2. Фінансові методи:

Фінансові методи регулювання зовнішньої торгівлі:

1. демпінг;

2. субсидії;

3. кредитування.

Демпінг

Демпінг (за СОТ) – це захід фінансово-нетарифної політики, який передбачає просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормальної вартості. Демпінг є забороненим методом регулювання зовнішньої торгівлі як на багатосторонньому рівні (СОТ), так й національними системами регулювання

ГАТТ/СОТ фіксує 3 механізми визначення нормальної вартості:

1. продаж товару нижче від ціни, за якою зазвичай реалізуються аналогічні товари, які призначені для споживання у країні – експортері (відхилення до 2% не вважається за демпінг);

2. менше ціни, що зазвичай встановлюються на товари, які експортуються до будь-якої третьої країни;

3. менше вартості виробництва даного продукту в країні походження з урахуванням витрат реалізації та прибутку (нижче собівартості).

Демпінг засуджується (за ГАТТ/СОТ), якщо:

1. заподіює серйозну шкоду національному виробництву або створює загрозу її створення;

2. суттєво гальмує створення та/або розширення відповідного національного виробництва.

Економічний зміст шкоди:

- погіршення економічних показників підприємства,

- падіння рентабельності,

- падіння валового доходу, загроза банкрутства

- скорочення зайнятості.

Визначення нормального рівня цін дають національні нормативні акти. Існують також визначення різних міжнародних організацій. У загальному значенні, це середній рівень цін, який встановлюється на значній частині відкритого ринку в країні.

Джерела існування демпінгу:

1) за рахунок фірм – фірма свідомо йде на зменшення ціни задля захоплення іноземного ринку;

2) за рахунок держави – держава надає експортерам пільги, використовуючи які вони можуть продавати свій товар дешевше, ніж виробники в інших країнах.

Економічний механізм демпінгу.

де P – ціна товару;

P₁ – ціна на внутрішньому ринку;

P₂ – ціна, що встановлюється внаслідок демпінгу на зовнішньому ринку;

Q – обсяги реалізації товару.

MR_I, MR_II – граничний рівень доходу фірми у результаті продажу додаткової одиниці товару на внутрішньому та зовнішньому ринку відповідно, MR_I+II=MR_I+MR_II ;

MC – приріст сукупних витрат фірми внаслідок виробництва додаткової одиниці товару.

Оптимальний обсяг виробництва, необхідний для максимізації прибутку на внутрішньому та зовнішньому ринках, досягається за умов рівності граничних доходів граничним витратам і складає Q_I+II.

За умов демпінгу існує цінова дискримінація покупців на внутрішньому ринку (P₁>P₂) і цінова дискримінація виробників-конкурентів на зовнішньому ринку.

Матеріальна основа демпінгу:

1) еластичність попиту за ціною (тангенс кута нахилу кривої D₁ на лівому графіку) нижче, ніж на зовнішньому (тангенс кута нахилу кривої D₂ на центральному графіку);

2) недосконала конкуренція, за умов якої виробник може диктувати та встановлювати ціну;

3) сегментованість ринку за умов різного роду бар’єрів (транспортні витрати, субсидії, цільові кредити і т.д.).

Форми демпінгу на зовнішніх ринках:

1) ціновий демпінг (основна форма демпінгу) – за кордоном реалізація товару відбувається дешевше, ніж на внутрішньому ринку;

2) демпінг у сфері послуг – зниження ціни експортного товару внаслідок отримання на пільгових умовах різного роду послуг (наприклад, транспортних);

3) валютний демпінг – за умов використання множинних валютних курсів з метою отримання переваги над виробниками країни-імпортера товару;

4) соціальний демпінг – наявність низьких цін на імпорт є результатом використання праці в’язнів або нещадної експлуатації робітників;

5) прихований демпінг – реалізація товару імпортерам дешевше, ніж ціна експортера (зокрема, трансфертне ціноутворення);

6) непрямий демпінг – імпорт товару через країну, в якій його ціна не вважається демпінговою;

7) вторинний демпінг – експорт товарів, при виробництві яких використовуються компоненти, імпортовані за демпінговими цінами.