4 Основні особливості сучасної світової практики встановлення рівнів мита:

Перша: 30% - заборонна ставка (бар’єр щодо ввезення товару, який робить його експорт у принципі нерентабельним за інших однакових умов).

Друга: на сировинні товари ставка мита є мінімальною і коливається, як правило, від 0 до 8%; на готову продукцію ставки є значно більшими – 6 – 20%.

Третя: у 90-х роках та на початку 2000-х найбільш розвинуті країни встановлюють мінімальні ставки мита від 0 до 6%. Країни, що розвиваються до 20%, країни з перехідною економікою – 12-15%.

Четверта: наявність тарифних піків.

45. Основні напрями діяльності Світової організації торгівлі (сот).

Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі. Це єдиний міжнародний орган, що встановлює правила торгівлі між країнами. У основі його діяльності лежать угоди СОТ узгоджені і підписані більшістю держав-учасників міжнародної торгівлі. Ці документи забезпечують юридичну базу і основні правила організації міжнародної комерційної діяльності.

СОТ – міжнародна міжурядова організація, створена у відповідності з нормами міжнародного права (Ст. VIII Маракеської угоди про утворення СОТ). СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Штаб-квартира: Женева, Швейцарія.

Дата створення: 1 січня 1995 р.

Ініціатори: учасники раунду переговорів в Уругваї (1986-94 рр.),

Число країн-учасниць: 153 країни (за станом на початок 2010 р.)

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

1. підвищення життєвого рівня;

2. забезпечення повної зайнятості;

3. постійне зростання доходів і ефективного попиту;

4. розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

5. оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;

6. захист і збереження навколишнього середовища;

7. забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Функції СОТ:

1. Встановлення правил міжнародної системи торгівлі

2. Контроль за виконанням торгових договорів СОТ.

3. Створення умов для торгових переговорів.

4. Урегулювання суперечок між сторонами.

5. Контроль за політикою держав-членів СОТ в області торгівлі

6. Надання технічної допомоги і навчальних програм для фахівців з країн, що розвиваються

7. Співпраця з іншими міжнародними організаціями

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Угоди СОТ регулюють не лише міжнародну торгівлю товарами і послугами та їх особливості, а й питання торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності та інвестиційних заходів, пов’язаних з торгівлею.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі

Укладена у 1947 р. зі змінами 1994 р. На базі ГАТТ була створена СОТ (1994 р.). ГАТТ підписали 23 країни у 1947 р.

Основні цілі:

- Лібералізація умов світової торгівлі.

- Зменшення митних бар’єрів.

- Усунення нетарифних бар’єрів (перш за все - кількісних).

Частина I (ст. I і II). У ст. I - містяться правила про принцип найбільшого сприяння, а в ст. II і в додатковій Домовленості про її тлумачення - правила про взаємність тарифних поступок.

Режим найбільшого сприяння (the most favorable nation regime - MFN/РНС) – умова, за якої країна користується правами, пільгами, які мають або можуть мати будь-які треті країни.

Винятки за СОТ:

1. для сусідніх країн та для прикордонної торгівлі (1% світової торгівлі);

2. для митних союзів та зон вільної торгівлі (40% світової торгівлі);

3. для країн, що розвиваються – загальна система преференцій з 1971 року.

Частина II (ст. II-XXIII) - правила про принципи і норми застосовного торгово-політичного режиму у взаємних стосунках країн-учасниць. При цьому в ст. III обумовлений національний режим, що стосується внутрішніх податків і зборів у відношенні імпортованого товару; у ст. V - обумовлена свобода транзиту; у ст. VI і в особливій Угоді про інтерпретацію ст. VI ("Антидемпінговий кодекс") містяться правила про вживання антидемпінгових і компенсаційних мит; у ст. VII і в особливій Угоді про інтерпретацію ст. VII - правила про оцінку товарів для митних цілей; у ст. VIII - правила про використання різних зборів і застосовних формальностей; у ст. X - правила про обов'язкову публікацію національних правил регулювання торгівлі; у ст. XI - правила про заборону кількісних обмежень, а в ст. XII-XIV - виключення з цієї заборони; ст. XVI - правила, що рекомендують відмову від експортних субсидій; ст. XVII і Домовленість про тлумачення цієї статті - правила про діяльність державних торгівельних підприємств (спостереження за їх діяльністю і гласність); ст. XIX - правила про вживання надзвичайних заходів відносно імпорту, що завдає збитку вітчизняному виробництву; ст. XX-XXI - правила про дозволи вживання обмежень з міркувань охорони здоров'я людей, тварин і рослин.

Частина III (ст. XXIV-XXXV) - правила в основному процедурного, організаційного і т.п. властивості, у тому числі ст. XXVI - про статус зон вільної торгівлі і митних союзів і ст. XXXV - про незастосування положень Угоди в особливих ситуаціях, зокрема до країн, що знов приєднуються.

І нарешті, додатково включена в ГАТТ частина IV (ст. XXVI-XXXVIII) - правила, що відносяться до особливих умов участі в ГАТТ країн, що розвиваються.

Напрями переговорів у межах Дохійського раунду СОТ з 2001 року (всього 21 питання):

1. Угода з торгівлі с/г продукції (скорочення бар’єрів вступу на ринок, усунення експортних субсидії, суттєве скорочення внутрішньої підтримки);

2. захист інтелектуальної власності (обов’язкове ліцензування та паралельний імпорт ліків, якщо країни не мають фармацевтичних потужностей; створення системи реєстрації географічних назв);

3. формування умов конкуренції, державна закупівля, торговельні заходи, пов’язані з інвестиціями (Сінгапурські питання, з 2004 р. зняті з раунду);

4. правила СОТ щодо антидемпінгових заходів та субсидії;

5. регіональні торговельні угоди (уточнення та пояснення положень СОТ щодо РТУ);

6. розв’язання спорів; торгівля та довкілля; електронна комерція; малі економіки; торгівля, заборгованість та фінанси; торгівля та передача технологій; найменш розвинуті країни.

ГАТС, ТРІМ, ТРІПС – див. питання 46.