3. Товарна та географічна структурою міжнародної торгівлі

Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна і то­варна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення [57, с. 50-62; 76, с. 39-42; 54-60].

Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торгівель­них потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за тери­торіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародну торгівлю країн, що належать до однієї частини світу або ук­рупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торгівель-но-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виділені у певну групу за вибраним критерієм (країни-експортери нафти, країни — цілко­виті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалась під впли­вом світо господарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці і розвитку науково-технічної революції (див. табл. 1.2).

Перше місце за обсягом торгівлі на світовому ринку посідає Західна Європа — понад 2/5. Друге місце належить азіатському регіону. Азіатські НІК — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, а також Китай, Малайзія, Індонезія — входять до однієї групи 30-ти країн — лідерів світової торгівлі. Третє місце за обсягом зовнішньоторгівельних операцій припа­дає на північноамериканський регіон (США і Канада).

Незначним є внесок у світову торгівлю регіонів Латинської Америки, Середнього Сходу та Африки. Країни Центральної Європи, як і країни Балтії та СНД, також відіграють незначну роль в міжнародній торгівлі, їх зовнішні економічні звязки знаходяться у стадії формування.

Таблиця 1.2. Географічна структура світової торгівлі товарами по окремих регіонах у 2000 р.

Експорт				Імпорт
Обсяг		Річний	•	Обсяг		Річний
млрд.	%	темп зрос-	Регіон	млрд.	%	темп зрос-
дол.	/0	тання, %		дол.	/0	тання, %
6186	100,0	12	Світ	6490	100,0	13
1058	17,1	12	Північна Америка *	1504	23,2	17
359	5,8	20	Латинська Америка	388	6,0	16
2441	39,5	3	Західна Європа	2567	39,5	5
2251	36,4	2	Європейський Союз	2362	36,4	5
271	4,4	26	СНД / країни Балтії	242	3,7	13
116	1,9	14	Центр, та Східна Європа	146	2,2	13
105	1,7	39	Російська Федерація	46	0,7	12
145	2,3	27	Африка	137	2,1	7
263	4,2	46	Середній Схід	171	2,6	14
1649	26,6	18	Азія	1481	22,8	23
479	7,7	14	Японія	380	5,8	22
249	4,0	28	Китай	225	3,5	36

* За винятком Мексики Джерело: http//www.wto.orq

Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом кон­курентних переваг, котрі має народне господарство країни. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різни­ми витратами виробництва, котрі залежать від двох груп чинників.

Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні чинники, які дані ззовні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість ґрунтів тощо.

Другу групу чинників (соціально-економічних) формують набуті кон­курентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і еко­номічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масшта­би науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства.

В торгівлі товарами характерною тенденцією є зростання питомої ва­ги торгівлі продукцією обробної промисловості (близько s вартісного об­сягу світового експорту) і скорочення частки сировини і продовольства (близько 1/4). В продукції обробної промисловості провідне місце нале­жить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту то­варів цієї групи), а також хімічним товарам, чорним та кольоровим мета­лам, текстилю. Серед сировини та продовольчих товарів найбільш значну роль становлять продовольство і напої, мінеральне паливо та інша сиро­вина (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Зростання обсягів світового товарного експорту і виробництва за основними групами товарів, 1990-2000 pp. (щорічні зміни, %)

	1990	1997	1998	1999	2000
Гірничо-добувна промисловість	1,5	3,5	1,5	-2,5	3,5
Експорт мінеральної сировини	4,0	9,5	4,0	-1,5	0,5
Обробна промисловість	2,5	5,5	2,5	3,5	6,0
Експорт продукції обробної промисловість	7,5	12,0	5,0	7,0	14,5
Світове товарне виробництво	2,5	4,5	2,0	2,5	4,5
Світовий товарний експорт	7,0	11.0	5,0	5,0	12,0
Світовий ВНП	2,0	3,5	2,0	3,0	4,0

Джерело: http//www.wto.orq

У 2000 р. у світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі по­казники зростання мали паливні види продукції (п'ятидесятивідсоткове зростання, або до 630 млрд, дол.) та офісне устаткування (двадцятивідсот-кове зростання, або до 940 млрд. дол.).

В той час, як згадані види продукції досягли найвищого зростання се­ред всіх основних груп у 90-х роках, частка паливної продукції, яка досяг­ла 10% світової торгівлі у 2000 році, не дуже змінилась у порівнянні з рівнем 1990 року. Світовий експорт сільськогосподарської продукції до-сяг найменшого показника зростання серед всіх інших категорій у 2000 році (він підвищився на 2% і досяг 650 млрд. дол.); внаслідок цьо­го його частка у світовій торгівлі товарами впала до рекордно низького рівня — 9%.

Товарна структура в розрізі регіонів характеризується даними таб­лиці 1.4.

Таблиця 1.4. Структура світового товарообігу

Регіон	Сільське госпо­дарство		Добувна промис­ловість		Обробна промис­ловість		Разом
	Млрд. дол.	%	Млрд, дол.	%	Млрд. дол.	%	Млрд, дол.	%
Західна Європа	237,9	11,0	143,1	6,6	1785,1	82,4	2166,1	100
Азія	113,6	8,4	92,1	6,8	1143,3	84,8	1349,0	100
Північна Америка	110,4	12,8	61,5	7,2	687,9	80,0	859,8	100
Латинська Америка	68,8	24,7	64,7	23,3	144,6	60	278,1	100
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	21,9	12,6	53,9	30,9	98,7	56,5	174,5	100
Африка	21,7	18,9	59,5	51,8	33,6	29,3	114,8	100
Близький Схід	5,7	3,5	122,8	75,5	34,1	21,0	162,6	100
Разом	579,9	ЇМ	597,6	11,7	3927,3	76,9	5104,8	100

Джерело: http//www. wto.orq

Наведені в таблиці дані свідчать про взаємозв'язки між рівнем еко­номічного розвитку країн і структурою їх зовнішньоторговельного обігу. Так, для країн Західної Європи, Північної Америки та Азії, які відносять­ся до промислове розвинутих і до нових індустріальних країн, і в яких пе­реважають набуті конкурентні переваги, характерним є переважання в структурі експорту продукції обробної промисловості (понад 4/5 обся­гу зовнішньоторговельного обігу). А в країнах Близького Сходу та Афри­ки, які володіють багатими природними ресурсами, досить висока частка добувної промисловості. Європейські країни з перехідною економікою інтенсивно використовують свої природні конкурентні переваги, а тому в їх товарній структурі, що відрізняється від середніх світових показників, високою є питома вага продукції добувних галузей промисловості (відхи­лення від середнього показника становить +19,2 пункти) і відносно низь­кою — продукції обробної промисловості (відхилення від середнього по­казника становить +20,4 пункти).