Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАЦИОНАЛЬНАЯ ЭКОНОМИКА_Тарасевич.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
3.11 Mб
Скачать

Глава 10. Структурна та швесгицшншнновацгина політика

Вирішення цих проблем неможливе без активної економічно обгрун­тованої державної структурної політики, оскільки новостворені ринкові форми в умовах НТП самотужки не спроможні адекватно реагувати на стратегічні суспільні потреби та забезпечувати швидкі цілеспрямовані зрушення в економічній структурі.

Структурна політика — це сукупність державних заходів, орієнто­ваних на керування рухом економічних ресурсів і встановлення структур­них параметрів національної економіки, необхідних для підтримання ди­намічної макроекономічної рівноваги і сталого економічного зростання.

У конкретних історичних умовах України її основними завданнями є:

  • зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаро­виробників відносно зарубіжних конкурентів;

  • зменшення залежності національної економіки від імпорту товарів і ресурсів;

  • збільшення питомої ваги ресурсозаощадливих виробництв та галузей "високих технологій";

  • підвищення рівня внутрішньої збалансованості економіки за рахунок переорієнтації виробництва засобів виробництва на найбільді повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації;

  • створення розвиненого споживчого сектора економіки та сфери по­слуг.

Існуюча в економічній системі будь-якого рівня (мікро-, мезо-, макро-, мега-) суперечність між необмеженими зростаючими потребами та обме­женими ресурсами породжує необхідність концентрації останніх на пріо­ритетних напрямах соціально-економічного розвитку й визначає стрижень структурної політики — селективний підхід (таргетуванпя).

Таргетування (від англ. target — ціль) — концентрація матеріальних, трудових, фінансово-кредитних ресурсів на пріоритетних напрямах соціа­льно-економічного розвитку та на об'єктах (галузях, підприємствах), під­вищення ефективності функціонування яких сприяє підвищенню ефектив­ності та конкурентоспроможності національної економіки в цілому.

Основними чинниками відбору галузей національних пріорите­тів служать: місце країни у міжнародному поділі праці, її конкурентні пе-

215

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

реваги; експортний потенціал галузі; перспективи попиту на продукцію га­лузі на внутрішньому ринку; рівень залежності галузі від імпорту сирови­ни і обладнання; екологічність; стадія життєвого циклу галузі; додана вар­тість, створена на одного зайнятого в галузі; наявність позитивних зовніш­ніх ефектів, як-то: ефекту залучення — ініціювання зростання ділової ак­тивності у технологічно пов'язаних виробництвах; редукційного ефекту — зниження собівартості продукції власного виробництва; ефекту іннова­цій — розповсюдження по суміжних галузях новітніх технологій; доходо-творчого ефекту — ініціювання зростання рівня зайнятості, підвищення реальних доходів населення та загального рівня добробуту.

В Україні такими національними пріоритетами є: агропромисловий комплекс; харчова промисловість; важке та високотехнологічне машино­будування (комплектне енергетичне устаткування, верстатобудування, об­ладнання для металургійних заводів тощо); аерокосмічна галузь; військова промисловість; суднобудування; окремі наукоємні високотехнологічні ви­робництва (виробництво зварювальної апаратури, порошкова металургія, виробництво новітніх матеріалів зі специфічними властивостями, біотех-нологц тощо); сфера послуг (передусім транспортних, оздоровчого туриз­му, інжинірингових, освітніх, фінансових).

Варіанти вирішення основних задач структурної політики наведені у табл. 10.1.

Провідним елементом структурної політики справедливо вважається інвестиційно-інноваційна політика. Дійсно, галузеві пропорції не встанов­люються самі по собі. Вони залежать від обсягів коштів, спрямованих в ті чи інші галузі. Тому правомірно стверджувати, що прогресивна зміна га­лузевих пропорцій національної економіки не можлива без удосконалення структури інвестицій. А інновації, у свою чергу, є своєрідною точкою структурної біфуркації і реорганізації соціально-економічної системи, в якій завдяки їм з'являється або новий напрям розвитку, або новий еле­мент , що надає системі нових якісних властивостей.

Стабільні в минулому галузі стрімко змінюються, зливаються, розгалужуються або взагалі зникають відповідно до появи нових продуктів та технологій.

216