2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке повод­ження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. 3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спря­мованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога — карається позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок виконання військовослуж­бовцем свого обов'язку в полоні.

2. Об'єктивна сторона злочину може виявитися в таких формах: 1) доб­ровільна участь військовополоненого в роботах, які мають військове значен­ня, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); 2) вчинення військовополоненим, що перебуває на становищі старшого, насильства над іншими військовополоненими (ч. 2); 3) вчинення військово­полоненим дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим (ч. 3).

3. Роботами, що мають військове значення, визнаються будь-які роботи, спрямовані на будівництво військових об'єктів, виробництво військової техніки, боєприпасів, інших військових матеріалів. Під іншими заходами визнаються організовані ворогом заходи, що сприяють посиленню сил во­рога або послабленню України чи дружніх з нею держав.

Для наявності складу злочину участь у роботах або у зазначених вище заходах повинна бути добровільною, тобто військовополонений бере участь у роботах без примушування, маючи при цьому можливість ухилитися від них. «Женевська конвенція про поводження з військовополоненими» забо­роняє використовувати військовополонених на роботах, що мають військо­ве значення (ст. 50). Військовополонений має право відмовитися від участі в таких роботах і заходах. Офіцер, який знаходиться у полоні, може відповідно до цієї конвенції відмовитися від будь-якої роботи.

4. Згідно з положенням «Женевської конвенції про поводження з військо­вополоненими» військовополонений, що перебуває на становищі старшого (довіреного), повинен сприяти фізичному, моральному та інтелектуальному добробуту військовополонених. Якщо ж старший порушує свої обов'язки, допускає насильство або жорстоке поводження з військовополоненими, то його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 431 КК.

Під насильством слід розуміти будь-який психічний чи фізичний вплив на військовослужбовця.

Жорстоке поводження виявляється у вчиненні дій, які принижують гідність військовополонених, спричиняють їм страждання і муки.

5. Дії, спрямовані на шкоду іншим військовополоненим, можуть виявля­тися у відібранні у них одягу, харчів, примушенні до виконання робіт, які по­винен виконувати інший, доносі адміністрації про порушення режиму тощо.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб'єктом злочину є військовослужбовець, що знаходиться у полоні, за ч. 2 цієї статті — тільки військовополонений, який перебуває на стано­вищі старшого.

Для кваліфікації діяння за ч. З ст. 43 КК потрібна наявність у винного корисливості або бажання забезпечити поблажливе до себе ставлення з бо­ку ворога.

Якщо злочинні дії військовослужбовця, який знаходиться в полоні,'вчи­нені із антидержавних мотивів, мають на меті послаблення України, то во­ни кваліфікуються як державна зрада.

Стаття 432. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поране­них (мародерство), —

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порушення порядку несення військової служби під час ведення бойових дій.

2. Для об'єктивної сторони мародерства характерні дії, пов'язані з викраденням речей у вбитих і поранених. Викрадення може бути таємним або відкритим, із застосуванням насилля чи без такого.

Під речами розуміються предмети обмундирування і особисті речі убито­го чи пораненого (годинник, гроші та ін.). До них не відносяться озброєння і боєприпаси, документи, які мають військове значення, технічні засоби ве­дення війни та інші предмети, які збираються з метою подальшого бойово­го застосування.

Викрадення повинне скоюватись на полі бою, тобто на ділянці, де ведуть­ся або велись бойові дії. Полем бою є також ділянка тилу, яка піддається обстрілу противником.

Викрадення речей поза межами поля бою (наприклад, в санітарному потязі) створює склад загальнокримінального злочину — крадіжки, грабежа та ін.

Не є мародерством: заволодіння речами здорових військовослужбовців. Ці дії можуть кваліфікуватись як злочини проти власності.

Для складу злочину — мародерства не має значення, до якої армії відно­сяться вбиті і поранені, речі яких розкрадались на полі бою.

Мародерство передбачає наміри винного привласнити вилучену річ. З цього ж моменту, тобто коли винний отримав можливість розпорядитись вилученою річчю за своїм розсудом, мародерство вважається закінченим злочином.

3. З суб'єктивної сторони мародерство передбачає прямий умисел на заволодіння речами вбитих і поранених та корисливі мотиви.

4. Суб'єктом злочину є лише військовослужбовець.

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій