1.5.11. Як здійснюється управління політичним ризиком?

Компанії, які ведуть свій бізнес в іноземних державах, піддаються політичному ризику в значно більшій мірі, ніж компанії вітчизняні. Політичний ризик відноситься до наслідків, котрі виникають в результаті майбутніх змін політики тієї чи іншої країни, невизначеності і нестабіль­ності урядового курсу по відношенню до бізнесу або інвесторів. Зміни за­конів і правил ведення бізнесу можуть вплинути на ведення справ, відтак у функцію міжнародного фінансового менеджменту входить оцінка сту­пеня впливу політичного ризику на фінансовий стан компанії і розроб­лення методів його зниження.

Можливими змінами в політиці по відношенню до міжнародного бізнесу і інвесторів може бути: «J* експропріація або націоналізація;

* урядове втручання у ведення бізнесу або управління активами у відкритій формі (офіційне регулювання, ліцензування, контроль над цінами) і в прихованій (бюрократичні тяганини, вимагання хабарів, різниця в платежах за послуги інфраструктури, конвертація валюти за дискримінаційним валютним курсом тощо);

«> зміни в оподаткуванні як корпоративних прибутків або доходів, так і доходів фізичних осіб. Зміни податкових законів можуть мати, більший вплив на вартість фірми, ніж націоналізація та експропріація. І оскільки ймовірність податкових змін набагато вища, саме вони ста­новлять основне джерело політичного ризику.

Оскільки політичний ризик відноситься до подій, котрі можуть відбу­тись в майбутньому, точних методів його виміру не існує. Використову­ються суб'єктивні і кількісні методи. Суб'єктивні:

1) відвідування керівництвом компанії країни, що розглядається (ме­тод «великого турне») і 2) звернення до консультативних фірм (метод «Дельфі» термін, що походить від Дельфійського оракула); кількісні ме­тоди: 1) статистичний, який ґрунтується на історичних кореляціях між деякими вимірюваними змінними і наступними збитками через політич­ний ризик і 2) висновки на основі соціально-політико-поведінківській те­орії, яка враховує чинники, котрі призводять до дій, що мають своїми ре­зультатами втрати через політичний ризик.

Усунути або повністю контролювати політичний ризик неможливо, але компанії можуть вжити певних заходів, котрі зменшать вплив неспри­ятливих ^політичних дій на фірму. Насамперед компанія повинна доби­тись розуміння приймаючою стороною (урядом, громадянами) взаємної вигоди від інвестицій. Формальною процедурою такого розуміння є кон-сесійна угода, в якій застережуються права і зобов'язання іноземної ком­панії. Однак треба мати на увазі, що виконання умов такої угоди для країни перебування необов'язкове. Стратегією управління політичним ризиком може бути отримання страхового полісу в якому-небудь урядо­вому агентстві щодо страхування політичних ризиків. Наприклад, амери­канська урядова Корпорація зарубіжних приватних інвестицій (КЗПІ) по страхуванню політичних ризиків американських компаній, яка зай­мається прямими зарубіжними інвестиціями, пропонує чотири види стра­хування:

1) проти введення обмежень на переведення грошових коштів у дола­рах від прибутків іноземних відділень та філій;

2) від експропріації і націоналізації;

3) проти збитків в прибутках, викликаних політичними конфліктами і безпорядками;

4) проти втрати майна, завданої в результаті воєнних дій, соціальних заворушень тощо.

Батьківська компанія може зменшити вплив політичного ризику, як­що вона буде орієнтуватись в зарубіжній інвестиційній діяльності на рин­ки місцевих кредиторів або через розміщення своїх акцій серед місцевих інвесторів. Угода про спільну діяльність також знижує політичний ризик. Можлива передача вирішення суперечливих моментів на розгляд Міжна­родного центру вирішення інвестиційних суперечок, що забезпечує посе­редництво у проведенні арбітражу, рішення якого стають обов'язковими для учасників суперечок.

В будь-якому випадку, коли компанії ведуть справи з суверенними урядами, їх керівними принципами повинно бути досягнення взаємного інтересу.