Глава 5. Мезоршень національної економіки

Потенційні можливості регіону щодо залучення фінансових ресурсів, характеризують такі показники, як податковий потенціал і податкосп-роможність.

Податковий потенціал місцевої територіальної одиниці — це маса доходів, які може отримати місцевий бюджет від застосування подат­кового законодавства до діяльності суб'єктів господарювання і фізичних осіб, та відрахування до держбюджету.

Податкове навантаження — це співвідношення між сумою фактич­них податкових надходжень і податковим потенціалом.

Податкоспроможність — це обсяг доходів, який потенційно може бути отриманий на території від оподаткування відповідних об'єктів.

Визначаються також індекси цих показників.

Екологічні показники. Дослідити екологічну ситуацію у регіонах можна, аналізуючи показники, які характеризують забруднення водних об'єктів зворотними водами, обсяги викидів шкідливих речовин в атмос­феру, наявність промислових токсичних відходів, витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення та поточні ви­трати на охорону природи.

Різноманітні аспекти соціально-економічного розвитку регіону аналі­зуються з метою встановлення об'єктивного діагнозу, на основі якого здій­снюється ранжування регіонів за рівнем їх розвитку та розробляється пев­на стратегія і тактика подальшого регіонального розвитку. Доцільно виді­ляти чотири типи регіонів: регіони-лідери, високорозвинені, розвинені та проблемні (табл. 5.3).

Характерною особливістю розвитку регіонів України є поглиблення наявних міжрегіональних диспропорцій за показниками соціально-економічного розвитку. їх усунення можливе за умов забезпечення сталого регіонального розвитку.

Глава 5. Мезорівень національної економіки

Таблиця 5.3 Класифікація регіонів України залежно від значення соціально-економічних показників

Типи регіонів	Класифікаційні ознаки
І тип — лідери	Достатньо розвинуте матеріальне виробництво та сфера послуг. Значний обсяг припливу інвестицій, у т.ч. іноземних, розвинуті ринкові структури, досить розвинута соціальна сфера. Темпи зростання еко­номічних показників вище загальнодержавних.
II тип — високороз-винені	Індустріальні регіони з розвинутим матеріальним виробництвом, особливо промисловістю. В них створюється значна частка ВВП України. Вони ма­ють високий людський та фінансовий потенціал.
III тип — розвинені	Регіони з розвинутим матеріальним виробництвом як промисловим, так і сільськогосподарським. Розвиток регіонів характеризується сукупністю показників, значення яких дорівнює середньодержавному рівню або>±10%.
ІУ тип — проблемні	За сукупністю показників становище регіонів гірше середньодержавного рівня на 10% і більше. Матері­альне виробництво не отримало достатнього розви­тку. Дотаційна структура бюджету. Недостатній фі­нансовий потенціал, у т. ч. інвестиційний. Деякі со­ціальні показники мають загрозливе значення з то­чки зору безпеки держави. Потенційно депресивні.

5.3. Сталість регіонального розвитку

Сталий розвиток — це розвиток, здатний задовольнити потреби су­часного покоління людей, не наражаючи на ризик позбавити майбутнє поко­ління можливості задовольняти свої потреби. При цьому економіка повинна забезпечувати людям задоволення їхніх потреб та законних бажань, але їхнє зростання не повинно виходити за межі екологічних можливостей екосфери.

Перехід до сталого розвитку держави в цілому можливий тільки у ра­зі, якщо буде забезпечений сталий розвиток її регіонів. Це передбачає фо­рмування ефективної просторової структури економіки країни за умови дотримання балансу інтересів усіх регіонів.

113

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Проблеми, що вирішуються в кожному регіоні, повинні відповідати загальнодержавним завданням, але при цьому слід враховувати місцеві особливості.

Зокрема, це передбачає:

• формування регіонального господарського механізму, що регулює соціально-економічний розвиток території;

• реструктуризацію регіонального господарського комплексу з ура-

хуванням місткості локальних екосистем та вимог ринкової еко­номіки;

• розробку комплексних міжрегіональних схем функціонування еко-

номіки, які дозволяють підвищити її ефективність. Регіон, який не відповідає ключовим ознакам сталого розвитку, не може вважатися розвинутим. Ці ознаки конкретизовані у відповідних принципах:

• принципи цільової орієнтації визначають як спосіб цілеутворення (демократизація вибору), так і характер цілей. Поняття «якість життя» при цьому включає і екологічну складову;

• принципи організації у просторі стосуються базових підвалин ре­гіональної екологоорієнтованої діяльності — конституційності, спільної відповідальності, еквівалентності, збереження екологіч­ного середовища;

• принципи організації у часі встановлюють деякі параметри взає­модії поколінь, зобов'язань теперішнього покоління перед майбу­тніми. Йдеться про ненагромадження екологічних проблем, ство­рення екологічних резервів, необхідність прогнозування наслідків реалізації тих чи інших політико-практичних рішень;

• принципи екологічної сталості відображають важливі змістовні характеристики людської діяльності, які є імперативними для за­безпечення сталого розвитку регіону. Мається на увазі необхід­ність забезпечення відповідного рівня екологізації економічної ді­яльності, економізації еколого-орієнтованої діяльності, а також справедливого розподілу компенсаційних витрат, мінімальних шкідливих наслідків зворотної реакції природи;

114