Глава 7. Регулювання національної економіки

го, щоб ці елементи склалися у систему, необхідним є механізм впорядку­вання, сила, яка здатна зафіксувати і підтримати виконання правил гри. Такою силою є держава та інші інститути. Отже, господарський порядок є породженням свідомої діяльності людей. А господарська поведінка зумов­лена не тільки менталітетом, традиціями, але й заданими рамковими умо­вами. Сам же господарський порядок розглядається В. Ойкеном лише як елемент суспільної системи, взаємопов'язаний з іншими — державним устроєм, правовим порядком тощо.

Таким чином, німецька економічна думка започаткувала підхід до ана­лізу закономірностей розвитку суспільства, згідно з яким вирішальними фа­кторами переходу суспільства у нову якість є особливий тип національних політико-правових і соціокультурних інститутів. Ці ідеї були сприйняті ін-ституціональною теорією, яка зосередилася на вивченні ролі суспільних ін­ститутів в економічному житті та на мегатенденціях розвитку людства.

Для сучасного інституціоналізму характерним є дослідження еконо­мічної поведінки суб'єктів суспільного розвитку в умовах не ресурсних, а інституціональних обмежень. Інституціональна теорія наголошує, що ін­ститути виникають на основі людських інстинктів і найбільш простих по­треб; сприяючи їх задоволенню, вони отримують самопідтримуючий хара­ктер і формують стереотипи мислення. Найбільш стійкі і соціально до­цільні інститути фіксуються у традиціях, неформальних нормах, а потім і в писаному праві. На цій основі виникають суспільні організації. Юридичні і неформальні норми створюють рамки, обмеження для діяльності людини.

У процесі еволюції суспільства відбувається заміна старих інститутів новими за рахунок відтворення соціокультурних інститутів минулого і по­ступового внесення до них певних змін. Із всього комплексу інститутів, що формують систему, змінам піддаються швидше всього ті, які відносяться до зовнішнього, поверхневого шару, тоді як глибинні, сутнісні інститути проявляють найбільшу стійкість. Держава, за думкою інституціоналістів, повинна активно впливати на інституційне середовище в економіці, оскіль­ки спонтанна селекція інститутів далеко не завжди відбирає кращі варіан­ти. Навпаки, вона може закріпити такі інститути, які суперечать інтересам суспільства.

153

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Паралельно у надрах інституціоналізму розвивався й інший напрям, прибічники якого з позицій переваг техніко-технологічних факторів виділя­ють певні стадії у розвитку суспільства. Витоки такого підходу знаходяться у працях основоположника інституціональної теорії Т. Веблена, який на основі глибокого аналізу промислової системи визначив взаємодію технічних, еко­номічних, психологічних, біологічних та інших чинників, наголошуючи на визначальному впливу технічних перетворень на еволюцію суспільства.

Прикладами теорій системної трансформації є загальновідомі концепції стадій економічного зростання У. Ростоу, індустріального і постіндустріаль-ного суспільства (Д. Белл, Е. Тоффлер), техноструктури (Дж. К. Гелбрейт), інформаційного суспільства (Р. Арон, А. Туроу, Ж. Фурастьє, М. Кастельс). Ці теорії базуються на технологічному детермінізмі, не заперечуючи водно­час певний вплив на економічне зростання соціокультурних факторів.

Завдяки розвитку інституціональної теорії в сучасній свідомості утве­рдилося розуміння того, що соціальна система не може бути зведена до економічної системи, так само, як до політики, культури чи моралі. Ви­знання взаємозалежності різних сторін життєдіяльності суспільства веде до розуміння його системної природи. Виходячи з цього, слід розглядати ме­ханізм регулювання національної економіки як такий, що формується під впливом цілої системи інституціональних чинників.

Історія свідчить, що коли суспільство зустрічається з економічними труднощами, економічні проблеми не можуть вирішуватися тільки засоба­ми самої економіки, тобто виключно саморегулюванням. Більше того, ви­токи цих проблем часто знаходяться поза суто економічною сферою. Вже тільки ця обставина свідчить про необхідність впливу на діяльність суб'єктів інших підсистем суспільства. Причому подолання економічних труднощів багато в чому залежатиме від того, як добре налаштовані канали взаємодії між цими підсистемами, наскільки розвинуто розуміння того, що економіка не має чітко визначених меж, які відокремлюють її від інших сфер життєдіяльності суспільства.

Таким чином, кожне суспільство вирішує проблему не тільки систем­ної функції економіки, але й ролі в її функціонуванні інших суспільних ін­ститутів і перш за все держави.

154