Глава 7. Регулювання національної економіки

3) збереження та активне відтворення в нових умовах неформальних пат-ронально-клієнтелістських відносин.

Найчисельнішими та структурованими об'єднаннями громадян Украї­ни є профспілки, які, за даними Міністерства праці і соціальної політики, об'єднують близько 23,5 млн. осіб. Регулюючий вплив профспілкового ру­ху в національній економіці України здатний охопити всі регіони, галузі економіки, форми власності та господарювання. Найвпливовішим в Украї­ні профоб'єднанням є Федерація профспілок України (ФПУ), створена в 1990 р. як правонаступник Всесоюзної центральної ради професійних спі­лок (ВЦРПС). До складу ФПУ входять понад три чверті членів профспілок. Водночас активно розвиваються незалежні та, молодіжні профспілки (Пе­рша студентська Українська профспілка — ПоСтУп, Студентська профспі­лка «Пряма дія» та ін.), жіночі профспілки (Всеукраїнська профспілка сіль­ських жінок агропромислового комплексу України).

Регулюючий вплив профспілок здійснюється спільними організація­ми одночасно роботодавців і найманих працівників (членські організації ФПУ та частина нових об'єднань, створених на державних підприємствах і в приватному секторі), а також окремими об'єднаннями виключно найма­них працівників (Вільна профспілка працівників метрополітенів України).

Для інституціонального закріплення співпраці держави, підприємців та найманих працівників підписується Генеральна угода між урядом, все­українськими об'єднаннями організацій роботодавців та підприємців і все­українськими профспілками та профоб'єднаннями на поточний рік. У ній визначаються конкретні обов'язки Уряду, роботодавців та профспілок з метою консолідації зусиль влади і громадянського суспільства в процесі забезпечення сталості економічного зростання.

Молодіжні рухи характеризуються, насамперед, входженням молоді у «велику політику» як окремої соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними, політичними, екологічними, релігійними ін­тересами, оформленими у вигляді політичних структур.

Основними етапами еволюції молодіжного руху є: 1) започаткування сучасного молодіжного руху (середина 80-х — кінець 1989 р.) розпочалося з виникнення молодіжних неформальних груп та об'єднань, створених на

173

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

основі спільних зацікавлень («хіпі», «металісти», «панки» тощо), а також значної кількості політичних дискусійних клубів і громадсько-політичних об'єднань, діяльність яких була пов'язана з проблемами екології, відро­дження національної культури тощо; 2) масова політизація молодіжного руху (1989-1991 pp.), яка полягала у швидкому організаційному оформ­ленні та значній опозиційності стосовно існуючого режиму; 3) розпад ма­сових молодіжних громадсько-політичних рухів (1991-1992 pp.); 4) ста­новлення організаційних форм роботи в молодіжному середовищі та нала­годження механізмів діалогу між молоддю і державною владою (1993-1996 pp.), де поширюються молодіжні філії при політичних партіях, популяризується створення незалежних студентських профспілок; 5) виникнення загальноукраїнської організації молодіжного руху (1996-1999 pp.) як єдиного представника інтересів молоді перед державою та міжнародними організаціями, а також значна політизація молодіжного середовища; 6) створення молодіжних партій (з 1999 p.), наприклад, «Мо­лода Україна», «Нова генерація», «Нова політика», «Молодіжна партія України», в орбіті яких перебувають різноманітні культурницькі, націона­льні, спортивно-виховні, наукові, громадські та громадсько-політичні мо­лодіжні організації.

З метою стабілізації економічного життя країни, зменшення соціаль­ного напруження в суспільстві, формування спільних консолідованих за­ходів у стратегічній перспективі з 2008 р. розробляється Національна концепція розвитку громадянського суспільства в Україні (до 2007 р. на­зивалася «Доктрина громадянського суспільства»). Головна мета Концеп­ції— сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні шляхом ви­значення стратегічних і тактичних завдань громадськості у цій галузі, на­прямів, принципів, засобів, ресурсів, об'єктів, суб'єктів та механізмів їх реалізації. Стратегічні цілі Концепції: розвиток, поширення і утвердження високої громадянської культури на всіх рівнях суспільства, у всіх сферах його життєдіяльності; розробка, впровадження і постійне вдосконалення громадянської ідеології та позитивного іміджу громадянських чеснот то­що. Суб'єктами громадянського суспільства визначаються такі групи: гро­мадські організації; політичні партії, рухи; засоби масової інформації; тру-

174