Глава 10. Структурна та щвествдшшнновацгина політика

Змістовні характеристики вищезазначених та інших видів інновацій­них процесів не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, але у конкретно-історичному поєднанні з комплексом підтри­муючих механізмів утворюють специфічну національну модель ін нова-ційного розвитку. Контури української моделі вже намічені, але ще не чітко окреслені. її стрижнева ідея: розвиток на випередження, технологічне лідерство на основі внутрішніх чинників економічної динаміки та раціонального вдосконалення ліцензійних запозичень.

Слід зазначити, що набір механізмів та інструментів інноваційної по­літики значною мірою співпадає з відповідним арсеналом інвестиційної політики. Основні відмінності полягають у більшій увазі, яка приділяється:

• дієвій системі захисту прав інтелектуальної власності;

• посиленню конкуренції — механізму природного відбору між еко­номічними суб'єктами, що змушує останніх впроваджувати інновації заради самозбереження і саморозвитку;

• зменшенню ризиків та невизначеності, які супроводжують прийняття рішень приватного сектора щодо реалізації інноваційного проекту;

• цільовому прямому фінансуванню НДДКР та певних інноваційних проектів, яке вважається ефективнішим порівняно з альтернати­вою — системою кредитних і податкових пільг .

• Окрім реалізації заходів яскраво вираженого стимулюючого харак­теру, до компетенції держави належить:

• формулювання проблем й обґрунтування стратегічних пріоритетів й перспектив розвитку (горизонту довгострокового планування для приватного сектора), зокрема, визначення напрямів спеціалізації на­ціональної економіки та її регіонів в міжнародному поділі праці;

• прямий та опосередкований стимулюючий вплив на систему факто­рів розвитку (насамперед на професійно-кваліфікаційний та інтеле­ктуально-освітній рівень людського капіталу) й функціонування НІС у цілому згідно з обраними національно-регіональними пріори­тетами;

Житепко Е. Эффективность стимулирования инноваций // Электронный журнал «Инновации». — 2004. — № 3.

15*

227

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• сприяння виробництву фундаментального знання (в університетах та інших спеціалізованих наукових закладах) і комплексу технологій стратегічного характеру;

• формування інноваційної індустрії нового типу й інноваційної ін­фраструктури (інноваційні банки, інжинірингові центри, технополі-си, інноваційні біржі, страхування інноваційного ризику тощо);

• створення сприятливих інституційних та макроекономічних умов для інноваційної діяльності приватних компаній;

• розробка і підтримка спеціальних інноваційний проектів, у тому чи­слі надання інформації щодо потенційних партнерів та перспектив інноваційного співробітництва;

• брокерство — посередництво між ланками «наука, освіта <-> вироб­ництво <-> збут <-> споживання», у тому числі через політику вибаг­ливого державного споживання (тендери, система сертифікації та стандартизації продукції, контрактна система тощо);

• формування інноваційної ідеології та інноваційної культури, що за­безпечують сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здатність підтримувати й реалізовувати нововведення у всіх сферах життя;

• надання широкого спектра інформаційно-телекомунікаційних, ін-фраструктурних, транспортних, консультаційних, страхових та ін­ших послуг;

• регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів, зокрема розумний протекціонізм по відношенню до вітчизняних товаровиро­бників високотехнологічної продукції;

• пом'якшення чи нейтралізація негативних зовнішніх ефектів іннова­ційної діяльності, як-то: вихід засобів масового знищення з-під сус­пільного контролю, структурне безробіття, техногенні аварії та ката­строфи, розповсюдження нових небезпечних наркотичних речовин, певне зниження навичок аналітичного мислення у школярів і студен­тів внаслідок все більшої доступності відповідного інформаційного ресурсу тощо.

228