1. Сімакова Юлія

Інститут соціології НАН України

(Україна, м. Луганськ)

Соціальний діалог у сфері трудових відносин

Трансформація соціально-економічних відносин супроводжується змінами в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Суттєві соціально-економічні, соціально-політичні трансформації потребують зміни принципів, форм і методів управління, оскільки держава вже не в змозі вирішувати соціальні протиріччя адміністративно-бюрократичними методами управління, які призводять до зростання соціальної напруженості в суспільстві. В умовах трансформації трудових відносин в Україні головною причиною зростання соціальної напруженості є протиріччя між потребами працездатного населення і неврегульованістю механізмів узгодження інтересів різних соціальних груп (роботодавців, найманих працівників і держави). З аналізу цієї ситуації випливає висновок про необхідність вивчення стану трудових відносин, умов і чинників, що обумовлюють становлення системи соціального діалогу, можливостей його інституціалізації та подальшого розвитку. Все це й актуалізує потребу соціуму у використанні діалогових відносин у соціально-економічній сфері з метою вирішення соціальних конфліктів. З огляду на те, що спроби економічного тиску та невідпрацьованість діалогових відносин можуть призвести до «соціального вибуху», саме впровадження системи соціального діалогу сприятиме подоланню негативних наслідків трансформації трудових відносин. Аналізу сутності та змісту, принципів функціонування соціального діалогу присвячено роботи Л.Гордона, А.Здравомислова, Е.Клопова, А.Крестянінова; аналізу взаємодії суб’єктів соціального діалогу, характеристиці їх статусних позицій – роботи Ф.Гайнулліної, В.Жукова, М.Лушнікова, Е.Мачульської, В.Можаєва, Г.Мура, В.Сіренко, А.Федуліна, Ф.Хофферста. Специфіці соціально-трудових відносин, механізмам регулювання ринку праці, зокрема системі соціального діалогу, присвячені роботи С.Бакуменка, А.Колота, Е.Лібанової, Г.Осового, Ю.Привалова, В.Пилипенка, А.Рибака, В.Соболєва, І.Старикова.

Аналіз суспільного розвитку протягом кількох останніх століть засвідчує, що одним із засобів вирішення гострих соціальних суперечностей є інституалізація, легітимізація і організація соціальної взаємодії між групами, які є носіями соціальних суперечностей, з метою консенсусного пошуку взаємоприйнятних рішень. Конституцією України зазначена як головна мета суспільного розвитку розбудова саме демократичної, правової та соціальної держави. Отже, створено правові передумови для реалізації діалогової моделі регулювання соціальних суперечностей, в основу якої покладено соціальну взаємодію суб’єктів, яка отримала назву соціального діалогу. У широкому розумінні поняття «діалог» означає словесний обмін, розмову між двома або кількома особами, комунікаційний процес, форму людського спілкування. Що ж стосується соціологічного бачення «соціального діалогу», то воно виражається у визнанні його суспільного характеру, соціальної природи, соціальної сутності діяльності суб’єктів діалогових відносин (їх інтересів, потреб, цінностей, установок), чим у цьому плані воно відрізняється від бачення філософського, політологічного, культурологічного, психологічного [Осовий Г.В., Жуков В.І., Руденко В.М., Семенихін В.О. Соціально-трудові відносини: питання теорії та практики в Україні].

В сучасних світоглядних концепціях діалог розглядається у двох аспектах: у широкому розумінні − як суспільний діалог між класами і соціальними групами щодо забезпечення певних умов співіснування на основі узгодження їх інтересів, та у більш вузькому розумінні − як спосіб узгодження інтересів соціальних груп тільки у сфері застосування праці.

Соціальний діалог є процесом узгодження на різних рівнях напрямків розвитку країни, регіону або окремих підприємств, при цьому принциповим елементом, навколо якого організовано цілий комплекс діяльності партнерів, є можливість приділення уваги різноманітним інтересам соціальних груп під час ухвалення рішень, встановлення стратегічних цілей і розробки програм розвитку. Найважливіші очікувані результати соціального діалогу – це досягнення і зміцнення консенсусу в суспільстві, а також залучення більшої кількості різноманітних соціальних суб’єктів до досягнення узгоджених цілей [Иванов С.А. Социальное партнерство как феномен цивилизации], що робить діалог соціально корисним засобом узгодження інтересів.

Скойбіда Юлія

Запорізький національний університет

(Україна, м. Запоріжжя)