1.4.43. Як зробити оцінку вартості облігації?

Ціни облігацій визначаються п'ятьма основними моментами: *» рівнем позичкового відсотка; ** кредитним рейтингом емітента; «• строком до погашення;

*• наявністю обкладеного або викупного фонду; * * умовами першочергового і наступного випуску облігацій.

Облігації першого випуску мають більш високу оцінку, ніж наступні.

З підвищенням позичкового відсотка ціни облігацій знижуються і на­впаки. Чим міцніше фінансове становище позичальника, тобто вищий йо­го кредитний рейтинг, тим вигіднішими є умови, за яких робиться пози­ка. Наприклад, держава, велика, добре відома компанія і т. ін. можуть взя­ти позику під більш низький відсоток. Гроші, які позичаються на довгий строк, коштують дорожче, аніж гроші, які позичаються на короткий строк. Відтак для облігацій, що йдуть з дисконтом, чим ближчий момент пога­шення, тим менша скидка з номіналу. Наявність викупного фонду для до­строкового погашення облігацій позитивно позначається на ціні випуску. При підвищенні рівня позичкового відсотка ціни довгострокових облігацій знижуються, як правило, на більшу величину, ніж ціни коротко­строкових облігацій. Різке підвищення цін звичайних акцій, на які обмі­нюються конвертовані облігації, може призвести до продажу облігацій зі значною премією понад номінал.

Інвестор при угодах на фондовому ринку намагається виявити випадки неправильної оцінки облігації ринком. Економічним методом виявлення неправильної оцінки облігації є метод оцінки шляхом капіталізації доходу.

Цей метод передбачає, що внутрішня вартість будь-якого активу ґрун­тується на дисконтованій величині платежів, котрі інвестор очікує отри­мати в майбутньому за рахунок володіння цим активом. Застосування цього методу до оцінки облігацій полягає в порівнянні значення доход-ності (Y) до погашення облігації зі значенням «правильної» (Yn), на дум­ку інвестора, доходності до погашення.

Доходність до погашення облігації (або обіцяна доходність до пога­шення) визначається за такою формулою:

де Р — поточний ринковий курс облігації із залишковим строком

погашення «п» років; С,, С_ъ ..., С„ — передбачувані грошові виплати інвестору в перший рік,

в другий і т.д.;

Y — обіцяна доходність до погашення.

Наприклад, облігація номінальною вартістю в 1000 дол. і поточною вартістю в 900 дол. має залишковий строк обігу — 3 роки. Купонні щорічні виплати до погашення становлять 60 дол.

Доходність облігацій до погашення становить:

Y= 10,02%.

Якщо наступний аналіз вказує, що відсоткова ставка повинна дорівню­вати 9%, то ця облігація недооцінена, оскільки Y > Y,,. Якщо доходність до погашення вища, аніж «правильна», то облігація недооцінена, і тоді вона -кандидат на купівлю. Якщо ж доходність до погашення нижча «правиль­ної», то облігація «переоцінена», і тоді вона — кандидат на продаж. Отже, якщо поточний ринковий курс нижчий, ніж істинна вартість облігації, то це недооцінена облігація, а якщо вищий, — то переоцінена.

Внутрішня вартість облігації (Y) може бути обчислена і за такою фор­мулою:

Оскільки ціна купівлі облігації — це її ринковий курс (Р), то для інве­стора чиста приведена вартість (net present value NPV) дорівнює різниці між вартістю облігації і ціною купівлі:

Для нашого прикладу

Якщо облігація має позитивну NPV, вона є недооціненою.

Якби інвестор визначив, що У„ дорівнює 11%, то NPV облігації стано­вила б: — 22,19 дол., тобто облігація переоцінена.

Якби інвестор визначив величину У„ як приблизно рівну Y, то обліга­ція розглядалась би як точно оцінена.

Основною складовою аналізу облігації є визначення нормального для інвестора значення У„, оскільки вирахувати його непросто через те, що во­но залежить від суб'єктивної оцінки інвестором як деяких характеристик облігації, так і поточних умов на ринку.