- •Isbn 966-8568-51-6
- •1. Яке місце займає «Міжнародна економіка» в економічній науці?
- •2. У чому полягає предмет «Міжнародної економіки» як самостійної дисципліни?
- •3. Як складаються відносини України із міжнародною економічною спільнотою?
- •1. Міжнародна торгівля товарами та послугами /. /. Загальна характеристика та базові поняття
- •1 .Значення має міжнародна торгівля в системі міжнародної економіки
- •1.1.2. В чому полягають специфічні риси міжнародної торгівлі?
- •3. Товарна та географічна структурою міжнародної торгівлі
- •1.1.4. Яка існує класифікація ринків?
- •1.1.5. Яка існує класифікація товарів?
- •1.1.7. В чому полягає сутність умов торгівлі?
- •1.1.8. Що розуміють під еластичністю експорту та імпорту?
- •1.1.9. Як впливає на міжнародну торгівлю економічне зростання?
- •1.1.10. В чому полягає міжнародний баланс попиту та пропозиції?
- •1.2. Основні теорії розвитку міжнародної торгівлі
- •1.2.1. В чому полягають сутність теорії меркантилізму, її значення та обмеженість?
- •1,2.2. В чому полягають сутність теорії абсолютних переваг, її позитивні та негативні риси?
- •1.2.3. В чому полягають сутність теорії порівняльних переваг, її значення та недоліки?
- •1.2.4. В чому полягає сутність
- •1.2.5. Які є альтернативні теорії міжнародної торгівлі?
- •1.3. Методи регулювання міжнародної торгівлі 1.3.1. Які існують основні типи торгівельної політики?
- •1.3.2. В чому полягають тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі?
- •1. За способом стягування:
- •3. За характером:
- •4. За походженням:
- •133. Що являють собою митна вартість •і 'а країна походження товару?
- •1.3.4. Які є економічні наслідки введення мита?
- •1.3.5. В чому сутність нетарифных методів регулювання міжнародної торгівлі?
- •1.3.6. В чому полягають кількісні обмеження як форма нетарифного регулювання міжнародної торгівлі?
- •1.3.7. В чому полягають приховані види торгівельних обмежень?
- •1.3.8. В чому полягають фінансові методи торгівельної політики?
- •1.3.9. Які особливості розвитку митно-тарифного регулювання
- •1.4. Світові товарні ринки 1.4.1. Якою є система класифікації товарів в міжнародній торгівлі?
- •1.4.2. Що являють собою світові ціни на промислові і сировинні товари?
- •1.4.3. Які е особливості світових ринків промислових товарів?
- •1.4.4. Які е особливості світових ринків сировинних товарів?
- •1.4.5. В чому полягають особливості зовнішньої торгівлі України товарами?
- •1.5. Міжнародна торгівля послугами
- •1.5.2. Які існують способи здійснення міжнародних операцій
- •1.5.3. Якими є масштаби сучасної міжнародної торгівлі послугами?
- •1.5.4. Які є особливості міжнародних транспортних послуг та міжнародних поїздок?
- •1.5.5. Яким є стан та перспективи зовнішньої торгівлі України
- •2. Міжнародний рух чинників виробництва
- •2.1. Міжнародний рух капіталу 2.1.1. Що являє собою міжнародний рух чинників виробництва?
- •2.1.2. В чому полягають суть та форми міжнародного руху капіталу?
- •2.1.3. В чому полягають суть та основні форми міжнародного кредиту?
- •2.1.4, Які е нові форми міжнародного кредитування?
- •2.1.5. У чому полягають суть тик та критерії транснаціоналізаціг?
- •2.1.6. В чому суть пзі?
- •2.1.7. Які е основні чинники прямого зарубіжного інвестування?
- •2.1.8. В чому полягає суть технологічного трансферу?
- •2.1.9. В чому полягають основні тенденції розвитку ринку міжнародних прямих інвестицій?
- •2. /. 10. В чому полягають наслідки пзі?
- •2.1.11. Якими є перспективи і проблеми пзІв економіку України?
- •2.2. Міжнародна міграція робочої сили
- •2.2.1. В чому полягають причини міжнародної міграції робочої сили?
- •2.2.2 Як визначаються основні етапи міжнародної міграції
- •IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочався після II світової війни і триває понині.
- •2.2.3. Що являють собою сучасні центри притягання робочої сили?
- •2.2.4. Які є наслідки переміщення трудових ресурсів?
- •2.3. Міжнародна передача технологій
- •2.3.1. В чому полягають сутність та форми міжнародного технологічного обміну?
- •II. Нематеріальні види технологій:
- •2.3.2. Які особливості притаманні міжнародному технологічному обміну в сучасних умовах?
- •2.33. Якими е особливості міжнародної ліцензійної торгівлі?
- •2.3.4. Що являють собою об'єкти ліцензій?
- •2.3.5. В чому полягає сутність міжнародних ліцензійних угод?
- •2.3.6. Якими е форми ліцензійних платежів?
- •2.3.7. Якими е особливості міжнародного ринку інжинірингових послуг?
- •2.3.8. В чому полягає сутність міжнародного договору на консультативний інжиніринг?
- •2.3.9. Що являють собою умови надання інжинірингових послуг?
- •2.3.10. Які е особливості міжнародного технологічного обміну
- •3. Національна економіка та світогосподарська система. Міжнародна економічна інтеграція
- •3.1. Національна економіка в системі світового господарства. Класифікація країн світу
- •3.1.1. Яке місце посідає національна економіка в системі світового господарства?
- •3.1.2. В чому полягає регіональний підхід до класифікації країн світу?
- •3.1.3. В чому полягає типологічний підхід до класифікації країн світу?
- •3.1.4. Як виявляються етнокультурні особливості країн у сфері світової економіки?
- •3.1.5. Що відносять до специфічних рис економіки розвинутих країн?
- •3.1.6. В чому полягають особливості динаміки економіки розвинутих країн?
- •3.1.7. В чому полягають особливості економічної структури
- •3.1.8. Якими є основні риси країн з перехідною економікою?
- •3.1.9. В чому полягають економічні реформи перехідного періоду?
- •3.1.10. Якими рисами характеризується динаміка розвитку й структура економіки країн з транзитивною економікою?
- •3.1. І і. В чому полягає загальний характер економіки країн, що розвиваються?
- •3.1.12. Які фактори економічного розвитку характеризують країни,
- •3.1.13. В чому полягають основні економічні проблеми країн,
- •3.1.14. В чому полягає механізм інтегрованості країн, що розвиваються, у світову економіку?
- •3.1.15. В чому полягають регіональні особливості країн, що розвиваються?
- •3.2. Сутність та цілі інтеграційних процесів. Рівні інтеграції та регіональні інтеграційні угрупування
- •3.2.1. В чому полягає сутність інтеграційних процесів?
- •3.2.2. Які існують рівні міжнародної економічної інтеграції?
- •3.2.3. В чому полягають особливості європейських інтеграційних процесів?
- •II. Європейська асоціація вільної торгівлі
- •IV. Умови та передумови загальноєвропейської економічної інтеграції
- •3.2.4. Які е особливості розвитку економічних взаємозв'язків у Північній Америці?
- •3.2.5. В чому полягає специфіка Латиноамериканських інтеграційних процесів?
- •3.2.6. Які відмітні риси економічної інтеграції в Азії?
- •3.2.7. Які основні економічні угрупування існують в Африці?
- •1. Світова валютно-фінансова система та принципи її функціонування
- •1.1. Валюта та валютні курси 1.1.1. Що таке валюта та які е її види?
- •1.1.2. В чому полягає суть «обмінного валютного курсу»-і які є кількісні показники валютного курсу?
- •1.1.3. Які існують розрахункові види валютних курсів?
- •1.1.4. Що таке ціна валюти та які е п види?
- •1.1.5. Які чинники визначають попит і пропозицію валюти?
- •1.1.6. Як визначається крос-курс і тристоронній арбітраж?
- •1.1.7. Як визначаються ціни іноземних товарів та послуг у національній валюті?
- •1,2. Платіжний баланс та валютні курси 1.2.1. В чому суть міжнародних розрахунків?
- •1.2.2. Які є основні форми міжнародних розрахунків?
- •1.2.3. В чому полягає суть та якою є структура платіжного балансу?
- •1.2.4. В чому полягає зміст рахунку поточних операцій?
- •1.2.6. В чому полягає зміст рахунку офіційних резервів?
- •1.2.7. Які чинники впливають на стан платіжного балансу?
- •1.2.8. Як здійснюється балансування статей платіжного балансу?
- •1.2.9. Який зв'язок між станом платіжного балансу і позицією національної валюти?
- •1.2.10. В чому полягають основні проблеми конвертованості гривні?
- •1.2.11. Які чинники впливають на валютний курс?
- •1.2.12. Для чого здійснюють прогнозування валютного курсу?
- •1.2.13. Як здійснюється прогнозування на основі паритету купівельної спроможності валют?
- •1.2.14. Як здійснюється прогнозування на основі відмінностей у відсоткових ставках?
- •1.2.15. В чому полягає значення аналізу платіжного балансі/ для прогнозування валютного курсу?
- •1.3. Еволюція валютної системи 1.3.1. Які існують варіанти валютної політики?
- •1.3.2. В чому полягають система «золотого стандарту» та Бреттон-Вудська валютна система?
- •1.33. Якими є принципи Ямайської валютної системи?
- •1.3.4. Як відбувається вибір конкретної валютної політики?
- •1.3.5. У чому полягає валютна політика України?
- •1.4. Міжнародні фінансові ринки
- •1.4.2. Якими є особливості спотового ринку і обмінного курсу «спот»-?
- •1.4.3. В чому полягає специфіка форвардного ринку і форвардного курсу?
- •1.4.4. Які відмітні риси визначають ф'ючерсний ринок та ф'ючерсний курс?
- •1.4,5. Що таке валютні опціони?
- •1.4.6. В чому полягає суть спекулятивних валютних операцій?
- •1.4.7. Що таке валютні ризики?
- •1.4.8. Яким чином здійснюється урядове втручання в діяльність валютних ринків?
- •1.4.11. Які чинники впливають на зміни величини відсоткових ставок?
- •1.4.12. Що являє собою відсотковий арбітраж?
- •1.4.13. Як впливає відсотковий арбітраж на форвардні і спотові обмінні курси?
- •1.4.14. Як впливає інфляція через відсоткові ставки на валютний курс?
- •1.4.15. Що собою являє рівновага міжнародних ринків капіталів?
- •6. Розмір відсоткової ставки.
- •1.4.18. Які особливості зовнішньої заборгованості України?
- •1.4.19. Як здійснюється міжнародна офіційна допомога країнам,
- •1.4.20. Яким е місце та в чому полягають функції фондового ринку
- •1.4.21. Що таке інвестиційний капітал?
- •1,4.22. Хто є постачальниками й споживачами інвестиційного капіталу?
- •1.4.23. Які посередники існують на ринку цінних паперів?
- •1.4.24. В чому полягає ризик інвестування?
- •1.4.25. Які відомі етапи розвитку світових фондових ринків?
- •1.4.26. Які існують головні тенденції сучасного розвитку світового фондового ринку?
- •1.4.27. В чому полягає суть і яка є класифікація цінних паперів?
- •1.4.28. Що таке акції?
- •1.4.29. Яким є сучасний світовий ринок акцій?
- •1.4.30. В чому суть облігацій?
- •1.4.31. Яким е сучасний світовий ринок боргових цінних паперів?
- •1.4.32. Що таке фінансовий дериватив?
- •1.4.33. Яким е сучасний світовий ринок деривативів ?
- •1.4.34. Що слід розуміти під первинним ринком цінних паперів?
- •1.4.35. Що слід розуміти під вторинним ринком цінних паперів?
- •1.4.36. Які нові тенденції в організації діяльності світових фондових бірж?
- •1. Перехід на електронну торгівельну систему.
- •3. Об'єднання класичних фондових і деривативних бірж.
- •1.4.37. В чому полягає суть позабіржового ринку цінних паперів?
- •1.4.38. Якими е принципи формування портфеля акцій інвестора?
- •1.4.39. Які принципи визначають стратегію поведінки інвестора у випадку продажу своїх акцій?
- •1.4.40. Якими основними показниками визначається діяльність ринку цінних паперів?
- •1.4.41. Які є основні показники діяльності ринку цінних паперів за методом обчислення?
- •1.4.42. Як визначається ринкова вартість акції на фондовому ринку?
- •1.4.43. Як зробити оцінку вартості облігації?
- •1.4.44. В чому полягають основні завдання реформування на фондовому ринку України?
- •1.4.45. В чому полягає суть фондової політики держави?
- •1.4.46. На яких основних принципах можливе ефективне функціонування фондового ринку України?
- •1.4.47. Яким є механізм державного регулювання фондового ринку України?
- •1.5. Особливості міжнародного фінансового менеджменту 1.5.1. В чому полягає суть міжнародного фінансового менеджменту?
- •1.5.3. Якими є особливості фінансового менеджменту тнк?
- •1.5.4. Якою є специфіка зовнішнього середовища прийняття рішень
- •1.5.5. Якими е особливості бухгалтерського обліку в тнк?
- •1.5.6. Як здійснюється управління валютним ризиком?
- •1.5.7. Що таке капітальне бюджетування?
- •1.5.8. Які існують головні ризики при прийнятті рішень про пзі?
- •1.5.9. Як здійснюється управління портфелем зарубіжних цінних паперів?
- •1.5.10. Що таке хеджирування?
- •1.5.11. Як здійснюється управління політичним ризиком?
- •1.5.12. Що являє собою чинна капітальна політика?
- •1.5.13. Як здійснюється транснаціональне фінансування?
- •1.5.14. Як здійснюється фінансування міжнародної торгівлі?
- •1.5.15. Якою є дивідендна політика корпорації?
- •1.5.16. Що повинен вміти фінансовий менеджер міжнародної компанії?
- •2. Регулювання міжнародної мікро- та макроекономіки
- •2.1. Регулювання міжнародної торгівлі
- •2.1.1. Що являє собою cot, яка її роль в регулюванні міжнародної торгівлі товарами?
- •2.1.2. Як здійснюється міждержавне регулювання торгівлі послугами?
- •2.1.3. Що являє собою юнктад, яке місце вона займає в регулюванні міжнародної торгівлі?
- •2.1.4. Які цілі та функції Міжнародного торговельного центру?
- •2.1.5. Які цілі та функції юнсітрал?
- •2.2. Регулювання міжнародного руху чинників виробництва
- •2.2.1. Що являють собою багі-мцуіс, яке місце вони займають в регулюванні міжнародного інвестування?
- •2.2.2. Як здійснюється міжнародне регулювання ринку технологій?
- •2.2.3. Які цілі та функції моп?
- •2.3. Регулювання міжнародної макроекономіки
- •2.3.1. Що являє собою мвф яке місце він займає в здійсненні регулювання міжнародною макроекономгкою?
- •2.3.2. Що являють собою Паризький та Лондонський клуби щодо регулювання зовнішньої заборгованості країн?
- •2.3.3. Якими є цілі та функції Банку Міжнародних Розрахунків?
- •1. Комерційні послуги
- •II. Послуги зв'язку
- •XII. Інші послуги, які не зазначені вище
- •4.1. Економіка Сполучених Штатів Америки
- •4.2. Економіка Японії
- •4.3. Економіка Федеративної Республіки Німеччина
- •4.4. Економіка Франції
- •4.5. Економіка Великої Британії
- •4.6. Економіка Італії
- •4.7. Економіка Канади
- •5.1. Економіка Російської Федерації
- •5.2. Економіка Китайської Народної Республіки
- •5.3. Економіка Польщі
- •6.1. Економіка нових індустріальних країн
- •6.2. Економіка найменш розвинутих країн
6.2. Економіка найменш розвинутих країн
Місце у світовій економіці
Група країн, до яких відносять найменш розвинуті, тобто країни з низьким доходом, — багаточисельна. Різні спеціалісти включають до неї від 54 до 60 країн. Показники, за допомогою яких визначається міра нерозвиненості країн — не досконалі. Частіше за усе рівень соціально-економічного розвитку оцінюють за рівнем письменності, за душовим ВВП, купівельною спроможносте», розміром зовнішнього боргу, структурою господарства, структурою зайнятості населення в різних сферах виробництва і т.д. Як би не намагалися виявити універсальний показник бідності, він буде далекий від ідеального.
За класифікацією Світового банку країн із душовим ВВП менше 800 доларів у рік у світі нараховується 54. Виключимо із списку країни з «перехідною економікою» і вийде 48 держав. Більш усього їх у Тропічній Африці південніше Сахари — 38; у Латино-Карибському регіоні — 3 (Гаїті, Гондурас, Нікарагуа), в Азії — 7 (Афганістан, Бутан, Ємен, Камбоджа, Лаос, М'янма, Непал).
Економічні показники деяких найменш розвинутих країн
|
Країни |
ВВП (за ПКС, млрд, дол.) |
ВВП на душу населення (за ПКС, дол.) |
Населення за межею бідності, % |
Рівень безробіття, % |
|
Бурунді Бангладеш |
4,4 203,0 |
720 1570 |
36 36 |
35 |
|
Ангола |
10.1 |
1000 |
... |
50 |
|
Гаїті |
12.7 |
1800 |
80 |
60 |
|
Того |
7,3 |
1500 |
32 |
|
|
Нігер Афганістан Камбоджа |
10,0 21,0 16,1 |
1000 800 1300 |
63 36 |
3 |
|
Мадагаскар Ефіопія Сомалі |
12,3 39,2 4.3 |
800 600 600 |
70 |
... |
|
Малі |
9,1 |
850 |
... |
... |
[Джерело: \vw\v.odci.dov\cia р. 212-230],
Причини бідності цих країн різні: наслідок хижацької колоніальної політики (Гаїті, М'янма, Кот-д'Івуар), периферійне положення (Непал, Бутан), відсутність значних запасів корисних копалин (Чад, Нігер, Бенін), диктаторські режими (Гондурас), відсутність виходу до моря (Малі, Центрально-Африканська Республіка, Уганда), слаборозвинена транспортна, фінансова і соціальна інфраструктури.
Слаборозвинені країни відрізняються неконтрольованою і нерегульованою демографічною ситуацією, при якій ріст ВВП країни не поспіває за ростом чисельності населення. У них низька тривалість життя (у середньому 40-57 років), висока смертність (20-26 проміле), у тому числі і дитяча (135-170 проміле).
Характеристика соціально-демографічних показників ряду найменш розвинутих країн
|
Країни |
Очікувана тривалість життя (років) |
Дитяча СМерТНІСТЬ (°/оо) |
Коефіцієнт смертності (°/о0) |
Питома вага міського населення (%) |
||||
|
1980 |
1997 |
1980 |
1997 |
1980 |
1997 |
1980 |
1997 |
|
|
Бурунді |
47 |
42 |
122 |
119 |
18 |
20 |
4 |
8 |
|
Руанда |
46 |
40 |
128 |
124 |
19 |
22 |
5 |
6 |
|
Того |
49 |
49 |
ПО |
86 |
16 |
16 |
23 |
32 |
|
Ангола |
41 |
46 |
154 |
125 |
23 |
19 |
21 |
32 |
|
Камерун |
50 |
57 |
94 |
52 |
16 |
11 |
31 |
46 |
|
Гаїті |
51 |
54 |
123 |
71 |
15 |
13 |
24 |
33 |
|
Нігер |
42 |
47 |
150 |
118 |
23 |
18 |
13 |
19 |
|
Кот д'Івуар |
49 |
47 |
108 |
87 |
17 |
16 |
35 |
45 |
|
Мадагаскар |
51 |
57 |
119 |
94 |
16 |
11 |
18 |
28 |
|
Нігерія |
46 |
54 |
99 |
77 |
18 |
12 |
27 |
41 |
|
Нікарагуа |
59 |
68 |
84 |
43 |
11 |
5 |
53 |
63 |
|
Сьера-Леоне |
35 |
37 |
190 |
170 |
29 |
26 |
24 |
35 |
|
ЦАР |
46 |
45 |
117 |
98 |
19 |
19 |
35 |
40 |
|
Ефіопія |
42 |
43 |
155 |
107 |
22 |
20 |
11 |
16 |
|
Гамбія |
40 |
53 |
159 |
78 |
24 |
13 |
20 |
ЗО |
|
Сенегал |
45 |
52 |
117 |
70 |
18 |
13 |
36 |
45 |
|
Бенін |
48 |
53 |
116 |
88 |
19 |
13 |
27 |
40 |
|
Мозамбік |
44 |
45 |
145 |
135 |
20 |
20 |
13 |
36 |
|
Замбія |
50 |
43 |
90 |
113 |
15 |
19 |
40 |
44 |
|
Малі |
42 |
50 |
184 |
118 |
22 |
16 |
19 |
28 |
[Джерело: МЭ и МО, №11, 2000, с. 9.]
На 1999 p. біля 840 млн. чоловік у країнах, що розвиваються, страждало від постійного недоїдання; біля 1,3 млрд, людей мало щоденні прибутки в розмірі менше 1 долара; більш ніж у 1,1 млрд. чол. очікувана тривалість життя не перевищувала 40 років.
У слаборозвинених країнах основну частину споживчого бюджету складають витрати на харчування. У світі виділяють 25 країн, де за останні 25 років відбулося зниження калорійності щорічного раціону. Якщо в 1970 р. у 24 країнах на одну людину в середньому в день припадало більше 2 тис. калорій, то в 1996 р. їх залишилося 17, а нижче цього рівня опустилися 8 країн: Ангола, Бурунді, Заїр, Замбія, Камбоджа, Мозамбік, ЦАР, Чад. Додамо до них Руанду, Ефіопію, Ерит-рею, і загальна чисельність населення «країн недоїдання» складе 460 млн. чол.
Основа економіки цих країн — екстенсивне сільське господарство. На його частку припадає 40% ВВП. Зайнято в ньому до 80% працюючого населення.
Багато видів сільськогосподарської продукції є головними статтями експорту цих країн і забезпечують до 90% валютних надходжень (какао в Кот'д Івуарі і Гані, кава в Нікарагуа й Ефіопії), падіння цін або попиту на їхню продукцію відразу ж знижує прибутки країн. Інтенсифікація і модернізація низько продуктивного сільського господарства в даних умовах нереальна через відсутність можливості накопичення капіталу для його наступного інвестування в модернізацію.
Через фінансову і політичну нестабільність ці країни слабо інтегровані у світове господарство, сюди поволі іідуть інвестиції.
Проблеми економічного розвитку
Проблеми слаборозвинених країн полягають у тому, що вони не мають власних резервів для подолання бідності. Відсутність багатих покладів корисних копалин не дає їм можливості одержати прибутки від мінеральної ренти. Якщо ж і якісь корисні копалини є в надрах країни, їхній видобуток залежить від притоку зовнішніх інвестицій. Але тут гальмом для них виступає політична нестабільність і відсутність транспортної інфраструктури. Можна було б розраховувати на приток капіталів для створення трудомістких виробництв, але низький рівень письменності, високий при цьому відсоток функціонально неосвітченого населення стримує розвиток даних виробництв. Світове співтовариство постійно надає допомогу цін групі країн у різних формах, але відсутність механізму її раціонального застосування призводить до розкрадення та розбазарювання цих надходжень.
Вкрагі низький рівень накопичення коштів населення і капіталів виробництва унеможливлює інвестування галузей для створення засобів виробництва, підготовки кваліфікованої робочої сили, удосконалення технологій. Це, у свою чергу, не сприяє росту продуктивності праці, викликає низький рівень споживання, тобто низький рівень накопичення є результатом злиднів і одночасно причиною їх збереження.
Незначні інвестиції, що мають місце, не забезпечують впровадження нових технологи!. Низький попит навіть на товари першої необхідності не дає можливості створювати підприємства серійного виробництва.
Слаборозвинені країни знаходяться на початковому етапі розвитку індустріального суспільства, тому з промислового виробництва в них зазвичай розвинуті галузі з видобутку корисних копалин і переробки сільськогосподарської сировини на експорт; третій напрямок — виробництво продуктів харчування і товарів повсякденного попиту для споживання усередині країни.
Галузева структура ВВП деяких найменш розвинутих країн (2000 р.,%)
|
Країни |
Сільське господарство |
Промисловість |
Послуги |
|
Анго.іа |
7,0 |
60,0 |
33,0 |
|
Афганістан |
53.0 |
28.5 |
18,5 |
|
Бангладеш |
30,0 |
18,0 |
52,0 |
|
Е}р\!ІЛІ |
50,0 |
18,0 |
32,0 |
|
ГІЇті |
32,0 |
20,0 |
48,0 |
|
Ефіопія |
45,0 |
12,0 |
43,0 |
|
Камбоджа |
43,0 |
20,0 |
37,0 |
|
Мадагаскар |
30,0 |
14,0 |
56,0 |
|
\!пі |
46,0 |
21,0 |
33,0 |
|
Н::-ер |
40.0 |
18.0 |
42,0 |
|
Сомалі |
60,0 |
10,0 |
30,0 |
|
Того |
42,0 |
21,0 |
37,0 |
[Джерело: \vww.odci.dov\cia , р. 221-235. ]
У цих країнах промислове виробництво зосереджене в основному на малих підприємствах. По числу зайнятих малі підприємства займають друге місце після аграрного сектора і багато в чому пов'язані з аграрним сектором. Вони більш ефективно використовують наявні незначні сировинні ресурси, постачають населенню споживчі товари, виробляють сільськогосподарський реманент. Це особливо важливо в умовах нерозвиненості складського і холодильного господарства, відсталості інфраструктури і постійних перебоїв у подачі електроенергії. У Східній Африці, наприклад, через проблеми з електроенергією 70% ремісників працюють у помешканнях без електрики і водопроводу. Крім цього, рівень інтенсифікації виробництва на таких підприємствах нижчий, ніж на великих, що дає можливість створювати додаткові робочі місця. На таких підприємствах велика питома вага живої праці, у тому числі неврахованої: сімейної, дитячої і жіночої.
Можливість дрібних підприємств пристосовуватися до нестабільної економічної ситуації знайшла відбиток в особливих їхніх формах — об'єднанні промислової і сільськогосподарської діяльності. Це так звана «сільська індустріалізація» і «мала індустріалізація», що створюється за межами великих міст для максимального наближення до сировинної бази.
Такі форми підприємництва дають можливість розширити масштаби використання місцевих природних ресурсів, а за рахунок розвитку трудомістких виробництв знизити відтік робочої сили із сільської місцевості.
У ряді країн, що розвиваються, стали створюватися кластери — групи малих підприємств, територіальна пов'язаних між собою, що здійснюють спільні закупівлі сировини і збуту готової продукції. Малі підприємства витримують конкуренцію з більш значними виробниками подібної продукції завдяки економії на адміністративному штаті і більш детальному вивченні місцевих ринків.
Відбувається помітна диференціація малих підприємств за щаблем технічної озброєності, спеціалізації, рівнем кваліфікації кадрів, продуктивності праці. Кооперація дрібних підприємств з великими призводить до якісних змін у промисловості. Нові стимули росту дрібного виробництва створює інтернаціоналізація світового господарства при активній ролі ТНК. Об'єктом їх інтересу є малі підприємства в текстильній, взуттєвій, швейній промисловості. Розширюється число малих підприємств з виробництва продукції народних промислів. Кустарні і ремісничі майстерні з великою питомою вагою ручної праці користуються підтримкою уряду своїх країн не тільки з урахуванням економічної необхідності, але і як охорона культурної спадщини. Широко функціонує неформальний (не-організований, неофіційний, нерегульований, нецензований) сектор. За звичай, до нього відносять ту частину населення, що зайнята в традиційно відсталих галузях економіки, і не враховується офіційною статистикою, відрізняється низькими прибутками, часто в натуральній формі, на грані фізичного виживання. Це самі дрібні підприємства, що виробляють товари і послуги, а також незалежні, са-мозайняті виробники в містах.
В Азії й Африці більше 50% жінок, не зайнятих у сільському господарстві, працюють у неформальному секторі (Замбія — 72%, Гамбія — 62%). Це роздрібна торгівля і традиційні послуги.
Високі темпи урбанізації переповняють міста надлишковою робочою силою, у них питома вага неформальної зайнятості складає 20-60%. Неформальний сектор виготовляє текстиль, килими, іграшки, взуття, біжутерію, перуки, штучні квіти.
Починаючи з 60-х років слаборозвинені країни здійснюють політику імпор-тозамінної індустріалізації. До раніше сформованої харчової, тютюнової і текстильної промисловості додалися металургія, металообробка, сільськогосподарське машинобудування (в основному на рівні складання) і приладобудування: складання холодильників, пральних машин, кондиціонерів. Як правило, у їхньому виникненні брав участь іноземний капітал.
Регіональні особливості
Найбільше число слаборозвннених країн знаходиться в Тропічній та Екваторіальній Африці (ТА). Ця група країн включає 38 держав, на них припадає 1,24% світового ВВП. їх сукупний зовнішній борг складає 223 млрд дол. Його відношення до ВВП — найвище у світі — 70%, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов'язань іде 20% прибутків від експорту.
Причини боргової проблеми — вузькість слабо диференційованого експортного сектора, несбалансованість економіки, нездатність використовувати переваги міжнародного поділу праці, величезна залежність від зовнішніх ресурсів.
При питомій вазі населення в 10,8% на цю групу країн припадає 0.4% світового торгового експорту; 0,7% світового промислового і 3,23% сільськогосподарського виробництва.
У 90-х роках в порівнянні в 80-ми середньорічні темпи росту ВВП на душу населення виросли в Нігері, Нігерії, Гані, Ефіопії, Гамбії, Танзанії, Сенегалі, Мозамбіку, Буркіна-Фасо, Судані і Свазіленді. Не змінилися — у Малі і на Мадагаскарі і знизилися — в інших країнах Тропічної Африки.
Частка експорту у ВВП із 1970 року стабільно росла в Мавританії, Свазіленді, Малі і Маврікії; падала — у ЦАР, Судані і Замбії. Більше всього від експорту залежать такі країни як: Ангола, Конго, Габон, Мавританія, Свазіленд, Ботсвана і Маврікш (у них надходження від експорту дають від 50 до 82% ВВП). Зміна ринкової кон'юнктури сильніше усього може вдарити саме по економіці цих країн.
У ряді країн частка експорту в накопиченні ВВП нижче 15% (Судан, Нігерія, Буркіиа-Фасо, Руанда). На ці країни можливі зміни ринкової кон'юнктури не спричинять Істотного негативного впливу, але в той же час настільки низький показник експортних можливостей свідчить або про перебудову структури господарства (у Судані і Нігерії) за рахунок реформ, або про слабкі експортні можливості (Буркша-Фасо, Руанда).
Найвищі темпи річного приросту ВВП у регіоні відзначалися в 1951-1960 pp., під час звільнення від колоніальної залежності. За останні 10 років вони знизилися до 1,3% (табл. 8). Якщо країни, що розвиваються, за період із 1900 року в основному нарощували середньорічні темпи росту ВВП, то країни ТА їх неухильно знижували з 60-х років. У даний час ці темпи в 3,8 рази нижчі, ніж у цілому по країнах, що розвиваються.
З країн ТА спостерігається відтік капіталу: у 1991-2000 pp. він склав 15 млрд дол. основні причини — політична нестабільність, відсталість, низька норма прибутку І казнокрадство.
У більшості країн ТА впровадження неоліберальної моделі господарювання призвело до зниження загального рівня життя. Найвищі темпи зниження особистого подушсвого споживання за 1980-1999 pp. відзначалися в Кот-д'Івуарі, Мадагаскарі. Гамбії, Нігері, Нігерії, Замбії й Анголі (їхні темпи складали 2,5-7,8% у рік).
На відміну від інших регіонів країн, що розвиваються, де ареали злиднів і бідності за останні 10 років скоротилися, у ТА вони розрослися і це 28% населення.
Динаміка економічного росту й участі країн Тропічної й Екваторіальної Африки в міжнародному поділі праці, %
|
Країни |
Темпи приросту ВВП на душу населення |
Частка експорту у ВВП |
|||||
|
1971-1980 |
1981-1990 |
1991-1999 |
1970 |
1980 |
1990 |
1997 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Бурунді |
2,7 |
4,1 |
-1,3 |
11 |
9 |
8 |
10 |
|
Руанда |
6,8 |
3,4 |
2,8 |
12 |
14 |
6 |
8 |
|
Того |
1,6 |
6,2 |
0,2 |
50 |
51 |
33 |
31 |
|
Ангола |
4,5 |
-3,1 |
-0.3 |
28 |
52 |
39 |
74 |
|
Камерун |
4,0 |
1,4 |
0,8 |
26 |
24 |
20 |
26 |
|
Конго |
6,0 |
5.3 |
0,6 |
35 |
59 |
51 |
79 |
|
Нігер |
4,4 |
-2,2 |
1.4 |
11 |
24 |
22 |
15 |
|
Кот д'Івуар |
4,8 |
2,5 |
1,2 |
36 |
35 |
32 |
48 |
|
Мадагаскар |
2,0 |
1,1 |
1,1 |
19 |
13 |
16 |
20 |
|
Чад |
1,1 |
3,6 |
3,2 |
23 |
20 |
19 |
23 |
|
Нігерія |
3,5 |
0.7 |
3.4 |
23 |
20 |
19 |
23 |
|
Гана |
2,0 |
2,0 |
3,3 |
21 |
8 |
16 |
24 |
|
Габон |
7,8 |
2,5 |
2,8 |
50 |
65 |
50 |
61 |
|
ЦАР |
1,2 |
2,9 |
2,5 |
28 |
26 |
16 |
18 |
|
Ефіопія |
3,4 |
-2,8 |
3.4 |
11 |
14 |
8 |
16 |
|
Гамбія |
3,4 |
2,5 |
4,2 |
32 |
47 |
64 |
44 |
|
Сенегал |
2,6 |
2,4 |
2,8 |
27 |
28 |
20 |
32 |
|
Танзанія |
3,5 |
0,0 |
1,6 |
26 |
13 |
14 |
16 |
|
Бенін |
-2,6 |
2,8 |
3,8 |
22 |
23 |
22 |
27 |
|
Малаві |
3,7 |
2,9 |
3,0 |
24 |
35 |
24 |
29 |
|
Мозамбік |
4,0 |
-2,9 |
2,2 |
- |
20 |
16 |
27 |
|
Зімбабве |
3,1 |
2,6 |
2,3 |
26 |
ЗО |
23 |
35 |
|
Лесото |
7,2 |
5,2 |
3.2 |
11 |
20 |
10 |
21 |
|
Кенія |
5,1 |
3,5 |
2,8 |
ЗО |
28 |
26 |
33 |
|
Буркіна-Фасо |
0,0 |
3,4 |
4,0 |
7 |
12 |
13 |
14 |
|
Мавританія |
-0,5 |
5,8 |
1,5 |
41 |
37 |
46 |
50 |
|
Судан |
-2,9 |
3,0 |
3,9 |
16 |
12 |
7 |
6 |
|
Замбія |
2,2 |
2,6 |
2,5 |
54 |
41 |
37 |
31 |
|
Свазіленд |
8,0 |
4,4 |
4,6 |
67 |
70 |
75 |
82 |
|
Малі |
2,4 |
2,7 |
2,7 |
13 |
16 |
17 |
26 |
|
Ботсвана |
9,6 |
8,2 |
6,9 |
23 |
53 |
70 |
61 |
|
Маврікій |
3,4 |
7,0 |
5,3 |
43 |
51 |
65 |
64 |
[Джерело: МЭ и МО, №6, 2001, с. 97-100.]
Середньорічні темпи росту ВВП у країнах Тропічної й Екваторіальної Африки, %
|
Країни |
1901- 1914- 1930-' 1938-1913 1930 1938 ! І950 |
1951-1960 |
1961-1970 |
1971-1980 |
1981-1990 |
1991-2000 |
|
Країни, що розвиваються |
І.~ i.s :.: І І.8 |
5.2 |
4.5 |
5.3 |
4.5 |
5.0 |
|
Країни Тропічної Африки |
2.8 ! 2.6 3.2 і 4.4 |
4.4 |
2.8 |
2.3 |
1.7 |
1.3 |
[Джерело: МЭ и МО, №9, 2001. с. 9-і.]
В останні роки дещо змінилося положення в сільському господарстві ряду країн: вони стали відмовлятися від традиційного монокультурного господарства. Наприклад, Гана, відома як головний виробник какао-бобів, тепер займається вирощуванням ананасів і виробництвом ананасового соку. За оцінками експертів, для модернізації сільського господарства, в нього щорічно потрібно вкладати 25% бюджетних коштів країн ТА; у даний час ця цифра складає 7-8%.
Африканські країни намагаються наслідувати економічні моделі НІК ПСА. Так, Гана у своїй програмі досягнення до 2020 р. статусу держави із середнім прибутком намагається з'єднати підходи Сінгапуру — з розвитку людських ресурсів і ринків капіталів, із досягненнями Малайзії й Індонезії в сільськогосподарському виробництві, Республіки Кореї, Таїланду й Індонезії — у текстильному виробництві. У створених за підтримкою МБРР зонах спільного підприємництва функціонують підприємства з випуску електроніки і високоточних приладів. Здійснюється програма комп'ютерної підготовки, створюються науково-дослідні центри.
Одним із варіантів виходу зі злиднів для ряду країн може стати розвиток еко-туризму. Перспективність цього напрямку індустрії подорожей обумовлена еко-логізацією суспільної свідомості жителів розвинутих країн, ростом їхньої занепокоєності руйнацією природного середовища в Африці, тягою до природи, особливо екзотичної, населення західних індустріальних мегаполісів. У даний час на частку Африки припадає 2% міжнародних туристів і 1% прибутків від світового туризму. За експертними оцінками внесок у ВВП туризму в Ботсвані, Лесото і Гані в найближчі роки може скласти 4-5%; у Гамбії — 10%. Високими темпами туризм розвивається в Танзанії, Замбії, Сенегалі. Прибутки від екотуризму можуть бути спрямовані на вирішення проблем продовольчого забезпечення, захист навколишнього середовища, подолання наслідків псевдоурбанізації.
Бібліографія
1. Азоев Г.Л. Конкуренция. - М.: ЦЕИМ, 1999.
2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. — СПб: Питер, 1999.
3. Антонов X. Мировая валютная система и международные расчеты. — М.: БЕК, 2000.
4. Аоки М. Фирма в Японской экономике. — СПб.: Лениздат, 1995.
5. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецыса М.Г. та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник. — Київ: КНЕУ, 2002.
6. Бирюков П.Н. Международное право: Учебник. — М.: Юрист, 1999.
7. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. — Київ: Знання-Прес, 2002.
8. Бровков С., Руденко Л. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі — Київ: Україна, 2001.
9. Буглай В.В., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения. — М.: Финансы и статистика, 1997.
10. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. — Київ: Основи, 2000.
11. Валютный рынок и валютное регулирование /Под ред. Платоновой И.Н. — М.: БЕК, 1999.
12. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник. — М.: ЮНИ-ТИ, 1996.
13. Герчикова И.Н. Международные экономические организации. — М.: Кон-салтбанкир, 2000.
14. Гіл Ч. Міжнародний бізнес. — Київ: Основи, 2001
15. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ. /Кер. авт. кол. і наук. ред. Циганкова Т.М. — К.: КНЕУ, 2003.
16. Гольнберг М.А., Хасан-Бек А.М. Основы финансового инвестирования. — Киев: Знання, 1998.
17. Горбунов С.В. Международный валютный фонд. — М.: Экономика, 1988.
18. Грейсон Дж. К., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века. — М.: Экономика, 1995.
19. Данілов О.Д., Пернарівський О.В., Горбанський Б.М. Міжнародні розрахунки та валютний контроль: Навчальний посібник/За ред. Оніщенка В.А. — Ірпінь: АДПС України, 2002.
20. Договор на оказание услуг типа «Инжиниринг». Рекомендации по подготовке. — М.: Инжиниринг, 1990.
21. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі. — Київ: Україна, 1994.
22. Дэниеле Дж. Д., Радеба Ли. X. — Международный бизнес: Учебник. — М.: Дело, 1994.
23. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишевського К.І. — Київ: ЦУЛ, 2003.
24. Економіка підприємства: Підручник/За ред. Покропивного С.Ф. — Київ: КНЕУ, 2007.
25. Економічний розвиток і державна політика. Практикум. ./За ред. Єханурова Ю., Розпутенка І. - Київ: К.І.С., 2001.
26. Економічний розвиток і державна політика. Практикум. /За заг. ред. Розпутенка І. - Київ: К.І.С., 2002.
27. Європейський Союз. — Київ: Port — royal, 1999.
28. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации. — М.: Наука, 1998.
29. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., Новацького В.М. — Одеса; Астр-принт. 2001.
30. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики. — Харьков: Консум, 1997.
31. Ильин Ю.Д. История и право Европейского Союза. — Харьков: Консум, 1998.
32. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. — Ч. II. Международная макроэкономика: открытая экономика и .макроэкономическое программирование. Учебное пособие для вузов. — М.: Международные отношения, 1999.
33. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. — Ч.І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. — М.: Международные отношения, 1997.
34. Кириченко О., Ковас I., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. — Київ: Фінансист, 2000.
35. Комарницкий Я., Яремчук И. Финансово-инвестиционный анализ. — Киев: ВІПОЛ, 1996.
36. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент — СПб: Питер, 1998.
37. Кратко И.Г. Международное предпринимательство: Учебное пособие. — М.: ИНФРА, 2001.
38. Кругмаи П.Р., Обстфельд М. Международная экономика. Теория и политика: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1997.
39. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Учебник. — М.: Прогресс, 1992.
40. Лицензионные соглашения. Рекомендации по их подготовке . — М.: Интерпринт, 1990.
41. Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник — М.: ЮНИТИ, 1999.
42. Лукчяиенко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція — Київ: ВІПОЛ, 1996.
43. Львов Д.С. Экономика развития. — М.: Экзамен, 2002.
44. Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. — М.: Дело, 1999.
45. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. — В 2т; T.I, M.: Республика, 1992.
46. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. — В 2т; Т.П, М.: Республика, 1992.
47. Международная торговля/Под ред. Гольцберга М.А. — М.: Бином, 1994.
48. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник/ Под ред. Красавиной Л.Н. — М.: Финансы и статистика, 2000.
49. Международные стратегии экономического развития: Учебное пособие/Под общей редакцией академика Пахомова Ю.Н. — Киев-Донецк, 2001.
50. Международные экономические отношения: Учебник/Под ред. Жукова Е.Ф. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.
51. Международные экономические отношения: Учебник/Под ред. Рыбалкина В.Е. - М.: ЮНИТИ, 1999.
52. Международный менеджмент: Учебник/Под ред. Пивоварова С.Э. и др. — СПб: Питер, 2000.
53. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Учебник — М.: Дело, 1995
54. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник/Под ред. Колесова В.П., Осьмовой М.Н. - М.: Флинта, 2000.
55. Мировая экономика: Учебное пособие/Под ред. Николаевой И.П. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
56. Митний Кодекс України. — Київ: Парламентське видавництво, 1998.
57. Міжнародна економіка: Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., Новаць-кого В.М. - Київ: АртЕк, 2002.
58. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник/За ред. Лук'яненка Д.Г. — Київ: КНЕУ, 2003.
59. Міжнародне оподаткування: Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., Сліпця В.М. - Київ: ЦУЛ, 2003.
60. Міжнародні валютно-кредитні відносини/За ред. Філіпенка А.С. — Київ: Либідь, 1997.
61. Міжнародні економічні відносини. Система регулювання міжнародних економічних відносин/ За ред. Філіпенка А.С. — Київ: Либідь, 1997.
62. Міжнародні організації: Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., Кова-левського В.В. - Київ: ЦУЛ, 2003.
63. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевсь-кого В.В., Ржепішевського К.І. — Київ: ЦУЛ, 2003.
64. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины — Киев: Феникс, 1997.
65. Мючиелли Жан-Луи. Международные экономические отношения. — М.: ССАТ, 1995.
66. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. — М.: Дело, 1999.
67. Никитин С., Глазова Е., Степанова М. Мировые цены: особенности формирования // Мировая экономика и международные отношения, 1997, №3.
68. Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. — СПб: Изд.-во Михайлова В.А., 1999.
69. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. — Київ: Либідь, 1995.
70. Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г. Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. — Київ: Україна, 1997.
71. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения. М.: Прогресс, 1994.
72. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. — СПб: Питер, 2000.
73. Портер М. Международная конкуренция: Учебник. — М.: Международные отношения, 1998
74. Портер М. Стратегії конкуренції — Київ: Основи, 1998.
75. Розміщення продуктивних сил: Підручлтік за ред. Ковалевського В.В., Ми-хайлгок О.Л., Семенова В.Ф. — Київ: Знання, 2001.
76. Рокоча В.В. Міжнародна економіка. — Київ: Таксон, 2000.
77. Рут Ф.Р., Філіпенко А.С. Міжнародна торгівля та інвестиції: Підручник. — Київ: Основи, 1998.
78. Світова економіка: Підручник/За ред. Філіпенка А.С. — Київ: Либідь, 2000.
79. Сергеев ЕЛО. Международные экономические отношения. — М.: Маркетинг, 2002.
80. Система світової торгівлі: Практичний посібник. — Київ: K.I.C., 2002.
81. Сіваченко ЇЛО. Міжнародний агробізнес: Навч. посібник. — Київ: ЦУЛ, 2003.
82. Соколенко C.I. Глобалізація і економіка України. — Київ: Логос, 1999.
83. Социально-экономическая география зарубежного мира/Под ред. Вольского В.В. - М.: ДРОФА, 2001.
84. Татеиси К. Вечный дух предпринимательства. — Киев: Укрзакордонвизасер-вис, 1992.
85. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент.: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 1998.
86. Томпсон А.А., Формби Дж. Экономика фирмы — М.: Бином, 1998.
87. Управління зовнішньоекономічною діяльністю/За ред. Кредісова АЛ. — Київ: Віра - Р, 1998.
88. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (ор-ганізації)/3а ред. Сіваченка І.Ю. — Київ: ЦУЛ, 2003.
89. Феонова Л.А. Внешнеторговые контракты. — М.: Приор, 2001.
90. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. — М.: ИНФРА — М, 2001.
91. Фонтейн Паскаль. Європа в 10 пунктах. — Київ: Альтернативи, 1999.
92. Хэррис Дж.М. Международные финансы. — М.: Международные отношения, 1996.
93. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В., Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. — Київ: КНЕУ, 2001.
94. Шевчук В. Міжнародна економіка: Теорія і практика. — Навчальний посібник. — Львів: Каменяр, 2003.
95. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. — Київ: Либідь, 2000.
96. Шершньова З.С., Оборська С.В., Стратегічне управління: Навч.посібник. — К.: КНЕУ, 1999.
97. Шреплер Х.А. Международные экономические организации. — М.: Международные отношения, 1999.
98. Экономическая стратегия фирмы: Уч. пособие/Под ред. Градова А.П. — СПб: Спецлит; 2000.
99. Энг М.В., Лис Ф.А, Мауер Л. Дж. Мировые финансы. - М.: ДеКА, 1998.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Ю.Г. Козак, К.І. Ржепішевський, В.В. Ковалевський, Н.С. Логвінова,
В.М. Осипов, Є.Н. Волошин, М.А. Левицький, Ю.І. Граматік,
М.С. Гаврилов, Д.А. Верлан, Л.В. Ринкова, Л.А. Сандюк, Ю.Б. Валуев,
Л.Б. Логачова, В.О. Сафонов, В.М. Мазур, К.О. Попова, В.Г. Стасюк,
Н.С. Мамонтенко, О.М. Коваленко
Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях
За редакцією доктора економічних наук, професора,
академіка АЕН України Ю.Г. Козака,
кандидата економічних наук, доцента В.В. Ковалевського,
начальника Головного управління зовнішньоекономічної діяльності,
європейської інтеграції та туризму К.І. Ржепішевського
Навчальний посібник
Керівник видавничих проектів — Б.А. Сладкевич
Комп'ютерна верстка та редагування — С.С. иуманецъка
Дизайнер обкладинки — Б.В. Борисов
Підписано до друку 03.03.04. Формат 70x100 1/16.
Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC.
Умови, друк. арк. 42,25.
Видавництво «Центр навчальної літератури»
вул. Електриків, 23, м. Київ, Україна, 04176
т. 451-65-95, 416-20-63, 416-04-47, т/ф 416-01-34
e-mail: Office@uabook.com, Meteor@uabook.com
сайт: www.cul.com.ua
Надруковано у видавництві "Фенікс".
Свідоцтво ДК №11 від 07.12.2000 р.
Зам. 24-100.