Глава 2. Історичні аспекти формування національної економіки

ково орендують їх, забезпечуючи прискорення розвитку капіталістичних відносин в аграрній сфері і, як наслідок, технологічну модернізацію виро­бництва та зростання врожайності (картоплі та зернових майже вдвічі).

Необхідність експорту надлишку сільськогосподарської продукції за межі України викликає потребу в будівництві на її теренах мережі заліз­ниць. А це в свою чергу призводить до появи значного попиту на рейки та сприяє прискореному розвитку гірничо-металургійного комплексу й транспортного машинобудування. Втім, товарообмін з корінними російсь­кими регіонами має колоніальний, нееквівалентний характер. Забезпечую­чи левову частку загальноімперського виробництва вугілля, металу, зерна, цукру тощо, Україна залишається ринком збуту промислової продукції ро­сійських виробників за завищеними цінами.

Не кращою була ситуація й на західних землях. Розвиток фабрично-заводського виробництва має тут загальмований характер, вкрай повільно зростає продуктивність праці. На відміну від східних регіонів, де лідиру­ючі позиції в промисловості займають надпотужні підприємства, на захо­ді домінують середні та дрібні виробники, а технологічна база є вкрай відсталою. Економічна політика австро-угорського уряду, порівняно із російським, не сприяла зростанню іноземних інвестицій у промисловість українського краю, а товарообмін також набуває колоніального характе­ру. Землі Галичини, Буковини та Закарпаття стають сировинним придат­ком імперії.

Отримання Україною незалежності на початку XX століття не дозво­лило сформувати самостійну національну економіку, оскільки сам період фактичної незалежності був нетривалим. Територія України була поділена між Радянським Союзом, Польщею, Румунією та Чехословаччиною. І роз­виток кожної з частин був позначений певною специфікою еволюції націо­нальних економік цих країн. Політика радянських урядів мала забезпечити неможливість функціонування самостійної національної економіки Украї­ни в майбутньому. Подібних асиміляторських планів дотримувалися й уря­ди Польщі, Чехословаччини та Румунії, намагаючись перетворити складові української економіки в колоніальні придатки власних національних еко­номік.

45

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Так, за перші 20 років панування радянського уряду частка українсь­кого виробництва в загальнодержавному щодо вугілля та металопродукції скоротилася майже на 50%. До того ж, розбудова промисловості та сільсь­кого господарства мала чітко виражений колоніально-сировинний харак­тер. Не набагато кращою була ситуація на заході України. Хоча фізичне нищення українства тут мало більш помірний характер, але дедалі відвер­тіших обрисів набирає політика колонізації. Досить відмінним є становище в Закарпатті, де чехословацький уряд проводив зважену політику соціаль­но-економічних реформ без проявів пригнічення за національною ознакою, забезпечуючи розвиток інфраструктури українського краю.

Об'єднання українських земель у довоєнні та повоєнні роки в межах Радянського Союзу було не спроможне було в середньостроковій перспек­тиві ліквідувати відмінності між ними, що накопичувалися століттями окремого існування. Разом з тим, протягом 50-60-х років відбулося значне покращання добробуту населення всієї України: прискореними темпами зростає заробітна плата в сільському господарстві, пенсії, будується житло, створюється соціальна інфраструктура. Але тимчасове бурхливе зростання змінилося в 70-ті роки тривалою стагнацією, ще більш виразними стають диспропорції в розвитку важкої промисловості, з одного боку, та легкої, харчової промисловості й сільського господарства, — з іншого. Вітчизняна індустрія не орієнтується на задоволення потреб населення, наростає дефі­цит товарів широкого вжитку. Погіршується ситуація і у важкій промисло­вості, яка потребує оновлення основних фондів, зношеність яких в окре­мих галузях досягає у 80-х роках в Україні 60%. Кризові явища наростали по усіх напрямах, і саме в таких умовах розпочинається розбудова само­стійної національної економіки України.

У наступних главах йтиметься про економічний розвиток сучасної не­залежної України.

46