13. Економічне середовище міжнародного бізнесу (підприємництва).

Міжнародний бізнес - сукупність ділових операцій, пов’язаних з перетином національних кордонів і рухом через кордони товарів, послуг, капіталів, робочої сили; трансфером технологій, інформації і даних, причому і саме управління є транскордонним.

Ключова особливість міжнародного бізнесу пов’язана з перетином елементів бізнесу кордонів, що потребує врахування в процесі менеджменту особливостей середовища двох або більше країн, а саме: політично-правових, економічних, соціально-культурних і технологічних факторів.

Економічне середовище міжнародного бізнесу являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн світу, що визначають можливості ведення міжнародного бізнесу.

Світ. Сучасне світове економічне середовище міжнародного бізнесу визначається економічною глобалізацією, яка являє собою новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, що характеризується інтенсифікацією і новою якістю внутрішніх міжнародних зв'язків у планетарних масштабах. Національні господарства та їх компанії перетворюються на складову частину світового відтворювального процесу, стають частиною планетарної економіки.

Інтенсифікація міжнародних ділових операцій стала можливою зокрема завдяки зусиллям СОТ з лібералізації міжнародної торгівлі та інвестицій: Генеральна угода з тарифів і торгівлі, ГАТС, ТРІМ. За ініціативою, поданою так званою „Групою 77” країн, що розвиваються, спеціально створена Комісія ООН з ТНК підготувала проект Кодексу поведінки транснаціональних корпорацій. З самого початку кодекс передбачався не для оформлення в конвенційному порядку, а для прийняття у вигляді резолюції Генасамблеї ООН. Однак, проект так і не був повністю узгоджений сторонами, у зв’язку –з цим він не має жодної правової сили, навіть рекомендаційного характеру.

Країни. Міжнародний бізнес базується на можливості отримання вигод саме з переваг міждержавних (міжкрайових) ділових операцій, тобто з того факту, що продаж даного товару в іншій країні або налагодження фірмою однієї країни виробництва в іншій країні, або надання послуг спільно фірмами двох країн третій і т. д. забезпечують залученим у бізнес сторонам більше переваг, ніж вони б мали, якби вели справу у своїх країнах. Таким чином, важливим при здійсненні міжнародного бізнесу є аналіз факторів економічного середовище країн.

1. Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту включають таке:

стабільність і рівень розвитку;

рівень інфляції;

стабільність національної валюти.

2. Класифікація національних економік за рівнем розвитку: а) розвинуті країни; б) країни з перехідною економікою; в) країни, що розвиваються.

3. Індекси, що дозволяють порівнювати економічні середовища різних країн. Найбільш поширеними є такі:

• індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму;

• індикатор структурних реформ Європейського банку реконструкції і розвитку;

• індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба;

• індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера.

Індекс конкурентоспроможності визначається за такими факторами:

• стан внутрішньої економіки (Е);

• глобалізація: участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях (Г);

• уряд: якість державної виконавчої політики (У);

• фінанси: стан ринків капіталів, якість фінансових послуг (Ф);

• інфраструктура: обслуговування бізнесу (І);

• менеджмент: якість управління (М);

• наука і технології: потенціал і використання науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт (Н);

• людський фактор: наявність і кваліфікація (Л).

Індикатор структурних реформ ЄБРР базується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору, та ін. Шкала оцінок від 1 (централізована планова економіка) до 4 (розвинута економіка).

Безпосередня структура аналізу економічного середовища:

1. Місце, що займає країна по показниках: ВНП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний оборот, імпорт товарів і послуг.

2. Населення країни в цілому і регіонів; статевовікова структура населення в динаміці.

3. Структура суспільства і питома вага окремих соціальних прошарків із характеристиками їх прибутку; динаміка цих показників.

4. Ресурси основних видів, що цікавлять корпорацію, із ранжуванням по:

• Наявності в країні і регіонах;

• Вартісній оцінці;

• Рівню дефіцитності.

5. Основні характеристики можливостей зв'язку.

6. Характеристики транспортних комунікацій, що цікавлять корпорацію.

7. Рівні і форми оплати праці в сферах бізнесу, що цікавлять корпорацію.

8. Загальна оцінка різновиду і можливостей:

• Галузей - ймовірних конкурентів;

• Галузей - ймовірних постачальників;

• Галузей - ймовірних споживачів.

9. Основні елементи валютного регулювання в країні.

10. Основні елементи торгових і експортно- імпортних обмежень.

11. Розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності.

12. Рівень основних економічних проблем у країні (інфляція, безробіття і т.д.)

Економічне середовище міжнародного бізнесу для українських компаній. Враховуючи євроінтеграційний вектор України, для вітчизняних компаній ключовим є те економічне середовище, що формується на основі правових рамок співробітництва Україна-ЄС. Основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка була укладена на 10 років. 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна – ЄС носить назву “Угода про асоціацію” між Україною та ЄС. На період до укладення Угоди про асоціацію щороку автоматично продовжується чинність УПС. країна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага. Країнами-учасницями ініціативи є Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна. Східне партнерство» передбачає: 1) подальше спрощення візового режиму та поступовий рух до його лібералізації, 2) укладення поглиблених зон вільної торгівлі, 3) підтримку процесу адаптації законодавства та зміцнення інституційної здатності країн-партнерів, 4) сприяння регіональному розвитку на основі політики регіонального вимірювання ЄС, 5) створення інтегрованої системи управління кордонами, 6) співпрацю у сфері енергетичної безпеки.

Джерело: Інтернет