Глава 4. Мікрорівень національної економіки

Франція, Швеція. Це свідчить про офіційне визнання відповідності нашої системи реєстрації підприємництва європейським стандартам і надає мож­ливість за прийнятну плату одержувати інформацію про підприємства у режимі on-line. Проте, з точки зору цивілізаційних норм та уміння вести бізнес, вітчизняне підприємництво ще не досягло рівня міжнародних стан­дартів. Свідченням цього є тіньова економіка, приховування суб'єктами підприємницької діяльності частини доходів з метою уникнення сплати податків, корупція, хабарництво, рекет тощо.

Основними напрямами подальшого розвитку підприємництва в Україні є:

1. удосконалення законодавчої бази, сприятливої для формування ефек­тивного і цивілізованого підприємництва;

2. удосконалення фінансово-кредитної сфери, у тому числі податкового законодавства;

3. активізація боротьби центральних і місцевих виконавчих органів з тіньо­вим бізнесом; усі складові бізнесу (доходи, обсяги оплати праці, прибутки, розмір податків тощо) повинні відповідати вимогам чинного законодавства;

4. інформаційне і кадрове забезпечення бізнесу;

5. стимулювання цивілізованої зовнішньоекономічної діяльності, яка спрямована на формування здорового конкурентного середовища, що га­рантує підприємцям рівний і вільний доступ на ринки;

6. оптимізація механізмів взаємодії суспільства і держави з підприєм­ницькими структурами;

7. підвищення ефективності макроекономічної стабілізації і суттєве зро­стання рівня добробуту населення.

4.2. Організаційно-правові форми підприємств та принципи функціонування підприємства (фірми) у ринковому середовищі

Інструментом здійснення підприємницької діяльності є підприємст­во. З правової точки зору підприємство — це самостійно господарюю­чий суб'єкт з правами юридичної особи, який здійснює виробничу, нау-

75

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Фірма — це установа, яка володіє одним або декількома підприємствами і організовує на них господарську діяльність з метою максимізації при­бутку.

Необхідно розрізняти власне підприємство як суб'єкт господарювання від його правової форми. Підприємство за своєю сутністю — це історич­но визначена, заснована на складній кооперації форма організації продук­тивних сил, яка виступає як економічно уособлений суб'єкт господарю­вання, основна ланка народногосподарського комплексу. В цьому розумін­ні підприємство являє собою єдність двох сторін:

• техніко-економічної — підприємство як механізм поєднання факто­рів виробництва на основі внутрішньої кооперації спеціалізованої праці, кооперації машин і відповідної технології;

• соціально-економічної — підприємство як механізм поєднання фак­торів виробництва у специфічній суспільній формі, тобто арена реа­лізації соціально-економічних відносин, перш за все відносин влас­ності; підприємство як товаровиробник і суб'єкт підприємництва.

Правова форма підприємства, на відміну від власне підприємства, — це комплекс правових норм, які визначають відносини учасників підпри­ємства з оточуючим середовищем. Згідно з Господарським кодексом Укра­їни, підприємство як юридична особа має такі ознаки:

• організаційна єдність, що проявляється в організації трудового ко­лективу відповідно до внутрішньої структури та порядку управління підприємством;

• майнова відособленість, тобто право на володіння власним майном, необхідним для організації виробництва товарів;

• майнова відповідальність, або відповідальність за своїми зобов'я­заннями в межах чинного законодавства;

• право на фірмову відмінність (назва, печатка, торговий знак). Під­приємство має самостійний баланс, несе відповідальність, виступає в суді в ролі позивача і відповідача від власного імені.

Важливим методом здійснення підприємницької діяльності є комер­ційний розрахунок, який базується на співставленні у грошовій формі ви-

76