Проблеми конкурентоспроможності вищих навчальних закладів України

Головними факторами людського розвитку в сучасному світі стали наука і освіта. На добробут населення і процес суспільного виробництва істотно впливає праця кваліфікованих спеціалістів. Право підготовки таких кадрів належить сфері вищої освіти, проте стан освіти в нашій країні є незадовільним. Це було і є однією з причин масового виїзду молоді за кордон. Значна частина молодих людей їде навчатись в інші, переважно європейські, країни. Проблема полягає в тому, що після отримання дипломів більшість людей намагається залишитися працювати за кордоном. Це призводить до того, що кваліфіковані кадри не повертаються в Україну, а працюють на благо та користь іншої країни.

Питання конкурентоспроможності ВНЗ України є дуже складним і багатоплановим. На жаль, воно все ще залишається відкритим. Проблеми вищої освіти можна поділити на дві групи. До першої належать проблеми, пов’язані з фінансуванням ВНЗ:

- недостатнє державне фінансування освітньої сфери;

- неналагоджене інвестування в освіту з боку недержавних структур (громадських організацій, представників великого та середнього бізнесу);

- щорічне збільшення плати за навчання та низький рівень матеріальної забезпеченості студентів;

- відсутність коштів в університетах для оплати закордонних поїздок студентів та викладачів з метою обміну досвідом;

- обмежені соціально-побутові можливості ВНЗ (наприклад, недостатня кількість місць в гуртожитках);

До другої групи належать проблеми навчально – методичного забезпечення:

- невідповідність навчальних програм дисциплін українських і закордонних ВНЗ;

- недостатнє технічне оснащення лабораторної бази університетів;

- застаріла база бібліотек;

- недостатнє врахування потреб ринку праці в кваліфікованих спеціалістах.

Українським ВНЗ необхідно звернути особливу увагу на те, що існують значні протиріччя між потребами роботодавців та вміннями й навичками випускників вузів. Для подолання даної проблеми потрібно створювати дослідницькі університети, або хоча б окремі факультети при вже існуючих ВНЗ, які б займалися даними протиріччями. ВНЗ мають поєднувати як викладацькі, так і науково-дослідницькі функції.

Наша держава має звернути особливу увагу на досвід в сфері освіти розвинених країн світу. У Великобританії, наприклад, щорічно публікується «Заява про вимоги до кваліфікацій вищої освіти». Такий документ спільно розробляється роботодавцями та представниками відповідних урядових структур. Визначаються вимоги до масштабів і якості професійної підготовки в залежності від реальних потреб різних секторів зайнятості.

Враховуючи досвід розвинених країн світу, ми зможемо зробити нашу освіту конкурентоспроможною. Залишається сподіватися, що в недалекому майбутньому українські ВНЗ будуть готувати студентів до продуктивної праці в ринкових умовах.

Назаренко Юлия

Государственный национальный университет «Институт социологии НАН Беларуси»

(Беларусь, г. Минск)

Эволюция методологических подходов к исследованию профессии и профессионализма

Социологи долгое время пытались осмыслить роль профессий и профессиональных групп. Сегодня в социологии профессий существует ряд сложившихся направлений. Особого внимания заслуживают различия в понимании профессий, обусловленные англо-американской и континентальной (европейской) культурными традициями. Первая концентрировалась на исследовании традиционных профессий (врача, юриста, священника), разделяя деятельность на «профессии» (professions) и «занятия» (occupations), анализируя процесс «профессионального закрытия» (professional closure) [1]. Вторая – на проблемах расширенной профессионализации, где профессии понимаются более широко и анализируются профессиональная идентичность, карьерные перспективы, профессиональное обучение (получение/приобретение компетенций), а также профессиональные группы среднего класса.

К первому подходу можно отнести несколько субподходов. Так, например, представители функционалистского подхода считали, что можно выделить профессии, исходя из их функций и ролей на социетальном уровне. Авторы «теории черт» выделяли некоторые взаимно не связанные характеристики, которые отличали профессионалов. Особое внимание уделялось альтруизму, так как именно им руководствуются профессионалы при выполнении своих функций. Именно за непоколебимую веру в альтруистическое начало данные подходы подвергались критике.

Альтернативное мнение принадлежит представителям интеракционистского подхода, которые рассматривали профессии как социальный ярлык, возникший в процессе разделения труда. Критика этого подхода зафиксировала, что анализ профессий происходит на микроуровне, но не уделяется достаточное внимание макросоциологическим исследованиям.

Неомарксистскому направлению также не удалось избежать методологических сложностей. В данном подходе разрабатывались несколько направлений. Одни исследователи рассматривали процессы пролетаризации профессиональных групп. Другие рассматривали профессиональные группы как группы «сговора», работающие на благо буржуазии.

Сегодня ключевые исследователи (В. Скотт, Э. Кульман, М. Сакс) концентрируются на неовеберианском подходе, который обладает наибольшими аналитическими возможностями для макросоциологического изучения профессиональных групп [2]. Акцент делается на столкновении общественного и личного интереса профессиональных групп. Опираясь на концепцию исключающего социального закрытия и различных отношений с государством, были проведены многочисленные эмпирические исследования. Профессиональные группы понимаются, как статусные, имеющую схожие идеи жизни, общую моральную систему, язык, культуру. В рамках неовеберианского подхода профессия понимается как монополия.

Литература: 1.Лукша, О.В. Социология профессиональных групп: определение понятий / О.В. Лукша // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.ecsocman.edu.ru/data/864/561/1216/luksa-sociol-profes.doc. 2.Сакс, М, Олсоп, Дж. Социология профессий: государство, медицина и рынок в Великобритании / М. Сакс, Дж. Олсоп // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://club.fom.ru/books/doc0604072016.doc.

Ненчук Ольга

Українська академія друкарства

(Україна, м. Львів)