41. Нетарифні засоби регулювання міжнародної торгівлі.
Поступово в системі міжнародної торгівлі зменшується роль мита як основного інструменту регулювання. У доповнення до мита з’являються нетарифні методи регулювання, їх роль постійно підвищується.
Види нетарифних методів:
Кількісні обмеження.
Фінансові заходи.
Неекономічні заходи регулювання міжнародної торгівлі.
Кількісні обмеження – адміністративна форма нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, яка визначає номенклатуру та кількість товарів, дозволених експортувати чи імпортувати.
Форми кількісного обмеження:
квота (контингент) – вартісне чи кількісне обмеження імпорту чи експорту, що вводиться на певний проміжок часу по окремих товарах, послугах, країнах та групах країн;
ліцензування – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом надання дозволу на експорт або імпорт товару у встановлений час;
добровільне обмеження експорту – кількісні обмеження експорту, яке базується на зобов’язаннях партнера обмежити або не розширювати обсяг експорту;
митна квота (різновид квоти) – кількість товару, для якого встановлюється преференційне мито (до перевищення митної квоти – ставка мита пільгова).
Кількісні обмеження можуть мати натуральний або вартісний характер.
За обсягом квоти можуть бути глобальні (незалежно від країни походження товару) або індивідуальні (стосовно окремої країни).
Економічні наслідки та ефекти квотування.
У результаті впровадження квоти виникають майже ті ж самі ефекти, як і при впровадженні тарифу. Відповідно, впровадження квоти має негативні наслідки для економіки малої країни.
Нейтральні ефекти:
Ефект доходів (c) – об’єм збільшення доходів бюджету.
Ефект перерозподілу (а) – перерозподіл доходів від споживачів до виробників продукції, яка конкурує з імпортом.
Негативні ефекти:
Ефект захисту (b) – це економічні втрати країни, які виникають в результаті необхідності внутрішнього виробництва під захистом квоти додаткової кількості товару за умов більш високих витрат.
Ефект споживання (d) – це скорочення споживання товару на національному ринку внаслідок збільшення ціни.
Відмінності впровадження квоти від наслідків впровадження мита:
імпортний тариф веде до перерозподілу доходів від споживача до державного бюджету, квота – від споживачів до імпортуючої компаній. З’являється новий суб’єкт перерозподілу доходів – імпортуючи компанії.
за умов збільшення внутрішнього попиту наявність імпортного тарифу веде до збільшення імпорту та збереження рівня цін; квота – до зростання цін.
Висновок: Квота має більш обмежуючий характер у порівнянні з митом. Вона більш негативно впливає на національну економіку, ніж мито.
Ліцензування
Разова ліцензія – це письмовий дозвіл строком до 1 року на ввезення або вивезення, який видається урядом певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторгової угоди.
Генеральна ліцензія – дозвіл на ввезення або вивезення того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод.
Глобальна ліцензія – дозвіл ввезти або вивезти даний товар в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості.
Автоматична ліцензія – дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
Для розподілу ліцензій різні країни використовують різні механізми, сере яких виділяють:
Аукціон на конкурентній основі.
Система явних переваг.
“Затратний метод”.
“Добровільне” обмеження експорту
При добровільному обмеженні експорту країна-експортер сама встановлює межі експорту. Як правило, за переговорного процесу з іншими країнами добровільне обмеження експорту фактично вже не використовується. (Останній раз у 1999 році Японія здійснювала добровільне обмеження експорту своїх автомобілів до ЄС).
В принципі добровільні обмеження експорту являють собою ту саму квоту, але яка впроваджується не країною-імпортером, а країною-експортером. Однак наслідки такого заходу по обмеженню зовнішньої торгівлі для економіки країни-імпортера носять ще більш негативний характер, ніж при використанні імпортної квоти. Якщо імпорт в дану країну в результаті угоди з торговельним партнером про Добровільне обмеження експорту складає величину Q, то внутрішня ціна зростає, попит скорочується, пропозиція з боку вітчизняних виробників зростає. Однак, замість того, щоб отримати дохід від продажу імпортних ліцензій на аукціоні, держава тепер віддає цю частину виграшу закордонним експортерам (область c+d). Крім того, навіть після введення добровільного обмеження експорту зазвичай зберігається тариф, яким раніше обкладався імпорт даного товару (Pw – світова ціна, PT – внутрішня ціна з урахуванням тарифу, Pd – внутрішня ціна після введення добровільного обмеження експорту). Оскільки імпорт скорочується, то скорочується і дохід держави від імпортного тарифу (область f+g).
Добровільне обмеження експорту являються частиною більш широкої групи заходів, які відносяться до поняття обмежувальної ділової практики, що направлені на завоювання домінуючого положення на ринку та зловживання цим положенням. На практиці добровільне обмеження експорту застосовується як засіб торгової політики переважно розвинутими країнами в конкурентній боротьбі один з одним.