Завдання для самостійної роботи та запитання для самоконтролю за розділом іу.

1. Які засоби навчання математики Ви знаєте?

2. Які особливості зошитів з друкованою основою? карток з математичними завданнями?

3. Для якої роботи можна використовувати альбоми завдань з математики? Які їх особливості?

4. Яке основне призначення методичних посібників для вчителів?

5. Хто є авторами підручників з математики для початкової школи?

6. Чому підручник вважають основним засобом навчання?

7. Які особливості підручників з математики Ви можете назвати?

8. Які основи класифікації та види наочних посібників Ви знаєте?

9. Які характерні особливості використання різних видів наочних посібників у навчанні математики?

10. Назвіть характерні особливості таких засобів навчання як інструменти, прилади, моделі! Які види інструментів Ви можете назвати? Чому при їх використанні слід звертати увагу на техніку безпеки?

11. Які прилади використовуються при вивченні нумерації чисел та дій над ними?

12. Які моделі використовуються при вивченні математики у І-ІУ класах?

13. Які характерні особливості використання різних видів таблиць у навчанні математики?

14. Що включають в себе ТЗН? Які з них найбільше використовуються при вивченні математики? У чому суть відмінностей у методиці використання діафільмів і діапозитивів, діапроекторів і кодоскопів? Які основні методичні вказівки до використання екранних засобів навчання?

15 Проведіть порівняльний аналіз таблиць в підручниках математики для різних класів чотирирічної початкової школи.

16. Складіть перелік екранних засобів навчання, які можна використовувати при вивченні геометричного матеріалу.

17. Виготовить два види абаків.

МОДУЛЬ І. «ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ».

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.5. (ЗМ₁₅): «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ У МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ».

ПЛАН

1. Теоретико-методичні особливості організації навчального процесу малокомплектної школи.

2. Урок математики у малокомплектній школі: його місце в розкладі, поєднання з іншими уроками, особливості побудови з урахуванням навчання шестирічок.

3. Теоретико-методичні особливості керівництва самостійною роботою учнів на уроках математики у малокомплектній школі.

4. Теоретико-методичні основи оснащення навчального процесу в умовах малокомплектних шкіл.

ЛІТЕРАТУРА: [1] – С. [2] – С.; [3] – С.45-52; [4] – С.; [5] - Василенко І.3. Методика викладання математики в початкових класах. - К.: Вища школа, 1971, с. 71-76; [5] - Средства обучения математике в начальных классах. //Сост.: М.И.Моро, А.М.Пышкало. – М.: Просвещение, 1981.-144 с., ил.

1. Теоретико-методичні основи організації навчання математики у малокомплектній школі.

1. Залежно від територіальних умов і контингенту молодших школярів в окремих населених пунктах працюють школи, в яких вчитель веде два, три або навіть і чотири початкових класи одночасно. Досягти поставлених у Державному освітньому стандарті початкової освіти результатів, успішно виконати вимоги навчальної програми з математики у малокомплектній школі можливо лише завдяки науково-обґрунтованій організації навчального процесу, глибоко продуманому плануванню уроків, обґрунтованому вибору методів навчання, старанній підготовці вчителя до уроків тощо. Приступаючи до роботи у такій школі, вчителеві потрібно правильно розподілити класи, скласти розклад уроків, продумати методи роботи, зокрема методи самостійної роботи учнів, забезпечити школу необхідними наочними посібниками тощо.

Вивчення досвіду роботи таких шкіл, аналіз методичної літератури, проведені експериментальні дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1) у двокомплектній (один вчитель навчає одночасно два класи!) школі доцільніше розподіляти класи так: один вчитель працює з першим і третім класом, а інший - з другим і четвертим. Враховуючи труднощі роботи у першому класі, деякі вчителі протягом вересня або навіть протягом першої чверті працюють щодня перший або два перших уроки лише із першим класом, а учні іншого класу приходять на другий або третій урок. Потім вчитель працює з двома класами два уроки, а після цього відпускає учнів першого класу і працює ще два уроки з іншим класом; 2) розподіляючи класи, вчитель повинен враховувати кількість учнів в кожному із них, труднощі роботи в окремих класах, а також підготовленість самого себе до роботи в малокомплектній школі; 3) проводячи заняття одночасно з двома або трьома класами, вчитель малокомплектної школи повинен протягом уроку чергувати роботу під керівництвом вчителя із самостійною роботою учнів кілька разів: в той час, коли учні одного класу працюють під безпосереднім керівництвом вчителя, учні іншого класу працюють самостійно.

Крім запропонованого вище варіанта організації навчального процесу методисти та вчителі-практики рекомендують проводити в малокомплектних школах однопредметні, однотемні уроки, тобто уроки, на яких одночасно вивчається та закріплюється однаковий для всіх класів матеріал. Наприклад: 1) в одному та іншому класах удосконалюються знання чи вміння з однієї теми, наприклад нумерація; 2) в одному класі вивчається новий матеріал, а в іншому цей же матеріал повторюється та закріплюється; 3) в усіх трьох класах повторюється та закріплюється один і той же самий матеріал, наприклад, “Міри часу”.

Найбільшу частину часу вчитель відводить для того класу, в якому вивчається новий матеріал, або який потребує найбільшої допомоги, бо не володіє навичками самостійної роботи (як правило, це перший клас). Але в усіх випадках слід пам’ятати про те, що робота вчителя на уроках повинна бути спланована так, щоб всі класи протягом уроку попрацювали з вчителем. Коли ж проводиться робота із вчителем? – при поясненні нового матеріалу; при первинному його закріпленні; при узагальненні здобутих знань, умінь і навичок; при перевірці та оцінці знань, умінь і навичок учнів; при інструктуванні учнів перед виконанням самостійної роботи.

Які ж закономірності слід віднести до ТМО навчання математики у малокомплектній школі? – аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення досвіду роботи таких шкіл, узагальнення досвіду вчителів-новаторів дозволяють віднести до них принаймні наступні:

1) значні зміни в організації навчального процесу, коли 45 хвилин уроку слід розподіляти між двома, трьома чи чотирма класами;

2) у процесі навчальної діяльності учні значно менше часу працюють під безпосереднім керівництвом вчителя, що залежить від кількості об’єднаних класів, від їхнього сполучення тощо;

3) значне підвищення вимог до раціональної зміни видів діяльності, типів завдань, чергування усних і письмових форм виконання вправ, що обумовлюється не лише віковими особливостями молодших школярів, як у звичайній школі, але й необхідністю приділити належну увагу кожному із класів та учнів;

4) зростання рівня розумового навантаження на кожного учня, що спричиняється потребами більшу частину роботи виконувати без безпосереднього контролю вчителя, тобто самостійно;

5) підсилення вимог до оснащення навчального процесу різного роду дидактичними матеріалами, різноманітними засобами наочності, які б містили вказівки, достатні для самостійного використання школярами;

6) збільшення кількості використовуваних на уроках навчально-перевірочних робіт, коли учням відомо мету їх проведення;

7) підсилення уваги до формування у школярів навичок самоконтролю, бо успіх навчання значною мірою залежить від уміння дітей самостійно підсумовувати зроблене, перевіряти себе;

8) необхідність приділяти значно більше уваги формуванню загальнонавчальних умінь, бо їхня відсутність обумовлюватиме недоліки в організації навчального процесу;

9) значно зростають вимоги до сформованості умінь працювати з різноманітним джерелами знань;

10) підвищення ролі різноманітних видів колективної (групової) діяльності;

11) особливе місце в процесі здобування нових знань займає відтворююча діяльність школярів, в основі якої лежить діяльність за зразком, бо значну частину роботи учневі доводиться виконувати без безпосереднього керівництва вчителя;

12) успішність засвоєння учнями програмового матеріалу значною мірою залежить від сформованості уміння планувати свою навчальну діяльність, а тому значна увага повинна приділятися роботі, спрямованій на набуття досвіду планування;

13) сформованість прийомів розумової діяльності, тобто уміння здійснювати аналітико-синтетичну діяльність.