4) Модель економії на масштабах виробництва

Із загальної економічної теорії відомо, що по мірі зростання масштабів виробництва собівартість одиниці товару знижується. Це відбувається через декілька причин: 1)зростання спеціалізації – кожен робітник може зосередитись на одній вироб. функції, довести її виконання до досконалості; 2) неподільність вироб-ва – при збільшенні обсягів випуску розміри обслугов. підрозділів, що не залучені до вироб-ва (керівництво, бухгалтерія), зростають відносно повільніше, ніж масштаби власне вироб-ва; 3) технологіч. економії – витрати на створення нової якості товару менше, ніж прибуток, що може бути отриманий від його втілення.

Ефектом масштабу пояснюють торгівлю між країнами, що однакові чи дуже схожі за наділеністю факторами вироб-ва. Модель економіки масштабу пояснює також і торгівлю між країнами з технологічно близькою чи навіть однорідною продукцією.

Припустимо, що дві країни ідентичні і тому їх пропозиція товарів 1 і 2 характер-ся однаковими кривими виробничих можливостей, а попит– однаков.кривими байдужості. Оскільки економіка характер-ся ефектом масштабу, то крива виробничих можливостей вигнута в напрямку до початку координат. До торгівлі обидві країни виробляють і споживають по 40 од товару 1 і 2, що характеризується А. Відносна ціна - , а крива байдужості, що визначає попит – І. З початком торгівлі перша країна почне спеціал-ся лише на товарі 1, що буде поступово зсувати точку вироб-ва від А, поки вона не досягне точки В, в якій перша країна буде повністю спеціал-ся на товарі 1. Друга країна буде спеціаліз-ся на товарі 2, що зсуне точку її вироб-ва від А, поки вона не досягне повної спеці-ї в точці В’. При повній спец-ї кожна країна зможе продати іншій країні по 60 од товару, який вона виробляє, і збільшити споживання кожного товару на 20 од (досягнувши Е). Нова крива байдужості ІІ розташована вище і показує вищий рівень споживання. Зростання споживання відбулося внаслідок ефекту масштабу, оскільки країни, після того як почали спеціалі-ся на певному товарі, змогли разом виробити більше товару (240 од), ніж до торгівлі (160 од).

Ефект масштабу може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ефект - зниження витрат на одиницю товару в межах фірми в результаті зростання масштабу його вироб-ва; виникає в результаті застосування такої технології, при якій оптимальним є велике вироб-во; у такому випадку ефект масштабу починає діяти в рамках окремої фірми незалежно від розміру галузі в цілому. Зовнішній ефект – зниження витрат на одиницю товару в межах фірми в результаті росту масштабів вироб-ва у галузі; в цілому виявляється в результаті розвитку всієї галузі: розробка допоміжних послуг приносить вигоди усім фірмам даної галузі.

5) Модель внутрішньогалузевої торгівлі розробив швед. економіст С. Ліндер у 1961

Внутрішньогалузева торгівля— обмін між країнами диференційованими продуктами однієї галузі (експорт Францією авто «Ситроен» і імпорт італ. авто «Фиат»)

Модель відображає міжн. торг. практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які вироб-ся практично при однаковій фактороінтенсивності (країни торгують товарами, які виробляють за фактично однакової інтенсивності витрат факторів, а не товарами, що є результатом використання надлишкових факторів вироб-ва.). Іншими словами, мотивація міжн. торгівлі обумовлена не умовами вироб-ва, а умовами попиту. Для того, щоб експортувати товар, необхідно спочатку наситити внутрішній ринок, орієнтуючись на попит місцевих покупців. Лише тоді, коли товар повністю задовольняє потребам покупців всередині країни, можна розраховувати на його успішний експорт на світовий ринок. За Лідером на обсяг і структуру торгівлі товарами впливають не витратні умови пропозиції, а умови і характер попиту, зумовлені однаковим або близьким рівнем ВНП на душу населення в країнах. У таких країнах споживачі мають порівнянні споживацькі переваги, які може задовольняти продукція будь–якої з даних країн. Крім цієї основної умови, фахівцями визначені додаткові фактори, що впливають на розвиток двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі: близькість рівнів доходу на душу населення та ідентичність кривих попиту у двох країнах; близькість цін факторів і витрат виробництва диференційованих продуктів; близькість рівня тарифних і нетарифних бар'єрів; приблизно однаковий рівень диференціації конкуруючих товарів; номінальна величина транспортних витрат. У своєму дослідженні внутрішньогалуз. торгівлі Грубел і Ллойд використали такий показник для її вимірювання (з підруч. Філіпа) де В – рівень внутрішньогал. торгівлі, Е та І – експортні та імпортні продукти, що належать до однієї галузі