Глава 12. Національна економіка в умовах економічної глобалізації

спаду втрати можуть бути незворотними. Нормальним рівнем інфляції вважається середньорічний темп зростання цін на 5-6%. У разі інфляції 6— 10% необхідно вживати спеціальних обмежувальних заходів. Зі світового досвіду відомо, що в період радикальних перетворень рівень безробіття може досягати 15-20%. Однак він не повинен триматися більше 3-5 років. Пороговим рівнем безробіття вважається 10%.

Розрив у річних доходах 10% найбагатших та 10% найбідніших верств населення не повинен перевищувати 6-8 разів. А індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) у розвинутих країнах становить 0,15-0,17. Ко­ли частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, дося­гає 8-10%, це призводить до тривалої кризи та стагнації.

Інтегральний індекс економічної безпеки держави визначається за багаторівневою оцінкою, що враховує індекси безпеки окремих сфер еко­номіки (макроекономічна, виробнича, фінансова, інвестиційна, зовнішньо­економічна, науково-технологічна, соціальна, демографічна, енергетична, продовольча), які, в свою чергу, є також багаторівневими. Так, фінансова безпека включає бюджетні, валютні, боргові та інші індекси. Слід зазначи­ти, що інтегральний індекс економічної безпеки країни за останнє десяти­річчя має позитивну динаміку (див. рис. 12.1)⁶⁷.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Індикатори економічної безпеки дають можливість не тільки кількісно визначити параметри необхідного розвитку економічної системи, а й сфо­рмулювати якісні вимоги, котрі є, по суті, завданнями (цілями) економіч­ної безпеки. На шляху реалізації цих цілей слід усунути або мінімізувати загрози (виявлені за результатами аналізу індикаторів економічної безпе­ки), а також розвивати наявні потенційні можливості поліпшення стану економічної безпеки.

Зовнішньоекономічна політика країни є логічним продовженням вну­трішньої економічної політики, проте з власними ознаками та інструмен­тами. Так, економічно могутні країни та регіональні інтеграційні об'єднання спроможні істотно впливати на міжнародні економічні відно­сини та проводити зовнішню політику з позиції сили для захисту своїх ін­тересів. Країни з невисоким рівнем розвитку змушені пристосовуватися до такого порядку і формувати зовнішню політику на підставі реальних еко­номічних можливостей або об'єднуючись у регіональні економічні утво­рення.

12.5. Цілі та напрями зовнішньоекономічної політики держави

Структурними елементами зовнішньоекономічної політики (ЗЕП) є суб'єкти, об'єкти і ресурси. Головним її суб'єктом є держава, тому осново­положним принципом зовнішньоекономічної діяльності є принцип все­осяжності, що означає загальнообов'язковість рішень держави для всіх суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Виділяють різні типи цілей ЗЕП: кількісні (наприклад, зростання зов­нішньоторговельного обороту); якісні (підвищення конкурентоспроможно­сті товарів на світовому ринку); короткострокові (стимулювання експор­ту), середньострокові (створення спільних високотехнологічних підпри­ємств з іноземними партнерами); довгострокові (регіональна інтеграція та довгострокове співробітництво з певними країнами).

За даними Міністерства економіки України.

272