2. Теоретико-методичні особливості проведення уроків математики з дітьми шестирічного віку. Використання ігрових форм організації навчального процесу.

2. Як відомо, діти шестирічного віку відрізняються підвищеною емоційністю і наслідуванням, схильністю до активного розвитку мови і пізнавальних процесів. Завдяки цьому шестирічки легко засвоюють необхідні знання, уміння і навички, набувають соціально-моральний досвід. Однак рівень їх розвитку залежить, у значній мірі, від уміння вчителя співвіднести відомі методи, засоби та форми навчання з віковими та індивідуальними особливостями шестирічних школярів. Для досягнення успіху в процесі навчання математики шестирічок вчитель повинен враховувати таке: 1) необхідною умовою успішної адаптації дитини до навчальної діяльності є забезпечення взаємозв’язку між ігровою і навчальною діяльністю учнів, бо перша з них - ігрова - була ведучою у дошкільному періоді; 2) без відповідної роботи з формування у шестирічок умінь вчитися діти, не володіючи ними, не зможуть впоратися навіть з найменшими труднощами у навчанні; 3) необхідною умовою для успішного оволодіння курсом математики першого класу є надання своєчасної допомоги шестирічкам і одночасне спонукання їх до самостійності з обов’язковим дозволом при цьому "пробувати і помилятися"; 4) створення у процесі навчання умов для розвитку допитливості, розширення кола інтересів дітей, вироблення у них характеру, сили волі, наполегливості є запорукою успішного вивчення дітьми курсу математики; 5) необхідною умовою організації навчального процесу є забезпечення формування у процесі навчання моральних основ спілкування з ровесниками та дорослими; 6) одним із завдань роботи з дітьми на даному етапі навчання є попередження навчального перевантаження, створення у класі належних санітарно-гігієнічних умов і виховання відповідального ставлення до свого здоров’я.

Виходячи з таких вимог до організації навчального процесу з математики, можна сформулювати основні навчальні, виховні та розвивальні цілі занять математикою з учнями шестирічного віку. Одним із таких найважливіших завдань є розвиток мислення, мови, мовлення, пам’яті, уваги, оскільки не всі діти, що прийшли до школи, досягли такого їх розвитку, щоб успішно оволодіти математикою. Для уроків математики потрібно підбирати завдання, які вимагають від дітей самостійних спостережень, порівнянь окремих предметів чи їх груп, класифікації об’єктів, опису виконуваних дій тощо. Це забезпечуватиме загальний розвиток дітей. Отже, маємо наступне завдання вивчення математики шестирічками. Математичний матеріал курсу має значні можливості для виконання третього завдання – розвитку мовлення у процесі вивчення математики. Для цього не слід обмежуватися тільки відповідями дітей на запитання вчителя, але й потрібно стимулювати зв’язну розповідь.

Психологами доведено, що міцні знання, вміння й навички формуються лише у процесі самостійної діяльності. Для виконання цього завдання потрібно, щоб дитина свідомо виконувала ті чи інші дії, а не тільки відтворювала слова і дії вчителя. Наприклад, у процесі практичного виконання лічби і спостережень діти приходять до висновків: результат лічби не залежить від порядку її виконання, але при цьому важливо не пропустити жоден предмет або не полічити його кілька разів; порядковий номер предмета завжди залежить тільки від порядку, у якому відбувалася лічба.

Наступним завданням є створення умов для посильних дітям узагальнень, для яких уже у першому класі є багатий математичний матеріал. Багаторазове спостереження і порівняння пар прикладів виду 3+2 і 2+3 приведе дітей до висновку: результат додавання не залежить від порядку додавання чисел, що дасть можливість використати цю властивість при додаванні виду 3+7, 1+8 тощо, замінюючи їх на додавання 7+3, 8+1.

Для того, щоб досягти успіхів у розвитку пізнавальних здібностей, при розв’язанні навчальних завдань курсу математики, потрібно постійно спиратися на життєвий (хоча ще і не дуже багатий) досвід дітей, забезпечуючи систематичне його збагачення. Це також входить у перелік завдань, які слід розв’язати у процесі вивчення школярами математики. Важливим завданням вивчення математики у першому класі є формування загальних навчальних умінь, бо це забезпечуватиме свідоме і міцне засвоєння математичного матеріалу. Нарешті, вивчення математики шестирічками повинне забезпечити формування передбачених вимогами програми математичних знань, вмінь і навичок.

Цілком зрозуміло, що сказане вище, обумовлює певні зміни в організації навчальних занять з математики з дітьми шестирічного віку. Розкриємо суть цих змін. Досвід роботи вчителів з шестирічками, результати педагогічних досліджень свідчать, що робота на уроці математики повинна допускати більш вільну поведінку дитини, ніж це прийнято на заняттях з дітьми семи років. Це обумовлене необхідністю плавного переходу від дошкільного періоду до шкільного. Вивчення практики роботи вчителів першого класу чотирирічної початкової школи засвідчує, що для першокласників важливо, щоб вчитель звертався саме до нього з тим чи іншим запитанням, саме його викликав до дошки. Відсутність такої уваги викликає почуття розчарування, знижує інтерес до вивчення математики. Отже, завдання вчителя полягає у тому, щоб створити умови для активної участі у кожній навчальній ситуації конкретного учня, постійно залучати дітей до різноманітних демонстрацій. Наприклад, вчитель пропонує: вийдіть до дошки Оксанка, за нею - Петрусь, а потім - Оленка. Хто стоїть після Оксанки?, перед Петрусем?, скільки всього дітей підійшло до дошки?

Особливістю підручника для першого класу є те, що його перші сторінки містять достатньо вправ, спрямованих на розвиток дітей, на виховання у них спостережливості, уміння порівнювати, підмічати певні закономірності, робити узагальнення. Вчитель не повинен упускати цих можливостей, закладених у підручнику. Традиційні методи навчання у роботі з шестирічками набувають певної специфіки. Так, у першому класі не повинно бути довготривалих пояснень, які найчастіше ведуться у формі бесіди, а робота з підручником проводиться, як правило, під керівництвом вчителя. Завдяки цьому створюються умови для самостійного виконання учнями певних завдань із підручника в кінці навчального року. Пояснення нового матеріалу починається з різноманітних демонстрацій, які проводяться вчителем або учнями біля дошки, чи з практичної роботи. Після цього проводиться робота з індивідуальним дидактичним матеріалом за партою, у ході якої вчитель надає допомогу тим учням, які її потребують. Після цього ведеться колективна перевірка результату або пояснення прийому виконання завдання. Далі корисно провести роботу за підручником під керівництвом вчителя, потім практично попрацювати з іншим лічильним матеріалом і, нарешті, провести самостійну роботу у зошитах за завданням, яке роз’яснив вчитель біля дошки.

З метою запобігання втомлюваності дітей шестирічного віку важливим моментом є створення умов для забезпечення своєчасної зміни видів діяльності дітей та різноманітності виконуваних завдань. Помітивши у дітей ознаки втомленості, вчитель повинен провести фізкультхвилинку, включити в урок елементи цікавої математики (задачі-жарти, задачі-загадки тощо). Певний матеріал для цього є у підручнику та у посібниках для вчителів, список яких є в кінці цього посібника. Оскільки у дошкільному періоді ведучим видом діяльності була гра, то у роботі з шестирічками вона повинна займати на уроці математики значне місце, не заважаючи, а допомагаючи засвоєнню математичного матеріалу. Враховуючи психологічні, вікові та індивідуальні риси шестирічок, сюжетно-рольову гру, на думку Я.Короля, [48,1-3], можна проводити з одним учнем, групою учнів або з усіма дітьми класу. Це буде сприяти підвищенню інтересу до математичних знань, реалізації підготовки учнів до практичної діяльності. Досвід роботи вчителів, які працюють з шестирічками, показує, що ефективними є ігри, які проводяться з установкою на виграш: хто швидше?, хто більше?, хто точніше? тощо. Система і форми підведення підсумків гри, як свідчать результати спеціальних досліджень, повинна проходити у формі похвали, передбачати рівнозначне ставлення до учнів чи команди, містити позитивне оцінювання зусиль учнів чи команди, спрямовуватися на розв’язання завдання у всіх випадках, на детальний аналіз утруднень учнів чи команд і помилок, допущених ними чи нею, на конкретні вказівки, спрямовані на поліпшення досягнутого результату.

Якщо вчитель використовує на уроці ігрові моменти, то він, як свідчить досвід роботи вчителів-практиків, повинен дотримуватися таких вимог: а) ігрове завдання має збігатися з навчальним за змістом; б) математичний зміст гри повинен відповідати навчальній меті уроку і бути посильним для кожного учня класу; в) дидактичний матеріал для гри на уроці має відзначатися простотою виготовлення і способу використання; г) правила гри повинні мати зрозуміле і чітке формулювання та забезпечувати участь всіх дітей у грі; д) залежно від сформованості у дітей пізнавальних інтересів та елементів навчальної діяльності учнів слід знижувати роль ігрових моментів.

На основі аналізу роботи вчителів і результатів спеціальних досліджень Я.Король [48,2] вважає, що підготовка вчителя до використання ігрових форм має включати в себе продумування таких складових елементів: які математичні вміння і навички слід формувати у дітей? Які виховні завдання слід реалізувати у процесі гри (виховання вольових якостей, довіри, взаємодопомоги, почуття товариськості, дружби, уміння підкоряти власні інтереси інтересам команди тощо)?, який математичний матеріал найкраще використати для гри?, як за мінімально короткий час ознайомити дітей з правилами гри?, скільки часу займе проведення гри?, як організувати гру (змагання між окремими учнями, групами школярів чи командами учнів)?, як змінити правила гри, щоб забезпечити активізацію всіх дітей?, як провести підсумки гри?, який дидактичний матеріал і як саме використати у грі? Методику використання ігор при навчанні математики можна знайти у таких посібниках [42, 44, 48, та ін.].

Отже, підсумовуючи сказане, можна твердити, що до теоретико-методичних особливостей проведення уроків математики з дітьми шестирічного віку можна віднести принаймні наступні: 1) дітей потрібно поступово переводити від ігрової діяльності, яка була домінуючою в дошкільному періоді, до навчальної діяльності, яка стає ведучою у початковій школі; 2) функціонування психологічних процесів і індивідуальні якості особистості; 3) несформованість загальнонавчальних умінь і навичок учнів; 4) вікові особливості школярів цього віку; 5) індивідуальні особливості дітей; 6) необхідність частої зміни форм діяльності учнів; 7) використання ігрових форм організації навчальної діяльності школярів, не забуваючи при цьому про те, що всяка гра повинна мати навчальну мету; 8) необхідність використання великої кількості наочності, бо мислення дітей наочно-образне тощо.