8. Угода із санітарних та фітосанітарних заходів:

1. використовується у тій мірі, у якій це необхідно для захисту здоров’я охорони життя, людей, рослин та тварин;

2. мають бути засновані на наукових принципах;

3. транспарентність;

4. норми, стандарти відповідно до міжнародних угод;

5. взаємне визнання стандартів за умов демонстрації надійності захисту.

9. Угода із застосування Статті 7 гатт (Кодекс з митної оцінки):

1. принцип використання реальної ціни за ринковий товар;

2. можливість використання трансфертних цін за умов обміну товарами між пов’язаними між собою особами (між співробітниками підприємства один одного; володіє більше 5% акцій іншого підприємства; одна особа контролюється іншою; між членами однієї родини);

3. якщо митні органи доведуть, що на ціну впливає зв’язок між партнерами, вони можуть не визнавати ціну та вступити у консультацію;

4. імпортер зобов’язаний довести реальність ціни;

5. інші методи визначення ціни: на основі цін контрактів на ідентичні товари, ціни незалежного продажу на внутрішньому ринку, на першому після імпорту на комерційному рівні, на основі витрат та прибутку.

10. Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок:

1. процедура примирення та консультацій (60 днів);

2. розгляд справи групою експертів, висновки до Органу врегулювання суперечок, функції якого виконує Генеральна рада СОТ;

3. до Апеляційного органу може бути подана апеляція на звіт групи експертів (60-90 днів);

4. звіт розглядається Органом врегулювання суперечок (9-12 міс. У цілому);

5. видання рекомендацій та постанов Органом;

6. у випадку невиконання рекомендацій та постанов можливе застосування спеціальних тимчасових заходів (компенсація, припинення поступок, інших зобов’язань). Орган видає дозвіл на ці заходи у секторах: а ) в яких виявлено порушення, б) в інших секторах.

47. Особливості вивозу капіталу на сучасному етапі.

На глобальних потоках ПІІ в усьому світі надзвичайно серйозно позначилася фінансово-економічна криза. Очікується, що приплив таких інвестицій скоротиться з 1,7 трлн. дол. в 2008 році до менш ніж 1,2 трлн. дол. в 2009 році, в 2010 році він трохи відновиться (до 1,4 трлн. дол.) ів2011 році відновить свій ріст (приблизно до 1,8 трлн. дол.).

Криза змінила ландшафт ПІІ: інвестиції в країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою різко збільшилися, а їхня частка в глобальних потоках ПІІ в 2008 році досягла 43%. Почасти це було обумовлено одночасним значним скороченням припливу ПІІ в розвинені країни (29%). В Африці приплив інвестицій досяг рекордного рівня, причому найбільш високі темпи його приросту були відзначені в Західній Африці (приріст на 63% проти 2007 року); ввіз інвестицій у Південну, Східну й Південно-Східну Азію збільшився на 17% і побив новий рекорд; приплив ПІІ в Західну Азію продовжував збільшуватися шостий рік підряд; ввіз інвестицій у Латинську Америку й Карибський басейн виріс на 13%; а збільшення припливу ПІІ в Південно-Східну Європу й СНД був зафіксовано восьмий рік підряд. Проте у 2009 році потоки ПІІ скоротились у всіх регіонах.

У порівнянні з такими галузями, чутливими до циклів ділової активності, як металообробка, сільське господарство й добувна галузі, перенесли кризу відносно нормально. Крім того, у таких галузях, як агропромисловий комплекс, сектор послуг і фармацевтична промисловість, перспективи для ПІІ є більш сприятливими.

Що стосується видів інвестицій, то інвестиції в нові проекти на початку 2008 року продемонстрували більший опір кризі, але в 2009 році і вони серйозно постраждали.

З іншого боку, трансграничні злиття і поглинання неухильно скорочувалися, але саме вони, швидше за все, стануть рушійною силою пожвавлення в майбутньому. Вилучення інвестицій під час кризи мали особливо значні масштаби.

ПІІ приватних пайових фондів помітно скоротилися, оскільки можливості доступу до легких коштів фінансування були вичерпані. Фонди національного добробуту, що мають колосальні активи, в 2008 році поставили рекорд по ПІІ, хоча й вони теж зіштовхнулися з проблемами, викликаними зменшенням експортних надходжень у країнах їхнього базування.

У цілому тенденції в політиці як на національному, так і на міжнародному рівнях під час кризи були в основному сприятливими для ПІІ. Разом з тим у деяких країнах підхід до ПІІ став більш обмежувальним. Усе виразніше проявляється також "прихований" протекціонізм.

Притік ПІІ – 1697 млрд. дол. всього у світі (2008) – рейтинг найбільших країн-імпортерів ПІІ:

1. США

2. Франція

3. КНР

4. Великобританія

5. Росія

Відтік ПІІ – 1858 млрд. дол. (2008) – рейтинг найбільших країн-експортерів ПІІ:

1. США

2. Франція

3. Німеччина

4. Японія

5. Великобританія

Сьогодні в усьому світі налічується близько 82 000 ТНК, що мають 810 000 закордонних філій. Ці компанії грають важливу й зростаючу роль у світовій економіці. Наприклад, відповідно до оцінок, експорт закордонних філій ТНК становить приблизно одну третину загальносвітового експорту товарів і послуг, а число людей, яким вони надають роботу в усьому світі, в 2008 році склало приблизно 77 млн. чоловік. Проте їхній міжнародний статус не відгородив їх від глобальної рецесії. Скорочення обсягу завезених ПІІ в усьому світі на 4,8% знайшло відбиття в падінні вартісних обсягів валового виробництва, продажів і активів, а також зайнятості в закордонних філіях ТНК в 2008 році, що виглядає різким контрастом у порівнянні з надзвичайно високими темпами росту, які вимірялися в 2006 і 2007 роках двозначними величинами.

Перспективи: В 2010 році прогнозується початок повільного пожвавлення потоків ПІІ, розміри яких повинні досягти 1,4 трлн. дол., а в 2011 року їхній ріст набере оберти й вони, відповідно до оцінок, наблизяться до рівня 1,8 трлн. дол., тобто майже досягнуть обсягів 2008 року.

У короткостроковій перспективі в умовах продовження глобальної рецесії в 2009 році й повільного росту, що прогнозується на 2010 рік, а також різкого падіння корпоративних прибутків рівень ПІІ, як очікується, буде низьким. У питаннях розширення своїх міжнародних операцій ТНК, як представляється, проявляють нерішучість і обережність.

Середньострокові перспективи в області ПІІ вселяють більший оптимізм. ТНК, що прийняли участь в обстеженні ЮНКТАД, очікують поступового збільшення своїх видатків на ПІІ в 2010 році й прискорення їхнього росту в 2011 році; половина з них навіть прогнозує в 2011 році перевищення розмірів своїх ПІІ рівня 2008 року.

Лідерами майбутнього пожвавлення в сфері ПІІ за прогнозом ЮНКТАД швидше за все стануть Сполучені Штати, а також Бразилія, Індія, Китай і Російська Федерація (т.зв. країни БРІК). Двигунами наступного буму ПІІ, найімовірніше, будуть галузі, які менш чутливі до циклів ділової активності й діють на ринках зі стабільним попитом (такі як агропромисловий комплекс і сектор послуг) і які мають більш тривалі перспективи росту (такі як фармацевтична промисловість). Крім того, відразу ж після кризи, коли глобальна економіка буде переживати пожвавлення, виведення державних/урядових коштів з галузей, що похитнулися, імовірно, викличе нову хвилю трансграничних ЗіП.

Приплив ПІІ в Південно-Східну Європу й СНД у 2008 році збільшився восьмий рік підряд і досяг рекордного рівня 114 млрд. дол., незважаючи на фінансові потрясіння й на конфлікти в деяких частинах регіону. В СНД інвестиції ТНК мотивувалися бажанням одержати доступ до зростаючих місцевих споживчих ринків і скористатися діловими можливостями, що відкриваються завдяки лібералізації режимів в окремих галузях. Приплив ПІІ як і раніше розподілявся нерівномірно: на три країни (Російська Федерація, Казахстан і Україна - саме в такому порядку) доводилося 84% їхнього сукупного припливу в регіон. Значному припливу ПІІ в Російську Федерацію сприяли великі інвестиції в лібералізовану енергетичну галузь, а також в автомобільну промисловість і об'єкти нерухомості, хоча левова частина ПІІ в цій країні як і раніше пов'язана з проектами в області видобутку природних ресурсів. ПІІ в нафтогазові проекти в Казахстані й великі інвестиції в банківському секторі й чорній металургії в Україні сприяли збільшенню інвестицій в обох країнах в 2008 році.

В 2008 році країни Південно-Східної Європи й СНД продовжували здійснювати лібералізацію своїх режимів ПІІ в певних галузях, таких як електроенергетика, банківський сектор, роздрібна торгівля й телекомунікаційна сфера. В той же час деякі країни, що володіють багатими природними ресурсами, внесли у свою політику певні зміни, у меншому ступені сприятливі для іноземних інвесторів, зокрема в законодавчому порядку посилили свій контроль над природними ресурсами.

Уповільнення економічного росту у всіх країнах Південно-Східної Європи й СНД, а також падіння цін на сировинні товари в сполученні із практично повним вичерпанням можливостей для широкомасштабної приватизації швидше за все приведуть до значного скорочення припливу ПІІ в регіон.