів даної держави;

4) визначення питомої ваги кожної з них в торгівельному обороті цієї країни;

5) розрахунок індексів середньорічних обмінних курсів національної валюти до валют країн — головних торгівельних партнерів по відношен­ню до базового року;

6) зваження їх за питомою вагою цих країн в торгівельному обороті да­ної країни.

За своєю природою ефективні валютні курси є розрахунковими.