Глава 6. Суспільне відтворення та макроекономічна рівновага

та відповідне взаємопереплетіння різноманітних технологічних способів виробництва (ручного, механізованого та автоматизова­ного) з домінуванням часткової механізації в промисловості і пе­ревагою ручної праці у сільському господарстві; б) нерівномір­ність у техніко-технологічному оснащенні на рівні окремих під­приємств, галузей, секторів та підрозділів економіки;

• диспропорційність — нерівномірне зростання (занепад) секторів та галузей економіки, надлишок виробництва одних товарів при дефіциті інших;

• висока іперційність наявної моделі національного відтворення, в основі якої: а) надмірно консервативні схеми розподілу ресурсів і доходів, що перешкоджають доступ до ресурсів розвитку з боку трансформаційно орієнтованих економічних суб'єктів; б) традиції та стійкі архетипи у свідомості людини, що зумовлюють неба­жання та острах щодо більш-менш глибинних соціально-економічних перетворень; в) страх щодо наслідків «антизру-шень» — руйнації застарілих неконкурентоспроможних складо­вих економічної системи, інституцій і механізмів з відповідним підвищенням рівня структурного безробіття, непевності, негатив­них економічних очікувань щодо майбутнього тощо.

• нестійкість до зовнішніх шоків — висока чутливість внутрі­шньої економічної кон'юнктури до зовнішніх впливів. Успадкова­на фрагментарність та суттєва зовнішня енергозалежність визначає суттєву залежність вітчизняного товаровиробництва від торговель­них експортно-імпортних відносин, а недосконалість української економіки та надмірна лібералізація зовнішньоекономічної політи­ки відповідно до вимог ЄС, СОТ, МВФ тощо — його неспромож­ність швидко та ефективно протидіяти зовнішнім викликам;

• асоціальпість — вирішення соціальних проблем здійснюється за «залишковим принципом» або заради забезпечення стабільності соціально-економічної системи й досягнення певних політичних цілей, а не підпорядковуються завданням стратегічного розвитку макросистеми та саморозвитку особистості.

129

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

З іншого боку, деякі унікальні характеристики є особистим здобут­ком України за підсумками процесу ринковоорієнтованої трансформації. На найбільшу увагу заслуговують:

• нестабільна економічна динаміка, при домінуванні звуженого відтворення¹⁷ у 1990-1999 pp., та розширеного — починаючи з 2000 р. (див. рис. 6.1, 6.2, 6.3). Водночас порівняння обсягів реа­льного ВВП зі стартовими умовами перебудови переконує, що су­то економічні втрати складають близько 29% початкового «націо­нального пирога». А ще існують погіршення якості життя й демо­графічної ситуації, загострення екологічних проблем, витік капі­талів та умів — стратегічного ресурсу розвитку, посилення соці­альної нерівності і напруженості тощо. Це дозволяє, незважаючи на окремі позитивні моменти, визначити звуженість як поки що провідну довгострокову тенденцію національного відтворення;

"Розраховано за httpV/hdrstats.undn.ore'countries/data shcets'ctv (Is UKR.html: http://hdrslals.nndp.ora/ indicators/1 l.html

²⁰ Слід підкреслити, що певні позитивні зміни у 2005 р. в порівняльній динаміці HDI пов'язані не з особистими досягненнями української економіки, а зумовлені розширен­ням переліку країн, які почали використовувати методику ООН і представляти відпові­дні статистичні дані (з 142 у 2000 р. до 177 у 2005 p.). Йдеться про так звані країни «третього світу» з низьким рівнем подушного доходу, додавання яких сповільнило рух середнього HDI та його медіани і дозволило Україні поліпшити результати.

9*

131

134

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

бе і навколишнє середовище, а й поглиблюють розуміння соціально-економічної динаміки і діалектичного взаємозв'язку між якістю та кіль­кістю.

У найбільш загальному сенсі під розвитком розуміється незворотна, спрямована, закономірна якісна зміна об'єктів матеріального і нематеріа­льного світу, яка торкається їхньої внутрішньої будови, поведінкових (ада­птаційних) реакцій на трансформацію зовнішнього середовища, механізмів функціонування, цілей і критеріїв прийняття рішень (за наявності складо­вої свідомого цілеполягання). За напрямом розвиток передбачає дві проти­лежні альтернативи: прогрес (виникнення нового, вдосконалення наявного, підвищення рівня організації системи, ускладнення, диференціація тощо) і регрес (занепад, спрощення, зниження рівня організації і т.п.). У свою чер­гу, кількісні зміни можуть бути як позитивними {зростання, збільшення, розширення), так і від'ємними {зменшення, скорочення, падіння).

Науковцями доведено, що супутником прогресу може бути скорочен­ня економічних показників («творче руйнування» під час класичної циклі­чної кризи), а занепад може супроводжуватися збільшенням останніх (роз­орююче зростання при вичерпанні ресурсів і потенціалу «ефекту масшта­бу»). У цьому контексті, на жаль, показовим є приклад України. її еконо­мічне зростання має в своїй основі збільшення експорту, отриманого вна­слідок розширеного відтворення застарілих технологій і виробництв, не­безпечних для життя людини — найвищої цінності — та природного сере­довища — найголовнішого спадка нащадкам.

Суттєвий науковий прорив збігається з певною переоцінкою ціннос­тей у розвинутих країнах світу, яка відбувається під впливом щонайменше двох обставин. У першу чергу це загострення еколого-економічних і соціа­льно-економічних протиріч у міру експансії індустріально-техногенної ци­вілізації. А по-друге — досягнення порівняно високого рівня життя, при якому відносно задоволені матеріальні потреби відходять на другий план, поступаючись, хоч і досить повільно, у людській свідомості так званим по­заекономічним (постіндустріальним) цінностям: можливостям для саморе-алізації, саморозвитку та творчості; заміні егоїстичного і раціонального економічного «Я» на більш толерантне, колективне і солідарне «Ми»; від-

136