- •Державний іспит «Міжнародні економічні відносини» 2010
- •1. «Неотехнологічні» моделі міжнародної торгівлі (загальна характеристика).
- •1) Модель наукомісткої спеціалізації
- •2) Модель технологічного розриву
- •3) Теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку (у м/н торгівлі)
- •4) Модель економії на масштабах виробництва
- •2. Асеан: структура і функції.
- •Політичне та військове співробітництво
- •Економічне співробітництво
- •1.Зона вільної торгівлі
- •5. Економічне співробітництво з іншими країнами
- •Соціально-культурне співробітництво
- •3. Валютні обмеження в регулюванні мев.
- •4. Відкритість національної економіки: критерії та індикатори.
- •5. Вплив митного тарифу на виробників, споживачів та економіку в цілому.
- •6. Вплив піі на економіку приймаючих країн.
- •7. Головні напрями трансформації сучасної міжнародної валютно-фінансової системи.
- •8. Головні світові фінансові центри та їх роль на сучасному етапі.
- •9. Дохійський раунд переговорів сот
- •10. Економічна та Соціальна Рада оон (екосор): механізм врегулювання системи світогосподарських зв’язків.
- •11. Економічна глобалізація: сутність, етапи
- •12. Економічна основа розвитку сучасної цивілізації.
- •13. Економічне середовище міжнародного бізнесу (підприємництва).
- •14. Економічні системи сучасності: загальна характеристика
- •15. Єбрр: структура і функції
- •16. Зовнішньоекономічна стратегія сша в сучасних умовах
- •17. Інтеграційні об’єднання в Латинській Америці
- •18. Інтеграційні об’єднання азійських країн
- •19. Інтелектуальна власність у світовому господарстві
- •2. Права промислової власності
- •2. Міжнародні конвенції з прав інтелектуальної власності
- •20. Конкурентні переваги і конкурентоспроможність країн світу
- •21. Конференція оон з торгівлі та розвитку /юнктад/: структура і функції
- •22. Концептуальні основи формування зовнішньоекономічної стратегії України
- •Пріоритети діяльності мзс на 2010 р.
- •23. Концепції та моделі сучасного економічного розвитку.
- •24. Концепції міжнародної економічної інтеграції
- •Дирижистська школа інтеграції
- •25. Мвф: структура і функції.
- •26. Меркосур: структура і функції
- •27. Методи економіко-математичного моделювання світогосподарських зв’язків.
- •28. Механізм реалізації національної валютної політики: сутність, головні елементи.
- •29.Міжнародна Фінансова Корпорація: структура, функції.
- •30.Міжнародна міграція робочої сили: етапи, головні ринки, регулювання.
- •Організаційно - інституціональне забезпечення міжнародного руху робочої сили.
- •Нормативно-правові регулятори міжнародного руху робочої сили:
- •31. Міжнародна торгівля: Модель Хекшера - Оліна.
- •32. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (мбрр): загальна характеристика.
- •33. Міжнародний ринок позичкових капіталів: головні риси та особливості.
- •34. Міжнародний ринок послуг: динаміка, структура, регулювання.
- •1. Особливості механізму регулювання .
- •6 Основних особливостей регулювання обміну послугами на світових ринках:
- •2. Національні рівні регулювання ринку послуг.
- •2 Основні критерії визначення структури механізму регулювання руху послуг:
- •3. Роль міжнародних організацій у створенні умов функціонування світових ринків послуг
- •1. Глобальні організації:
- •2. Регіональні організації:
- •3. Галузеві організації (приблизно 60 основних):
- •Динаміка світового ринку послуг:
- •35. Міжнародний ринок портфельних інвестицій: динаміка і структура.
- •36. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура.
- •Розмір ринку, млрд. Дол. Сша
- •Найбільші торговці валютами (травень 2009 р.):
- •Валюти, що торгуються найбільше:
- •37. Міжнародні програми (декади) економічного розвитку.
- •38. Модель монополістичної конкуренції п. Кругмана.
- •39. Модель сталого економічного розвитку.
- •41. Нетарифні засоби регулювання міжнародної торгівлі.
- •Економічні наслідки та ефекти квотування.
- •Ліцензування
- •Фінансові методи:
- •Демпінг
- •Правила стягнення антидемпінгових мит згідно гатт/сот.
- •Субсидії
- •Економічні ефекти внутрішньої субсидії
- •Експортні кредити
- •Неекономічні заходи регулювання: правові режими торгівлі.
- •42. Обмежувальна ділова практика у світовій торгівлі.
- •Форми протидії одп у міжнародних економічних відносинах
- •43. Обмінний курс в макроекономічній політиці. Теорема Манделла - Флемінга.
- •Модель на графіку y – r:
- •1) За умови плаваючого обмінного курсу:
- •2) За умови фіксованого обмінного курсу:
- •Модель на графіку y – e:
- •44. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.
- •4 Основні особливості сучасної світової практики встановлення рівнів мита:
- •45. Основні напрями діяльності Світової організації торгівлі (сот).
- •46. Основні результати Уругвайського раунду переговорів гатт.
- •1. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс)
- •2. Угода з інвестиційних заходів, пов’язаних з торгівлею (trim, 1994 р.)
- •3. Угода сот з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності - тріпс.
- •Додатково – менш важливі угоди:
- •4. Угода з субсидій та компенсаційних заходів.
- •5. Угода щодо технічних бар’єрів:
- •6. Угода з правил походження:
- •7. Угода із захисних заходів:
- •8. Угода із санітарних та фітосанітарних заходів:
- •9. Угода із застосування Статті 7 гатт (Кодекс з митної оцінки):
- •10. Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок:
- •47. Особливості вивозу капіталу на сучасному етапі.
- •48. Особливості світової торгівлі на сучасному етапі.
- •49. Передумови та наслідки впровадження єдиної європейської валюти в єс.
- •50. Передумови формування постямайської системи міжнародних валютно-фінансових відносин.
- •51. Платіжний баланс та валютний курс: механізм взаємозв’язку і взаємодії.
- •52. Порівняльні і конкурентні переваги економіки України в міжнародному поділі праці.
- •53. Природа і види економічних циклів.
- •54. Причини та можливі наслідки кризових проявів у світовій фінансовій системі.
- •55. Причини та механізми глобальної фінансової кризи 2008-2009 р.
- •56. Проблема природних ресурсів економічного розвитку.
- •57. Проблеми ціноутворення в міжнародній торгівлі.
- •58. Проблеми формування зони вільної торгівлі України з єс.
- •59. Профіль експортної спеціалізації України.
- •2009 (Держкомстат)
- •60. Регулювання світових товарних ринків: опек.
- •61. Самміт землі в Йоганнесбурзі про Цілі тисячоліття розвитку.
- •62. Світове господарство: тенденції розвитку в сучасних умовах.
- •63. Світове фінансове середовище: загальна характеристика, тенденції та сутність.
- •64. Світовий ринок капіталів: динаміка розвитку, структура, регулювання.
- •За характером використання:
- •За строком вкладання:
- •3.Регулювання.
- •4 Основні фактори, які впливають на міжнародний рух капіталу у межах ендогенного механізму:
- •Основні тенденції розвитку механізму регулювання міжнародного руху капіталу на сучасному етапі
- •2) Рух від обмежень та контролю до стимулювання припливу іноземних інвестицій.
- •3) Перехід від розподілу зобов’язань фірм-інвесторів та прав урядів приймаючих країн через встановлення прав фірм та зобов’язань урядів до формування системи зобов’язань та прав фірм та урядів.
- •3 Складові заохочення та стимулювання іноземних інвестицій на національному рівні:
- •Лібералізація руху капіталу:
- •1.2. Країни із значними обмеженнями:
- •4 Основні сценарії розвитку глобального регулювання руху інвестицій:
- •65. Світовий ринок послуг: динаміка розвитку, структура, регулювання.
- •Особливості механізму регулювання .
- •6 Основних особливостей регулювання обміну послугами на світових ринках:
- •2.Національні рівні регулювання ринку послуг.
- •2 Основні критерії визначення структури механізму регулювання руху послуг:
- •3. Роль міжнародних організацій у створенні умов функціонування світових ринків послуг
- •Страхування:
- •Рекламна діяльність:
- •67. Структура сучасної міжнародної валютної системи: загальна характеристика.
- •68. Сутність і способи регулювання платіжного балансу.
- •Основні засоби регулювання платіжного балансу
- •69. Сутність нової архітектури міжнародної валютно-фінансової системи.
- •70. Сучасний етап розвитку економіки країн єс.
- •71. Сучасні засоби зовнішньоторговельної політики промислово розвинутих країн.
- •72. Сучасні тнк, їх вплив на процес економічного розвитку. Еклектична парадигма Дж. Дайнінга.
- •73. Сучасні концепції міжнародної економічної інтеграції.
- •1) Теорія ринкової школи інтеграції.
- •2) Ринкова інституціональна школа інтеграції.
- •3) Структурна теорія реі.
- •4) Дирижистська школа інтеграції.
- •74. Сучасній стан розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн снд.
- •75. Тенденції розвитку локальних цивілізацій.
- •76. Теорії впливу технічного прогресу на міжнародну торгівлю.
- •77. Теорія економічного зростання і соціальний прогрес: неокласичні моделі.
- •78. Форми міжнародного бізнесу в системі світогосподарських зв’язків.
15. Єбрр: структура і функції
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою - сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.
Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 63 членів: 61 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд. євро.
Організаційна структура: Рада керуючих, Рада директорів та Президент і віце-президенти.
Рада керуючих є вищим органом ЄБРР. Кожна країна в Раді представлена керуючим і його заступником. Рада керуючих вирішує кардинальні, стратегічні питання діяльності ЄБРР. До її компетенції належить приймання нових членів, виключення з членів Банку, зміни розміру статутного капіталу, обрання директорів і президента Банку та ін. Рада має право давати вказівки Раді директорів щодо виконання тих або інших завдань.
Рада директорів складається з 23 членів. З них 11 обираються керуючими, що представляють Бельгію, Велику Британію, Німеччину, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію, а також ЄС і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Решта 12 керуючих представляють інші країни, поділені на групи: 4 – від країн ЦСЄ; 4 – від решти європейських країн; 4 – від неєвропейських країн. Рада директорів здійснює загальне керівництво діяльністю Банка, визначає основні принципи його політики у відповідності з вказівками Ради керуючих, підсумковує річний баланс, затверджує бюджет.
Таким чином, кожен член представлений у Раді керуючих та Раді директорів Банку.
Президент керує поточними справами Банку. Він є офіційним представником ЄБРР на міжнародних форумах. Президент здійснює організаційну роботу, в тому числі наймання й звільнення службовців банку. Він головує в Раді директорів, але участі в голосуванні звичайно не приймає. 19 квітня 2008 за рішенням Ради керуючих ЄБРР був обраний п'ятий за рахунком президент Томас Міров. Він замінв Жана Лємьєра, який був президентом протягом восьми років.
Функціонально ЄБРР поділено на департаменти, які знаходяться під безпосереднім управлінням Президента і віце – президентів: банківські операції; фінанси; проектна експертиза; комунікації; внутрішній аудит; департамент з управління ризиком, людських ресурсів та ядерної безпеки; департамент з навколишнього середовища, постачання та адміністрування; канцелярія Президента; відомство Головного економіста, відомство Генерального консула; відомство Генерального секретаря.
Організаційна структура Банка включає і процедуру прийняття рішень. В багатьох випадках при голосуванні досить простої більшості. Але при обговоренні найважливіших питань в Раді керуючих або в Раді директорів необхідна кваліфікована більшість. Кожна країни має кількість голосів, пропорційну своїй квоті в статутному капіталі. Найбільшу квоти мають США – 10%; Італія, Німеччина, Франція, Велика Британія і Японія мають по 8,5%. Таким чином, жодна країна самотужки не може заблокувати рішення, навіть якщо при голосуванні потрібна кваліфікована більшість.
При утворенні ЄБРР його капітал формувався шляхом випуску акцій на суму 10 млрд. ЕКЮ. Потім капітал значно збільшився (в 1996р. – подвоївся). Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3 % для інших європейських країн; 24,2 % для неєвропейських країн. Отже, країнам ЄС належить вирішальний вплив в ЄБРР. Фінансові ресурси Банку формуються також за рахунок позичкових коштів, коштів одержаних в погашення позик, за рахунок виручки від реалізації інвестицій в акціонерний капітал.
Функції. Відповідно з основними цілями Банка його політика спрямована, перш за все, на підйом і структурну перебудову країн Центральної і Східної Європи. Діяльність ЄБРР в цьому напрямку досить різноманітна і перспективна. Вона включає: надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання позик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є: фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес.
ЄБРР заснував спеціальні фонди на кошти з доходів, одержаних від інвестицій. Ці фонди призначені для підготовки інвестиційних проектів і здійснення інвестицій в країни – члени. Кошти фондів використовуються для кредитування низькорентабельних галузей соціальної інфраструктури.
Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора.
Станом на кінець 2009 року Банк діє у 29 країнах. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив представництва у всіх таких країнах операціях. Ці представництва беруть участь у процесі розроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи з місцевими організаціями.
ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування. Пряме - це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).
Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.
До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:
1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом.
2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.
3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.
Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн. євро, хоча за певних умов сума може бути скоригована - зменшена або збільшена. Середня сума таких кредитів дорівнює близько 22 млн. євро, строк кредитів - у середньому 5-10 років, у виняткових випадках - 15 років. Процент за кредитами може бути фіксований або плаваючий, установлюється він з маржею до ставки LIBOR.
Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:
1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.
2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектора.
3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.
4. Співфінансування. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується 35%. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів. Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні виступають: 1) комерційні банки - шляхом участі у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній; 2) офіційні партнерські установи - державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод; 3) експортно-кредитні агенції - на основі прямого фінансування експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій; 4) міжнародні фінансові установи - кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.
Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із Групою Світового банку.
ЄБРР перетворився на значного інвестора в країнах ЦСЄ: на нього припадає 15% всіх прямих капіталовкладень в регіоні; переважна їх більшість йде у приватний сектор. Всього за 1991-2008 банк видав країнам Східної Європи 33 млрд. євро для реалізації 2,2 тис. проектів.
За допомогою своїх інвестицій ЄБРР сприяє:
проведенню структурних і галузевих реформ;
розвитку конкуренції, приватизації й підприємництва;
зміцненню фінансових організацій і правових систем;
розвитку необхідної інфраструктури для підтримки приватного сектора;
впровадженню надійно працюючої системи корпоративного управління, у тому числі й з метою рішення природоохоронних проблем.
Будучи каталізатором змін, ЄБРР:
стимулює спільне фінансування й залучення прямих іноземних інвестицій;
залучає вітчизняний капітал;
надає технічну допомогу.
Україна і ЄБРР. Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992р. За обсягом кредитів банку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідає друге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країни в Європі. Паралельно ЄБРР в Україні здійснює великі програми по охороні навколишнього середовища по регіону Балтійського моря, дельти Дунаю, водного середовища Чорного моря. ЄБРР також є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який повинен стати екологічно безпечною системою.
Програмою співробітництва на 2007-2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку передбачено такі пріоритетні напрями співробітництва, за якими ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів за такими напрямками:
Транспорт і зв’язок
Енергетика та енергозбереження
Муніципальна інфраструктура
Природні ресурси
Підвищення енергоефективності
Частка України у статутному капіталі ЄБРР – 0,8%. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора. Збори акціонерів ЄБРР проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE).
На початок 2008 р. за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, на загальну суму близько 476,256 млн. дол. США та 968,033 млн. євро, у тому числі сума позик за ними складає близько 298,256 млн. дол. США та 418,9 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ). Крім того, здійснюється підготовка 2 спільних з ЄБРР проектів (сума позики, в разі затвердження, складатиме 326 млн. євро).
Джерело: основне - сайти ЄБРР і МЗС України, додатково - вікіпедія, реферати в Інтернеті.