2.33. Якими е особливості міжнародної ліцензійної торгівлі?

Міжнародна торгівля ліцензіями є основним економічним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого і швидко­го поширення.

Зростання міжнародної торгівлі ліцензіями зумовлене рядом чин­ників, що стимулюють фірми продавати і купувати ліцензії на світовому ринку:

<« комерційна зацікавленість у здійсненні технологічного трансферту, як з боку ліцензіара (продаючи ліцензію він у короткий термін окупає ви­трати на НДДКР, дістає додатковий прибуток за рахунок швидкого освоєння винаходу і випуску на його основі нових видів продукції), так і з боку ліцензіата (купуючи ліцензію, він економить на НДДКР, має доступ до передових науково-технічних досягнень, одержує дохо­ди від використання новітніх технологій); «• посилення конкурентної боротьби на світовому ринку; *• прискорення випуску на ринок нової продукції; ** одержання доступу до додаткових ресурсів;

•« проникнення і завоювання важкодоступних ринків у країнах, де широ­ко використовуються тарифні і нетарифні бар'єри;

* одержання прибутку від продажу ліцензій на продукцію, що не відпо­відає новим стратегічним пріоритетам. Так, фірми з диверсифікованим виробництвом постійно коректують асортимент продукції, переключа­ючи ресурси на виробництво найбільш прибуткових виробів. При цьо­му «за бортом» можуть виявитися види продукції чи технології, що для самих фірм вже не мають інтересу, але можуть бути з вигодою передані закордонним підприємствам, зацікавленим у їх продажу;

* країни з обмеженими ресурсами науково-технічного розвитку, беручи участь у міжнародному технологічному обміні, мають можливість зай­няти тверду позицію на світовому ринку без додаткових витрат;

•> за допомогою ліцензій створюється реклама вітчизняної продукції і завдяки цьому зростає попит на неї в інших країнах, а також вивчають­ся закордонні ринки;

<* політичні і правові мотиви. Так, ліцензування є більш вигідним спосо­бом інтернаціоналізації при бажанні ліцензіара захистити свої активи в умовах недосконалого законодавства, нестабільної політичної ситу­ації в країні-ліцензіаті, що до того ж проводить політику з обмеження панування іноземного капіталу і зміцненню державної власності [40]. Крім переваг міжнародне ліцензування має і недоліки, що для

ліцензіара обертаються наступним:

*J* обмеження можливостей одержання майбутніх прибутків, пов'язаних із самостійним використанням нематеріальних активів, внаслідок пе­редачі прав на досить тривалий період;

*J* втрата контролю над якістю своєї продукції і технології, а також над збереженням репутації своєї фірми у випадку передачі права іншій фірмі. Основними наслідками втрати контролю є: неадекватне вико­ристання ліцензій, низька якість продукції, перетворення ліцензіата в конкурента;

»J« зниження цінності технологій у тих випадках, коли вони можуть ста­ти широко відомими і доступними [12, с. 329-332]. Міжнародні ліцензійні зв'язки здійснюються переважно між розвину­тими країнами. У загальній сумі надходжень від міжнародної торгівлі ліцензіями частка розвинутих країн складає приблизно 98%.

В цілому оборот ліцензійної торгівлі складає близько ЗО млрд. дол. на рік. Однак значущість цього ринку визначається тим, що вартість про­дукції, що випускається в різних країнах з іноземними ліцензіями, скла­дає 330-400 млрд. дол. щорічно. Лідируюче положення на ринку ліцензій належить США (65% надходжень промислово розвинутих країн від екс­порту ліцензій).

Значну роль у міжнародній ліцензійній торгівлі відіграють країни Західної Європи. Так, частка Німеччини у світовому експорті ліцензій складає 13%, Великобританії — 8%. Нетто-імпортером ліцензій є Японія, але її частка у світовому експорті — 19% і має тенденцію до зростання.

Країни, у залежності від їхньої ролі в міжнародній торгівлі ліцензіями класифікуються таким чином [50, с. 240-241]:

Таблиця 1.25.

Групи країн	Характеристика
1	2
1. Промислове розвинуті країни з домінуючим експортом ліцензій	США. Експортна спрямованість торгівлі ліцензіями має історичний характер і відображає науково-технічний потенціал країни. Переважну частину витрат на проведення фундаментальних наукових досліджень бере на себе держава. У США надходження від продажу ліцензій складає 56% загального обсягу платежів з ліцензійних угод у всіх країнах, і в 17 разів перевищують їх платежі з закуплені ліцензії.
2. Промислове розвинуті країни з переважним експортом ліцензій	Великобританія. Швейцарія. Вони мають позитивне сальдо в ліцензійній торгівлі і проводять політику стимулювання експорту ліцензій. Спеціалізуються на виготовленні високотехнологічних виробів, створюють велику кількість філій і дочірніх компаній великих фірм при відносно невеликих можливостях промислового використання нових технологій.
3. Промислове зозвинуті країни з переважним імпортом ліцензій	Німеччина, Японія, Італія, Франція й інші промислове розвинуті країни. Вони широко використовують закордонний досвід і технічні знання для модернізації провідних галузей на основі передових технологій і прискорення власних науково-технічних зозробок. Не прагнуть до балансування надходжень і платежів за ліцензійними угодами.
1	2
1 . Країни, що розвиваються, з і експортно-і імпортною спрямованістю торгівлі ліцензіями	Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина. Проводять політику цілеспрямованої закупівлі закордонних технологій для вирішення великих економічних завдань. Експортуються ліцензії, як правило, до прилеглих держав.
2. Країни, що розвива­ються, з імпортною спрямованістю ліцензійної торгівлі	Таїланд, Алжир, Панама. Закупівля нових технологій здійснюється в основному у вигляді супутніх ліцензій при будівництві промислових об'єктів.
3. Країни, що розвиваються, з епізодичним характером ліцензійної торгівлі	Найменш розвинуті країни