2. Міжнародні конвенції з прав інтелектуальної власності

1. Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883 -1-ша редакція, 1967 - остання редакція.) – ТРІПС містить посилання на неї;

2. Бернська конвенція з захисту літератури та художніх творів (1886-1-ша редакція, 1971 - остання редакція.);

3. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм ( 1971 р.):

4. Угода з інтелектуальної власності щодо інтегральних мікросхем (1989 р., Вашингтонський договір)

5. Міжнародна конвенція з захисту виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіо-мовлення (1961 p., 1996 p., Римська):

6. Всесвітня конвенція про авторське право (1952 -1 редак., 1971 - остання редак.)

7. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1996).

Всесвітня організація інтелектуальної власності або ВОІВ (англ. World Intellectual Property Organization або WIPO) — є одним зі спеціалізованих агентств ООН, що було створена у 1967 році з метою заохотити творчу діяльність та забезпечити захист інтелектуальної власності в усьому світі. 184 члени, адмініструє 23 міжнародні угоди. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія. На цей час Генеральним директором ВОІВ є Каміл Ідріс.

Попередником ВОІВ було БІПРІ (від фр. Bureaux Internationaux Réunis pour la Protection de la Propriété Intellectuelle), яку було створено 1893 року для адміністрування Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, а також Паризької конвенції про охорону промислової власності. ВОІВ було створено на заміну БІПРІ після прийняття Стокгольмської Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (підписано 14 липня 1967, змінено 28 вересня 1979).

В Україні здійснено великий обсяг робіт з формування нормативно-правової бази в сфері інтелектуальної власності. Діють такі законодавчі акти, як закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем". Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У 2000 р. було створено Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ) у складі Міністерства освіти і науки України і йому підпорядковується. Основними завданнями ДДІВ є участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Теперішнім головою ДДІВ є Микола Васильович Паладій.

Остання статистика Департаменту:

Значним досягненням правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності є прийняття 16 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України, більшість норм якого по інтелектуальній власності містяться в книзі четвертій "Право інтелектуальної власності".

На жаль, незважаючи на те, що в Україні вже сформована нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності, залишається велика кількість неврегульованих питань. Серед проблем охорони права інтелектуальної власності найгострішими визначаються такі, як випуск піратської продукції, в тому числі створення веб-сайтів виключно для поширення піратських матеріалів, не контрольоване використання фальшивих товарів, які приносять великі збитки бюджету, а також завдають великої шкоди іміджу країни, тривалість оформлення патенту та товарної марки, охорона комп`ютерних програм та баз даних, охорона виробників аудіовізуальної продукції, охорона знаків для товарів та послуг (товарних знаків), відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності тощо.