52. Порівняльні і конкурентні переваги економіки України в міжнародному поділі праці.

Порівняльні переваги України

Теорія порівняльних переваг, заснована Рікардо, заключається в тому, що країни, як правило, експортують ту продукцію, для якої у них є надлишок фактору виробництва і яка має найменшу відносну вартість, а імпортують, навпаки, товари, що потребують дефіцитних факторів і підвищених витрат на їх виготовлення. Виділяють 4 основні фактори виробництва: земля, праця, капітал, технологія.

Земля. В Україні надзвичайно сприятливі кліматичні та природні умови, родючі землі (25% чорноземів світу) для розвитку сільського господарства і харчової промисловості.

Праця. Високий рівень освіти населення, загальної культури і професій­ної кваліфікації; робітники вирізняються відносно високим рівнем кваліфікації при порівняно низькому рівні заробітної плати. Але коефіцієнт використання людських ресурсів є надзвичайно низьким.

Технологія. У забезпеченості науковим потенціалом Україна посідає високе місце серед розвинених країн. Сьогодні така забезпеченість може бути загублена через економічну кризу (скорочення НДІ). Головною проблемою є концентрація науково-технічних робіт у Києві.

Капітал. Капітал є дефіцитним фактором. Високий рівень інвестиційного ризику зумовлює недовіру з боку іноземних інвесторів.

Крім того, характерними для України порівняльними перевагами є:

• вигідне географічне положення як транзитної держави;

• працелюбність народу, колективізм та відкритість до співпраці з іншими народами та державами.

Конкурентні переваги України

Конкурентоспроможність країни – сукупність інституцій, політик, факторів, що визначають рівень продуктивності країни. (Поліщук)

Для оцінки конкурентоспроможності країн використовують індекси. Так, зокрема, найбільш поширеним є звіт Світового економічного форуму (Давос), за методологією якого розраховуються індекс глобальної конкурентоспроможності та індекс конкурентоспроможності бізнесу.

У загальному рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможностi Україна посідає 72-те місце із 134 країни світу. Минулого року Україні займала 73-тє місце із 131 країни. Україна знаходиться між країнами, що розвиваються, Марокко та Філіппінами, залишивши позаду себе більшість країн Африки та Латинської америки. Перші місця у цьому рейтингу займають: США, Швейцарія, Данія, Швеція, Сінгапур. У порівнянні з іншими країнами СНД, Україна знаходиться посередині їхнього сукупного рейтингу. Із загальним балом 4,09 наша держава «пасе задніх» порівняно з країнами ЄС. Україна також відстає й від деяких країн СНД, у тому числі — Росії (51 місце), Казахстану (66-те місце) та Азербайджану. Узбекистан, через відсутність даних, цього року не включений до рейтингу, а минулого року теж обганяв Україну.

Якщо поглянути на складові Індексу глобальної конкурентоспроможностi, то найвище місце Україна займає за показником величини ринку (31-е місце), найнижче – за показником якості державних та суспільних заходів – 115-те місце.

Серед конкурентних «плюсів» України, крім розміру ринку, можна назвати досить високий рівень вищої освіти і професійної підготовки (43-тє місце); інноваційний потенціал (52-е місце); ефективність українського ринку праці — 54-та позиція; охорона здоров’я та початкова освіта – 60-те місце.

Україна знаходиться на 2-й стадії розвитку – стадії залежності від ефективності (що минулого року ми були на у стадії переходу від першої (залежність від факторів) до другої стадії.

(Звіт про Конкурентоспроможність України. На зустріч економічному зростанню і процвітанню – опубліковано фондом «Ефективне управління» у співпраці з Всесвітнім Економічним Форумом).

8 вересня Всесвітній економічний форум опублікував «Глобальний звіт конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Report) 2009-2010». Згідно зі звітом, конкурентоспроможність України значно погіршилась, а її рейтинг знизився з 72 до 82 місця з 133 країн. У звіті зазначено: «Зі зменшенням попиту на експортну продукцію, знеціненням валюти та близькою до колапсу фінансовою системою, Україна зустрілась з важкими викликами за короткий час. Тим не менш попередні зусилля з реформування економіки мають бути продовжені, особливо в частині покращення інституційного середовища (120 місце), розвитку фінансових ринків (106-е), більш ефективного розвитку товарних ринків (109-е)».

Серед інших індексів (Поліщук):

• індекс людського розвитку (3 складові – тривалість життя, освіта, ВВП) – у 2007 р. – Україна 77 із 177 країн);

• індекс економічної свободи (2008 рік – 121 місце серед 141 країни);

• індекс сприяння бізнесу (2007 рік – 128 місце серед 175 країн).

У 2008 році Україна опинилася на передостанньому місці у рейтингу конкурентоспроможності країн, складеному швейцарським інститутом менеджменту IMD. У списку із 55 країн Україна випереджає лише Венесуелу.

Україна зайняла 50-е місце в світі в рейтингу "Індекс конкурентоспроможності в галузі інформаційних технологій" 2009 року. Згідно з повідомленням, Україна набрала 31,4 бала зі 100 можливих, що є відчутно кращим результатом порівняно з 2008 роком, коли наша країна в такому ж індексі зайняла 57-ме місце.

Міжнародний поділ праці (МПП) – вищий етап розвитку суспільного поділу праці. МПП – спеціалізація країн світу на випуску окремих товарів і послуг з метою задоволення як власних потреб, так і потреб країн-партнерів. (Румянцев)

Основні види МПП (Румянцев):

2. загальний – спеціалізація країн світу за 5 великими сферами суспільного виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок).

3. частковий – передбачає спеціалізацію країн світу в межах однієї окремої великої сфери суспільного виробництва (наприклад, промисловість – машинобудування, хімічна і т д)

4. одиничний – спеціалізація країн світу на випуску товарів в межах одного господарського об’єкту (ТНК, ТНБ).

Основні форми МПП (Румянцев):

1. міжгалузева – між партнерами, що випускають продукцію у різних галузях виробництва;

2. внутрішньогалузева – спеціалізація країн в межах однієї галузі виробництва.

4 підформи: предметна, подетальна, агрегатна, технологічна.

Україна має найвищі порівняльні переваги на зовнішньому ринку по таких «традиційних» товарних групах , як чорні метали та зернові культури. У цьому контексті необхідно наголосити, що це є продукція сировинних галузей економіки, експорт якої не є характерним для країн з розвинутою ринковою економікою. Високий рівень конкурентних переваг на зовнішньому ринку є характерним для такої групи , як одяг та предмети одягу текстильні, що свідчить про відносно високий рівень спеціалізації України за цією товарною групою на ринках зарубіжних країн.

Серед інших сировинних товарних груп доцільно виокремити вироби з чорних металів, продукти неорганічної хімії, добрива, алюміній та вироби з нього, деревину та вироби з неї, мідь і вироби з неї, руди, шлаки і золу, а також широкий перелік продукції АПК (жири і масла тваринного та рослинного походження, м’ясо та субпродукти харчові , молоко і молочні продукти, яйця, шкіряна сировина).

Позитивним є те, що серед українських товарів з високим рівнем конкурентоспроможності на зовнішньому ринку присутня високотехнологічна продукція, що спростовує тезу про сильні конкурентні переваги лише сировинних галузей вітчизняної економіки на зовнішньому ринку. Високий рівень порівняльних конкурентних переваг на ринках зарубіжних країн мають: локомотиви залізничні і рухомий состав, трамваї; судна, човни та інші плавучі засоби; літальні, космічні апарати та їх частини.

Найнижчий рівень конкурентоспроможності на зовнішньому ринку мають такі вітчизняні товари, як продукція паливно-енергетичного комплексу (нафта, газ) та вироби високотехнологічних галузей та з високим рівнем доданої вартості (засоби наземного транспорту, крім залізничного, машини та устаткування, фармацевтична на продукція, включаючи медикаменти, електричні машини, прилади тощо).

Серед галузей сфери послуг найвищі конкурентні переваги мають транспортні послуги, серед яких явним лідером є послуги трубопровідного транспорту. Також високим рівнем конкурентоспроможності володіють послуги морського, повітряного, залізничного та інших видів транспорту. Негативною тенденцією є те, що Україна не має високого рівня конкуренто-спроможності у таких галузях сфери послуг, як різні ділові, професійні та технічні послуги, туристичні та ліцензійні послуги.