Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташис, Тацій - НПК до ККУ, 2003.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
8.04 Mб
Скачать

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки не­повнолітньому, —

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що при недба­лому чи несумлінному виконанні медичним чи фармацевтичним працівни­ком своїх обов'язків держава не може забезпечити всім громадянам ре­алізацію їх прав у галузі охорони здоров'я. Крім того, це часто призводить до тяжких наслідків для хворого. Діяльність цих працівників регламентова­на різними нормативними актами, міжнародними конвенціями, інструкціями, наказами тощо (див. «Основи законодавства України про охо­рону здоров'я», 1992 р.; «Декларація щодо незалежності і професійної сво­боди лікаря», 1986; «Міжнародний кодекс медичної етики», 1949 р. та ін.). . 2. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується: 1) діянням;

2) наслідками; 3) причинним зв'язком між ними.

3. Діяння виявляється у невиконанні або в неналежному виконанні ме­дичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків.

4. Невиконання професійних обов'язків може мати місце у відмові від госпіталізації хворого, який потребує невідкладної допомоги, від проведен­ня діагностики захворювання або проведення невідкладної операції чи іншо­го втручання, залишення хворого без належного нагляду чи контролю тощо.

5. Неналежне виконання професійних обов'язків може полягати у недба­лому проведенні операції або інших процедур, неправильному дозуванні лікарських препаратів, порушенні певних правил при приготуванні ліків, по­рушенні строків і порядку проведення передбачених законодавством профілактичних медичних оглядів, щеплення тощо.

6. Неналежне виконання професійних обов'язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний або фарма­цевтичний працівник не мав можливості виконати свої обов'язки належним чином (хвороба лікаря, перебування його в стані крайньої необхідності, вплив на нього нездоланної сили або інших об'єктивних факторів), то кримінальна відповідальність не настає.

7. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є настання тяжких наслідків для хворого. До таких наслідків слід відносити смерть, тяжке або

середньої тяжкості тілесне ушкодження, інвалідність або інше ускладнення хвороби.

8. Між діянням і зазначеними наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок, для чого, як правило, призначається судово-медична ек­спертиза.

9. Суб'єктивна сторона злочину полягає в прямому умислі або в зло­чинній недбалості стосовно неналежного виконання професійних обов'язків. Щодо наслідків, то вина до них може бути лише необережною (злочинна недбалість або злочинна самовпевненість).

10. Суб'єкт злочину — медичний або фармацевтичний працівник неза­лежно від їх освітньо-кваліфікаційного рівня і посади (лікар, медсестра, фельдшер, фармацевт тощо).

11. Частина 2 статті встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто особі, якій не ви­повнилося 18 років.

12. Цей злочин необхідно відрізняти від ненадання допомоги хворому ме­дичним працівником (ст. 139 КК). Перш за все, слід відзначити, що ці статті співвідносяться між собою як норма загальна (ст. 140 КК) і спеціальна (ст. 139 КК).

Крім того, відповідальність за ч. 1 ст. 139 КК настає за сам факт нена­дання допомоги хворому медичним працівником, а для закінченого злочину, передбаченого ст. 140 КК, потрібне настання тяжких наслідків для хворого.

Суб'єктивна сторона ненадання допомоги хворому полягає лише в пря­мому умислі, тоді як діяння, передбачене ст. 140 КК, може вчинятись як із прямим умислом, так і зі злочинною недбалістю.

Суб'єктом ненадання допомоги хворому є медичний працівник, а суб'єктом неналежного виконання професійних обов'язків є як медичний, так і фармацевтичний працівник.

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно непо­внолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або поз­бавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування), пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, може спричинити тяжкі наслідки. Крім того, порушення порядку випробування лікарських засобів викликає неправильні висновки щодо їх ефективності та шкідливості, що може стати підставою для припинення розробки нових ефективних лікарських засобів.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням, 2) на­слідками; 3) причинним зв'язком між ними.

3. Діяння виявляється в проведенні клінічних випробувань лікарських за­собів з певними порушеннями.

4. Лікарськими засобами визнаються лікарські препарати, ліки, медика­менти, а також речовини або їх суміші, які можуть змінювати стан і функції організму або мають профілактичну, діагностичну або лікувальну дію (За­кон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. (ВВР. — 1996. — № 22. — Ст. 86). До лікарських засобів можуть бути віднесені і певні нар­котичні, отруйні, сильнодіючі та радіоактивні засоби.

5. Клінічні випробування лікарських засобів включають в себе їх засто­сування з метою перевірки ефективності та нешкідливості для організму лю­дини. При цьому можуть використовуватися нові інструменти, методи діаг­ностики, профілактики або лікування тощо.

6. Відповідно до ст. 42 «Основ законодавства України про охорону здо­ров'я» медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допу­скається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від за­стосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе.

7. Застосування нових, науково обґрунтованих, але ще не допущених до загального користування методів лікування та лікарських засобів можливе лише за письмової згоди пацієнта. Щодо пацієнта, який не досяг 15-ти років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, то медичне втручання здійснюється за згодою їхніх законних представників. Клінічні випробування стосовно осіб віком від 15-ти до 18-ти років чи виз­наних судом обмежено дієздатними проводяться за їх згодою та згодою їх батьків або інших законних представників (усиновителів, опікунів і піклу­вальників).

8. Лише у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втру­чання не потрібна.

9. Крім діяння, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є наслідки — настання смерті, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкод­ження, важке ускладнення хвороби або інвалідність.

10. Між діянням і наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок.

11. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом що­до діяння і необережністю (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) щодо наслідків.

12. Суб'єктом цього злочину є медичні або фармацевтичні працівники, які допущені до проведення клінічних випробувань лікарських засобів.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною