Глава 7. Регулювання національної економіки

держава за рахунок перерозподілу доходів підтримує умови нормальної життєдіяльності всіх членів суспільства.

Економічна ситуація в Україні виходить далеко за рамки ліберальних концепцій, які так наполегливо пропонували прихильники Вашингтонсь­кого консенсусу. Довготривалий і нерезультативний шлях реформування вітчизняної економіки у плані формування в ній моделі, спрямованої на розвиток, показав, що відсутність пізнання глибинних історичних особли­востей країни призводить до впровадження таких реформ, які не сприйма­ються суспільною свідомістю.

Саме тому при побудові національної моделі регулювання нагальною потребою є пошук загальних закономірностей функціонування і взаємодії сфер ринку і держави, впливу на них громадянського регулювання, а також з'ясування того, як ці закономірності трансформуються у конкретних істо­ричних умовах певної країни. Від розуміння характеру формування спів­відношення регуляторів в економічній системі залежить і сама можливість вирішення конкретних питань про ефективність управління економічними процесами за допомогою заходів економічної політики.

За роки реформування в Україні виникли майже всі основні ринкові інститути. Старі інституціональні структури централізовано-планового управління зазнали серйозних модифікацій або зовсім були витіснені но­вими елементами. Ринок отримав можливість функціонувати на основі взаємодії попиту і пропозиції, які визначають відповідні економічні інте­реси господарюючих суб'єктів. З іншого боку, сформувались важелі дер­жавного макроекономічного регулювання, які дозволяють у певних межах впливати на економічну поведінку. Однак становлення і розвиток форма­льних інститутів ще далеко не завершений. Сьогодні в Україні старий ін-ституціональний каркас вже зруйновано, а новий ще недобудований. Все це вимагає відповідних змін ролі держави.

«Роль держави якісно відрізняється на етапах становлення, формуван­ня ринкової економіки і в умовах, коли функціонує добре злагоджена і від­регульована економіка ринкового типу. Самоорганізація, а ринок — класи­чний зразок самоорганізації, притаманна досить стійким системам і мало ефективна у період переходу від однієї системи до іншої», — стверджує

163

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

7.4. Політико-правові аспекти регулювання національ­ної економіки

Базовою складовою механізму регулювання національної економіки України є ринкове саморегулювання. Незважаючи на відомі вади ринко­вих перетворень в Україні, починають працювати класичні передумови то­варно-грошових відносин — суспільний поділ праці, поступовий перехід від формального до реального відокремлення товаровиробників та поява в національній економіці сектора міжнародного товарного виробництва.

Ринкове саморегулювання розширює сферу впливу, до традиційного ринку товарів стали приєднуватися ринки капіталу, праці, послуг, інфор­мації. Система приватних банків сформувала каркас фінансової складової ринкового саморегулювання. Потужний вплив на внутрішню конкурен­цію справляє зовнішня торгівля та внутрішня конвертованість гривні, ко­ли у населення (домогосподарств) є вибір не тільки на споживчому ринку, а й у сфері нагромадження — особисті заощадження здійснювати у дола­рах, євро або надати перевагу гривні. Врешті-решт, громадяни звикають не перекладати власні проблеми на державу, а шукати вихід самостійно. Ринковий тип поведінки пронизує не тільки економіку, а й усі сфери жит­тя суспільства.

У процесі еволюції ринкового саморегулювання національної еконо­міки все більше виявляються його недоліки. Насамперед, це неспромож­ність подолати тривалу економічну кризу. За роки економічної кризи в Україні (1991-1999 pp.) її ВВП скоротився на 59,2%, обсяги промислового виробництва — на 48,9%. Реальна заробітна плата зменшилася у 3,84 раза, а реальні виплати пенсій — у 4 рази. Зменшився індекс людського розвит­ку й законсервувався показник якості життя. Нагромаджено диспропорції у розвитку різних ринків. Поки що не сформований єдиний ринковий прос­тір національної економіки, що призводить до економічної відособленості регіонів, зростання суперечностей між ними. Навіть у загальних рисах по­ки що не прослідковується новий відтворювальний процес, наявність якого свідчило б про створення національної бази для економічного зростання на сучасних ринкових засадах.

166