Глава 2. Історичні аспекти формування національної економіки

2.3. Господарський розвиток українських земель в межах національних економік інших країн

Упродовж багатьох століть розвиток різних частин України відбував­ся нарізно, і це не могло не вплинути на її сучасний стан. Найбільша час­тина українських земель опинилася під владою Великого князівства Ли­товського. Об'єднання української національної економіки з економіками ментально близьких білоруського та литовського народів не викликало опору серед населення. Розвиток феодальної системи господарювання від­бувався за звичною схемою. Продовжує домінувати бенефіціальна система землеволодіння, лише дещо змінилося коло власників на користь предста­вників литовського княжого дому. Але в XIV-XV століттях поступово по­силюється залежність селян від феодалів, особливо після зміцнення в Україні позицій польської шляхти. Замість численних станів (данників, службових, тяглових, парубків, люзних тощо), які мали різні ступені зале­жності від феодала, формується єдиний стан залежності — дедизні селяни. У Західній Україні цей процес був особливо прискореним і супроводжува­вся одночасно асиміляторською політикою — полонізацією та окатоли­ченням населення. На крайньому заході вона набувала особливо гострого характеру, що завершилося переходом Холмщини, Бойківщини та Лемкі-вщини до орбіти іншої — Західно-Християнської цивілізації. Цей процес охопив не тільки селянство. У містах провідні позиції серед патриціату та бюргерства посідають представники колоністів та полонізованих чи оніме­чених українців, представники автохтонного населення переважають тіль­ки серед плебсу.

Дещо інша ситуація складається у Наддніпрянщині, що знову, в умо­вах ослаблення могутності номадних племен, колонізується українським населенням. Тут слабкішими є феодальні примуси, набагато потужніши­ми— економічні позиції козацтва в містах. Спроби поширити звичайну феодальну практику на ці землі зустрічають жорсткий опір козацтва, що врешті-решт у XVII столітті привело до появи незалежної Української держави і формування власної національної економіки. Знищення системи королівщин, ліквідація магнатських землеволодінь, наявність значної кіль-

41

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

кості хуторських господарств, що належали козакам, їхня проринкова орі­єнтація та відсутність чи незначний прояв феодальних примусів (шляхом «подарунків на свята» старшині) зумовили швидкий розквіт мануфактур­ного виробництва в Центральній Україні.

Фактична ліквідація феодальної системи господарювання відкрила шлях до розвитку національної економіки за капіталістичним способом виробництва. Відсутність феодальних рентних відносин сприяла станов­ленню хутірського господарства як багатогалузевого фермерського, що за наявних умов забезпечувало високу конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових ринках. Сприяли цьому й виважена внутрішня (уні­фікація оподаткування, дотримання єдиних правил економічної гри) та зо­внішня (лібералізація за одними напрямками та протекціонізм за іншими) економічна політика уряду Богдана Хмельницького. Але цим перспекти­вам не судилося здійснитися — територія України стала частиною Росій­ської держави. Міжнародна торгівля українських купців регламентувалася російським урядом, вивезення товарів дозволялося лише через окремі по­рти (Архангельськ, Азов), що збільшило транспортні витрати та знизило конкурентоспроможність українських товарів. Україна була фактично від­різана від західноєвропейських ринків. Торгівля ж на теренах України на­буває колоніального характеру. Російський торговий капітал стає тут по­вним господарем. Російські купці отримують деякі привілеї на торгівлю в українських землях, натомість встановлюються жорсткі обмеження на екс­порт найбільш конкурентоспроможної продукції українських мануфак­тур — її витісняють товари російських мануфактур.

Не кращою була ситуація і на українських землях в межах Польщі. Хоча українські виробники та торгівці формально не переслідувалися, але права шляхти на безмитну торгівлю за умов існування численних внутрі­шніх та зовнішніх мит ставили українських купців у скрутне становище. Втім, дрібна українська шляхта мала таку саму можливість, як і польська, скористатися цим правом.

На жаль, маючи значний потенціал розвитку національної економіки, можливості прискореної реалізації промислового перевороту (наявність відповідних ресурсів, слабкість цехів та потужність спілок партачів, лікві-

42