Життєва перспектива молоді в умовах сучасного українського суспільства

Життєвий шлях людини – це послідовність таких етапів у часі, як минуле, сучасне та майбутнє. В категорії майбутнього минуле і сучасне людини поєднані, воно будується на їх досягненнях. З огляду на це постає можливість передбачити розвиток життєвого шляху особистості і ті конкретні дії, які мають призвести до реалізації бажаного майбутнього.

Життєва перспектива особистості – це цілісна картина майбутнього в складному суперечливому взаємозв'язку програмованих і очікуваних подій, якими людина пов'язує соціальну цінність і індивідуальний сенс життя. Структурними компонентами, які забезпечують реалізацію життєвої перспективи, є життєві цілі і плани, ціннісні орієнтації, програми, життєвий досвід.

Особистість є складною структурою, специфічним утворенням, яке поєднує всі ланки суспільного життя, робить їх полем власної активності, життєздійснення. Тому при вивченні життєвої перспективи молоді необхідно враховувати усю сукупність факторів макро-, мезо- та мікросередовища, які здійснюють вплив на становлення бажаного образу майбутнього та його характеристики.

Особливого значення проблема становлення життєвої перспективи набуває в контексті особистісного та професійного самовизначення старшокласників.

В радянському суспільстві мала місце усталена система цінностей, норм, моделей життєвої та професійної кар'єри, тому визначитися означало обрати одну з нормативних моделей, здійснити самоідентифікацію з нею, адаптувати її до своїх індивідуальних особливостей та уподобань.

Однак умови сучасного українського суспільства не створюють таких засад для самовизначення, вони вимагають від старшокласника значно більших зусиль: аналізу особистісних потреб, бажань, можливостей особистісного, групового і суспільного потенціалу та їх співвіднесення.

Сучасне суспільство у будь-якій життєвій сфері – споживанні, організації вільного часу, освіті, поглядах на життя чи цінності – має справу із перенасиченням простору пропозиціями. Це відкриває молодим людям безмежні можливості для вибору, але часто ставить перед необхідністю робити правильний вибір у віці, коли життєвий досвід є недостатнім і не до кінця сформована система життєвих цінностей.

Саме тому для багатьох молодих людей даний процес являє собою істотні труднощі.

Вже існуючі дослідження цієї проблематики показують, що українська молодь вбачає у своєму житті єдність минулого, теперішнього і майбутнього та займає активну позицію у творенні власного майбутнього: думає про нього, закладаючи його в теперішньому.

Вона намагається активно творити своє майбутнє, керувати ходом свого життя, організовувати його, виробляючи відповідні до його сутності життєві завдання, плани та цілі.

Остренко Євгенія

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

(Україна, м. Луганськ)

Гендерні особливості політичного класу України

З моменту проголошення незалежності України дискусійним, важливим та актуальним питанням залишається питання участі жінок у політиці, зокрема, гендерне співвідношення членів політичного класу. Під політичним класом ми розуміємо досить широкий прошарок суспільства, який формально займає вищу позицію в інституційній владній ієрархії, контролює і розподіляє ресурси влади відповідно до офіційних і законодавчо закріплених повноважень його членів. Фактично це професійні функціонери, що посідають вищі адміністративні місця у державі на різних рівнях.

В сучасній Україні освітній та професійний потенціал жінок є високим, але кількісне представництво жінок у місцевих радах й у складі Верховної Ради залишається низьким. У шостому скликанні народних депутатів Верховної Ради України жінки становлять менше 8% від загальної кількості народних представників (у європейських парламентах – в середньому 18,8%). Серед державних службовців жінки становлять 68%, проте на керівних посадах, на рівні прийняття рішень їх буквально одиниці. І це за умови відсутності суперечностей у законодавстві України з Конвенцією ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок».

Регіональні тенденції підтверджують гендерну нерівновагу політичного класу. Для аналізу нами була обрана Луганська обласна рада як представник регіонального політичного класу України. Протягом шести скликань показник присутності жінок складав:

• у 1990-1994 рр. – 5,5 % від загальної чисельності депутатів;

• у 1994-1998 рр. – 4 %;

• у 1998-2002 рр. – 14,5 %;

• у 2002-2006 рр. – 9,9 %;

• у 2006-2010 рр. – 13,5 %;

• з 2010 р. – 8,9 %.

Найбільший показник присутності жінок складає лише 14,5 % у 1998-2002 роках, але і він є дуже низьким у порівнянні із загальноєвропейськими показниками.

Причинами гендерної нерівності у політичному класі є: відмінності у політичній соціалізації (слабка мотивація жінок до політичної активності); наявність у масовій свідомості традиційних гендерних стереотипів, згідно з якими політика вважається неприйнятним для жінок полем діяльності; підвищена порівняно з чоловіками відповідальність за родину і дітей, що негативно позначається на професійній кар’єрі; нерівномірність у доступі та розподілі ресурсів, що суттєво обмежує жінок-політиків.

Західне суспільство давно оцінило необхідність активної участі жінок у політиці та визнало її важливість і безсумнівну користь. Помітна присутність жінок у політиці змінює її характер на користь соціально орієнтованих програм, ідеалів гуманізму та відмови від насильства. Найвідоміші жінки-політики підкреслюють пріоритетність таких проблем, як безпека у суспільстві, боротьба з корупцією, соціальне забезпечення населення, розвиток освіти та охорони здоров’я.

На думку Ради Європи, для того щоб гарантувати гендерну рівновагу, жінок у європейській політиці має бути принаймні 40%. У світі зараз налічується 38 парламентів, де 30% місць належить жінкам. У 1995 році таких було тільки 7 [1]. За даними опитування, проведеного на замовлення Європарламенту, 83% жінок і 76% чоловіків у Європі переконані, що жінки в політиці могли б змінити політичний стиль, поліпшити його [2].

Таким чином, жінки нарівні з чоловіками мають навчатися політиці: теорії партійного будівництва, партійної діяльності, входження в систему державної влади. Таке навчання передбачає не лише засвоєння чоловічого політичного досвіду, а й певну його модифікацію та модернізацію за рахунок особливостей жіночої інтуїції, відповідальності, далекоглядності, здатності до глибокого аналізу й прогнозування.

Література: 1.Європейській політиці потрібні жінки // Українська асоціація європейських студій. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eustudy.at.ua/news/2009-03-18-208. 2.Few women rule in politics, even at the top of the top – except for the EU // New Europe. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.neurope.eu/articles/Few-women-rule-in-politics-even-at-the-top-of-the-top--except-for-the-EU/99643.php

Отріщенко Наталія

Львівський національний університет ім. І. Франка

(Україна, м. Львів)