Глава 2. Історичні аспекти формування національної економіки

дація феодальної системи господарювання, поширення фермерського гос­подарства тощо), Україна не змогла ними скористатися, втративши свою незалежність. У XVIII столітті розпочався новий наступ на права селян, відбувається закріпачення вільних козаків та селян на землях Російської імперії та Речі Посполитої.

XIX століття ознаменувалося появою нових поглядів на сутність наці­ональної економіки. Представник німецької історичної школи Ф. Ліст пе­ршим визначає, що розвиток національної економіки як конгломерату мік-ронаціональних економік неможливий. Необхідним є створення єдиної на­ціональної економіки із загальною системою економічного захисту, одна­ковими правилами економічної гри, єдиним економічним центром, а це зумовить поглиблення та зміцнення взаємозв'язків між окремими її еконо­мічними суб'єктами. Це завдання покладається на державу, яка має сприя­ти також розвитку фабрично-мануфактурного виробництва шляхом засто­сування заходів «виховного протекціонізму».

Г. Шмоллер та А. Вагнер розглядали національну економіку як тото­жну народному господарству (Wirtschaft), а отже, і сам предмет фундамен­тальної науки — політичної економії — набуває у них зовсім іншого заба­рвлення: «Це є наука, що описує народногосподарські явища, визначає та пояснює їх у зв'язку з їх причинами, оскільки вони можуть бути зрозумі­лими лише як єдине ціле ...»⁵.

М. Вебер першим звертає увагу на релігійну специфіку розвитку наці­ональних економік. Саме релігійний фактор справляє величезний вплив на формування національного менталітету, що, зокрема, виявляється у став­ленні до господарської діяльності. Так, представники протестантизму ста­ли ототожнювати працю в межах мирської професії з релігійною аскезою. Людина, яка докладає максимум зусиль у своїй професійній діяльності, так само люба Богу, як і відлюдник, що безперервно молиться. Зростання доб­робуту є проявом Божественної благодаті, а отримані статки слід спрямо­вувати на розширення виробництва, розглядаючи це як прямий обов'язок доброго християнина. Така трудова етика забезпечила реалізацію промис-

Цит. за: Замятнин В. Н. История экономических учений. — М.: Высшая школа, 1964. — С. 299.

43

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

лового перевороту, в першу чергу, саме в протестантських національних економіках та подальше їх економічне лідерство аж до сучасного періоду.

Таке сприйняття причин багатства та бідності народів може пояснити й особливості розвитку національної економіки України. Саме розподіл її між двома державами — католицькою Польщею та православною Росією, з несприйняттям будь-яких відхилень від загальноприйнятих норм поведі­нки, зумовив її економічне відставання. Лише представники релігійних меншин, з ближчим до протестантизму світоглядом, демонстрували успі­шність в ринковій діяльності (іудаїсти, старообрядці, молокани тощо). Ри­нковий же дух, прагнення до свободи, внутрішньо притаманні козацтву, зазнавали утисків з боку російського та польського урядів.

До вкрай негативних наслідків призвело й гальмування розвитку капі­талістичних відносин на теренах України. Суттєвим поштовхом для його прискорення мало слугувати скасування кріпацтва, але така подія в Захід­ній Україні відбулася лише 7 вересня 1848 p., а на Східній — 19 лютого 1861 р. До того ж, ліквідація залежності селян у такій формі мала переваж­но декларативний характер. Втрати панства фактично мали компенсувати селяни у вигляді сплати індемнізаційного боргу на Заході та викупних пла­тежів на Сході. І якщо в Галичині, Буковині та Закарпатті починає зростати соціальна диференціація селянства, формуються засади подальшого розви­тку товарного виробництва за капіталістичним сценарієм, то на теренах Російської імперії подібний розвиток практично блокується аж до 1881 p., а викупні платежі трансформуються у відбуття панщини для тимчасово зо­бов'язаних (селян, які не викупили свої наділи).

Але навіть за таких несприятливих умов капіталістичні відносини утверджуються в Україні. Особливо успішно подібні процеси відбувають­ся на землях Степової України, де значну частину населення складають ко­заки, утиски щодо яких історично мали менш жорсткий характер у порів­нянні з посполитими. Отже, саме тут зберігся дух свободи та підприємниц­тва, а жителі мали необхідні статки для розвитку товарного зернового гос­подарства, прискореного викупу дворянських землеволодінь (такий процес проходив удвічі швидше, аніж на Правобережжі). Найбільш ефективні то­варовиробники частково скуповують землі менш успішних селян, а част-

44