Глава 4. Мікрорівень національної економіки

плексу, транспортуванням газу та електроенергії, телефонним зв'язком за­гального користування, системою водопостачання і опалення, залізничним транспортом тощо. Галузі легкої та харчової промисловості (з великою ча­сткою акціонерних та колективних підприємств) наближаються переважно до олігополістичної структури. Сфери побутових послуг, громадського ха­рчування, роздрібної торгівлі тяжіють до створення ринків ефективної кон­куренції.

Політика демонополізації спрямована на: 1) зниження ступеня моно­полізації ринку і дотримання антимонопольного законодавства; 2) захист інтересів підприємців від зловживань монопольним становищем (нав'я­зування контрагенту нерівноправних умов у договорах, обмеження вироб­ництва, встановлення монопольних та дискримінаційних цін, створення перепон для входження на певний ринок тощо); 3) захист суб'єктів підпри­ємництва від дискримінації органами влади і управління та від недобросо­вісної конкуренції.

В антимонопольній політиці використовуються наступні інструменти:

• регулювання злиття фірм, якщо воно призводить до перевищення їх­ньої сукупної частки ринку 35%;

• введення штрафних санкцій і примусове роз'єднання фірми-монополіста при наявності зловживань монопольною владою;

• тарифне регулювання імпорту та експорту товарів;

• державні замовлення і контракти;

• введення стандартів і показників якості товарів;

• у процесі регулювання діяльності підприємницьких, природних мо­нополій — обмеження рівня цін і тарифів, введення граничних нор­мативів рентабельності, запровадження лінійних та нелінійних цін.

Антимонопольна політика має певні економічні обмеження. Йдеться, насамперед, про негативний вплив цінового регулювання діяльності під­приємницьких монополій. Запровадження граничних нормативів рента­бельності спричинює підвищення цін, скорочення пропозиції у довгому періоді. Граничний норматив рентабельності передбачає пряму залежність між прибутком і собівартістю продукції: якщо відношення прибутку до со­бівартості в ціні товару перевищує встановлений норматив, до підприємст-

89

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ва-порушника запроваджуються штрафні санкції. В короткому періоді по­дібні заходи супроводжуються обмеженням монопольної влади. Рис. 4.6 показує, що в короткому періоді при встановленні граничного нормативу рентабельності ціна монополіста Р, (відповідно до правила MR = МС) знижується до Р₂, а обсяг виробництва відповідно зростає до Q₂.

Рис. 4.6. Цінове регулювання діяльності підприємницької монополії

З метою максимізації прибутку поступово підприємство-монополіст підвищує витрати на виробництво продукції. Рисунок ілюструє цю динамі­ку зсувом кривої середніх витрат до рівня АС,, що призводить до підви­щення регульованої ціни з Р₂ до Р₄ (вищої за максимально можливу ціну монополіста Р, без цінового регулювання) і скорочення випуску до Q₄ (ни­жче мінімально можливого рівня пропозиції Q₃ без цінового регулювання).

Таким чином, використання цінового регулювання діяльності підпри­ємницької монополії поза межами природної монополії можливо лише за умови надзвичайно високого ступеня ринкової концентрації, коли всі інші засоби антимонопольно! політики не можуть ефективно зменшити втрати суспільства від зловживань монопольною владою.

У цілому державне регулювання підприємницьких монополій не може повністю ліквідувати збитки суспільства від монополії, які мають такі форми прояву, як нав'язування однобічних умов взаємного обміну, застосування ці­нової дискримінації, неефективний розподіл ресурсів і бюджетних коштів за

40