Глава 9. Соціальні пріоритети національної економіки

поняття ввів професор А. Мюллер-Армак, який дав йому таке визначення: «Сенс соціального ринкового господарства полягає в тому, що принцип свободи ринку поєднується з принципом соціального вирівнювання». За йо­го словами, мета «соціального ринкового господарства полягає в тому, щоб «на базі конкурентного господарства пов 'язати свободну ініціативу із соціальним прогресом, забезпеченим саме через ринково-господарські досягнення» [17, с 243]. Згідно з його концепцією, державна економічна та соціальна політика покликана вирішувати два головних завдання: по-перше, інституціональне гарантування конкуренції, контроль над монопо­ліями, що дозволить конкуренції діяти в інтересах споживачів; по-друге, забезпечення такого розподілу національного доходу, який виключає над­мірне збагачення на одному полюсі і злиденність на другому. Це підкрес­лював і Л. Ерхард.

На думку іншого німецького економіста Г. Мейнгольда, «соціальне ринкове господарство» відрізняється у чотирьох головних пунктах від класичного принципу «вільного ринкового господарства»:

• ефективна конкуренція конституюється активною конкурентною політикою держави;

• встановлений ринком розподіл доходів корегується подальшим пере­розподілом доходів;

• держава проводить активну кон 'юнктурну політику з метою дося­гнення повної зайнятості, стабільності цін та рівноваги платіжно­го балансу;

• вплив на створення майна, до володіння яким мають бути залучені широкі верстви населення [16, с 623].

Теорія соціального ринкового господарства зберігає провідну роль в ринковому саморегулюванні, відводячи державі функцію засновника та контролера певних правил економічної діяльності. Так, В. Репке порівнює економічну роль держави з функціями органів регулювання вуличного ру­ху, які не вказують водіям, куди вони повинні їхати, а встановлюють певні правила руху і вимагають їх дотримання.

Разом з тим, спеціалісти відзначають, що зростання добробуту не то­тожне задоволеності життям [19]. У суспільстві, де товар не просто задо-

195

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

вольняє потребу, а стає ознакою соціального статусу, акцентування людсь­кої свідомості на споживанні неминуче призводить до одержимості реча­ми. Нереалізація закладених здібностей викликає у людини відчуття дис­комфорту, незадоволеності, пригніченості та відчуження. Скорочення на­роджуваності у економічно розвинених країнах наводить навіть західних дослідників на думку, що «західна цивілізація, незважаючи на всю свою могутність та багатство, знаходиться у занепаді» [8, с. 243]. Аналіз пока­зує, що виключно споживчий спосіб життя не здатний усунути духовну не­задоволеність, причиною якої є нереалізованість закладеного пізнавально­го, креативного (творчого) і етично-імперативного (морального) потенціа­лу. З гіркотою визнає відомий західний економіст та соціолог П. Б'юкенен: «Статистика... розлучень, падіння народжуваності, неповних сімей, само­губств серед підлітків, криміналізації шкіл, наркоманія, насильства, важ­ких злочинів, захворюваності та падіння освіченості показує, настільки глибока криза у суспільстві. Пусті дитячі кімнати і забиті приймальні психоаналітиків свідчать про те, що у нас далеко не все у порядку. І розпо­всюджуючись, ця зараза тягне в могилу всю нашу цивілізацію» [8, с 334].

Запропоновані ідеї та інструменти теорії суспільного добробуту і соці­ального ринкового господарства широко використовуються у практиці дер­жавного регулювання в країнах із змішаною економікою. Певною мірою вони вичерпали себе, і тому при визначенні стратегії соціального розвитку національної економіки України доцільно використовувати більш сучасні теоретико-економічні розробки, зокрема, неомарксистського напряму, які мають виразну гуманістичну соціальну спрямованість поряд із збереженням прагматичних підходів до функціонування національної економіки.