Глава 9. Соціальні пріоритети національної економіки

9.1. Теоретичні джерела концепції соціальної ринкової економіки

Концепція соціальної ринкової економіки бере свої витоки з різних шкіл та напрямів економічної думки. Так, соціальна школа Німеччини ще на рубежі ХІХ-ХХ століть займалась дослідженням соціальних суперечно­стей ринкової економіки і визначенням шляхів їх усунення засобами дер­жавно-монополістичного регулювання. В різних течіях інституціоналізму (соціально-психологічний, соціально-правовий, трансформаційний, техно­логічного детермінізму) також акцентувалося на різних соціальних аспек­тах ринкової економіки. Т. Веблен вважав доцільним встановлення такого «нового порядку», при якому керівництво промисловим виробництвом країни буде передано спеціальній «раді техніків», і «індустріальна систе­ма» перестане служити інтересам монополістів, оскільки мотивом «тех­нократії» буде не «грошова вигода», а служіння інтересам усього суспіль­ства [13, с 195].

Дзк. Коммопс — засновник соціально-правової течії інституціоналіз­му — був упевнений в необхідності створення уряду, який був би підконт­рольним суспільній думці і здійснював демонополізацію економіки. Розрі­зняє комерційну і соціальну ефективність Дзк. М. Кларк, розуміючи під першою показник результативності приватного підприємства у створенні прибутку, а під другою — ефективність економічної системи у створенні «соціальних цінностей».

Прихильники технологічного детермінізму також висловлювали окремі ідеї щодо соціальної спрямованості ринкової економіки. Так, Дзк. К. Гелбрейт вважав за необхідне змінити цільове спрямування виро­бництва з максимізації прибутку до підтримання постійного економічного зростання. Висувались також ідеї гуманізму в розподілі праці і організації виробництва (Л. Хейлброиер), становлення безкласової спільноти людства на основі високих знань і кваліфікації (Д. Белл).

К. Маркс взагалі заперечував можливість соціально прогресивної трансформації капіталізму на власній основі. Він наголошував на історич­ній обмеженості капіталістичної ринкової економіки і заміні її соціалістич-

193

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ним (комуністичним) способом виробництва. Але водночас він підкреслю­вав можливість становлення в межах капіталізму певних перехідних форм (за такі він вважав, наприклад, кооперативи і акціонерні товариства, в яких частково заперечується приватна власність).

Однією із широко розповсюджених соціальних концепцій ринкової економіки є учення про «державу добробуту» (velfare state). «Держава до­бробуту» розглядається як один із компонентів «змішаної державно-приватної економіки» [15, с 175]. На думку англійського професора Р. Тітмуса, «державою добробуту» можна назвати державу, яка визнає за усіма громадянами право отримувати соціальні послуги, які не може надати приватний ринок. До таких соціальних послуг належать освіта, охорона здоров'я і соціальне забезпечення. Він вважає, що для «держави добробуту» характерні «два близьких поняття — соціальних прав і універ­салізму» [4, с 153]. За словами К. Баулдіпга «держава добробуту» є така держава, яка служить органом захисту індивіда від життєвих мінливос-тей та нещасть, а цей захист проявляється у соціальному страхуванні, програмах підтримки доходів, поліцейській охороні і т.ін.» [14, с 11].

Позиція П. Самуельсоиа з даного питання в основному співпадає з позицією Е. Хансена. Він пов 'язує поняття «держави добробуту», перш за все, з поняттям «видатки добробуту» (velfare expenditures). За його ви­значенням, «урядові видатки на добробут» — це такі видатки, «які пере­носять купівельну силу до нужденного або гідного безвідносно до надання ним зустрічної послуги» [18, р. 145-146]. С. Стурмі дає більш детальну характеристику: «Держава добробуту є держава, в якій суспільство в ці­лому визнає колективну відповідальність по відношенню до слабких або менш успішних членів цього суспільства та вживає певних заходів, щоб допомогти їм... У межах держави добробуту соціальні послуги сприяють тому, щоб, по-перше, полегшити стан нужденних через пом 'якшуючі дії; по-друге, у зростаючій мірі виявляє причини і добуває «ліки», щоб нужден­ний, будучи одного разу врятований, був здатний стояти на власних ногах, і, по-третє, запобігати нужді» [19, р. 142].

Найбільш завершену форму ідеї соціальної підтримки та взаємодопо­моги отримали у теорії «соціального ринкового господарства». Першим це

194