1. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена повторно, —

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у тому, що незаконна вида­ча рецепта є одним із джерел злочинного вилучення наркотичних засобів чи психотропних речовин з аптек. Таким чином порушується не тільки вста­новлений законом порядок видачі рецептів, а й створюються умови для по­ширення незаконного вживання та обігу наркотичних засобів чи психотроп­них речовин, що, в свою чергу, становить серйозну загрозу здоров'ю насе­лення.

2. Предмет цього злочину — рецепт, тобто документ, який дає право на придбання наркотичних засобів або психотропних речовин. Згідно з «Пра­вилами виписування рецептів на лікарські засоби та вироби медичного при­значення», затвердженими наказом МОЗ від ЗО червня 1994 р. № 117, під рецептом розуміють письмове звернення лікаря до фармацевта, в якому містяться розпорядження про виготовлення і відпуск ліків, а також вказівки, як цими ліками повинен користуватись хворий. Рецепт на право придбання наркотичних засобів чи психотропних речовин — це документ особливого обліку, який надає таке право, має чітко визначену форму та реквізити (ви­дається на спеціальних бланках суворої звітності), а також видається ліка­рем відповідного закладу охорони здоров'я. Громадяни мають право придба-вати наркотичні засоби або психотропні речовини, включені до Таблиць II та III Переліку (про їх визначення див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК), ли­ше за рецептом лікаря.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконній видачі рецепта на право придбання вказаних засобів і речовин. Згідно із Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 р. видача лікарями рецептів громадянам на право придбання ними вказаних засобів і речовин здійснюється на підставі правил, встановлених МОЗ України. Порушення цих правил свідчить про незаконність видачі рецепта.

Незаконна видача лікарем має місце у випадках, коли рецепт виданий особі, яка не має права на придбання наркотичних засобів або психотроп­них речовин як ліків; або в ньому збільшена кількість допустимої дози відпуску наркотичних засобів чи психотропних речовин тощо.

Видача рецептів громадянам на лікарські препарати, що містять такі за­соби чи речовини, без відповідних медичних ^ показань та з порушенням встановлених правил забороняється. Видачу лікарем рецепта на право отри­мання наркотичних засобів чи психотропних речовин у випадку, коли ліку­вання даної хвороби не відповідає його фаху, слід також визнавати незакон­ним.

Категорично забороняється видача рецептів на право отримання таких препаратів особам, хворим на наркоманію чи токсикоманію.

Незаконною є видача рецепта з порушенням правил його оформлення та заповнення (наркотичні засоби та психотропні речовини певного виду доз­воляється виписувати тільки лікарям, які працюють у державних чи кому­нальних закладах охорони здоров'я; рецепти виписуються тільки після огля­ду хворого із занесенням відповідного запису до медичної документації; ре­цепти підписуються особисто лікарем та завіряються підписом головного лікаря або іншої відповідальної особи, а також штампом і круглою печаткою закладу охорони здоров'я, особистою печаткою лікаря).

4. Злочин вважається закінченим з моменту видачі, тобто з моменту пе­редачі незаконно виданого рецепта іншій особі (п. 18 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом, а також обов'язковою наявністю корисливого мотиву чи мотивів іншої особистої зацікавленості (інших особистих інтересів).

6. Суб'єкт цього злочину — спеціальний. Ним є лікар, тобто особа, яка має закінчену вищу освіту за спеціальністю медичної справи, відповідну кваліфікацію, а також працює у відповідному закладі охорони здоров'я. Як­що незаконний рецепт виписаний іншою особою (наприклад, санітаром, ме­дичною сестрою та ін.), відповідальність настає за ст. 318 КК.

У разі, коли лікар вступає в змову з працівником аптеки і виписує ре­цепт на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин, а останній вилучає їх і збуває будь-кому, діяння таких осіб слід кваліфікува­ти за сукупністю злочинів як викрадення наркотичних засобів, психотроп­них речовин і їх збут за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КК).

У випадках, коли рецепт незаконно видається головним лікарем чи завідувачем відділення лікувально-медичного закладу, дії такої особи мають кваліфікуватися за статтями 319 і 364 КК як зловживання службовим ста­новищем і як незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних за­собів або психотропних речовий.

7. Обтяжуючими обставинами цього злочину за ч. 2 ст. 319 КК є вчинен­ня дій, передбачених ч. 1 ст. 319 КК, повторно.

Незаконна видача рецепта визнається повторною, якщо особа раніше вчи­нила хоча б одне таке діяння, незалежно від того, чи була вона за це засуд­жена. Під повторністю слід розуміти також ті випадки, коли винний повтор­но незаконно видає рецепт на отримання наркотичних засобів чи психотроп­них речовин одній і тій самій особі (докладніше див. коментар до ст. 32 КК).

Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

1. Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотвор­ного маку чи конопель, а також порушення правил виробництва, виготов­лення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пе­ресилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлен­ня цих засобів чи речовин, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, або призвели до викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем, —

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає у порушенні встанов­лених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що створює умови для їх незаконного обігу.

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори (їх визначення див. у п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

3. Об'єктивна сторона цього злочину полягає: 1) в порушенні встановле­них правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, 2) у по­рушенні правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів або речовин.

Вирішуючи питання про відповідальність за ст. 320 КК за порушення встановлених правил, потрібно з'ясовувати, які саме правила були порушені.

Загальні правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів встановлено Законом України «Про обіг в Україні наркотичних за­собів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Більш детально ці питання регламентовано «Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. № 6, та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів, Мінагропрому, Мінпромполітики, Держкоммедбіопрому, Міністерства охорони здоров'я України. Порушення цих правил тягне відповідальність за ст. 320 КК.

Порушення зазначених правил може виявлятися як у дії, так і у бездіяль­ності.

Відповідно до встановленого порядку культивування снотворного маку чи конопель може здійснюватися на підставах і в обсягах, передбачених дер­жавним замовленням. Ці питання вирішуються Мінагропромом, іншими ор­ганами, уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Дозвіл на заняття такою діяльністю дається на підставі ліцензії чи дозволу, що видаються уповноваженими органами виконавчої влади.

Щодо порядку обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів або прекурсорів також встановлені чіткі правила та обме­ження. Про зміст операцій з виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів або речовин див. коментар до статей 307 та 311 КК.

Від складу злочинів, передбачених статтями 307 і 310 КК, склад злочи­ну, відповідальність за який настає за ст. 320, відрізняється тим, що у дано­му разі виготовлення, зберігання, розподіл, реалізація наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, посів або вирощування маку снотворного чи конопель здійснюються на законних підставах, але з порушенням правил обігу цих засобів, речовин або нарковмісних рослин.

Відповідальність за злочин, передбачений ч. 1 ст. 320 КК, настає лише в разі, коли порушення зазначених правил було істотним, тобто створювало реальну небезпеку для здоров'я людей або виходу наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів з-під контролю. Малозначне порушення цих правил відповідно до ч. 2 ст. 11 КК злочином не визнається.

Злочин вважається закінченим з моменту порушення встановлених пра­вил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи пре­курсорів.

4. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується вчиненням як умисно, так і необережно. Умисел може бути як прямим, так і непрямим. Ставлення особи до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 320 КК, може бути тільки необережним. Якщо ж настання таких наслідків охоплюється умис­лом винного, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передба­чених ч. 2 ст. 320 та статтями 27, 308 чи 312 КК.

5. Суб'єкт злочину — спеціальний. Ним є особа, уповноважена додержу­ватися встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Відповідальність за ст. 320 КК несуть як посадові, так і інші особи, які у зв'язку з виконанням своїх службових або професійних обов'язків повинні додержувати зазначених правил (зокрема, працівники аптек, а також баз і складів, де зберігаються лікарські препарати, лікувальних закладів, науково-дослідних установ, лабораторій, підприємств, які вирощують наркоти-ковмісні рослини або виготовляють наркотичні засоби, психотропні речови­ни, їх аналоги чи прекурсори).

У випадку вчинення цього злочину службовою особою з використанням нею свого службового становища, вчинене, за наявністю до цього підстав, слід кваліфікувати додатково за вчинення відповідного злочину в сфері службової діяльності.

6. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені в ч. 2 ст. 320 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, 1) повторно, 2) якщо дії спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх ана­логів чи прекурсорів у великих розмірах, або 3) якщо такі дії призвели до викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння ними шляхом шахрайст­ва чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Про зміст ознак повторності та великого розміру наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів див. коментар до ст. 307 КК. При цьому слід мати на увазі, що спричинення нестачі великої кількості таких засобів чи речовин має статися саме внаслідок незабезпечен­ня належного їх обліку або порушення інших правил поводження з такими засобами чи речовинами. Якщо ж нестача утворилася внаслідок інших при­чин (наприклад, крадіжки тощо), її розмір значення не має.

Щодо визначення ознак викрадення, привласнення, вимагання, заво­лодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем див. коментар до ст. 308 КК.

Дії, передбачені ч. 1 ст. 320 КК, якщо вони спричинили нестачу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, або якщо такі дії призвели до викрадення, привласнення, вимаган­ня, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою осо­бою своїм службовим становищем, вважаються закінченими з моменту на­стання таких наслідків. Обов'язковим у такому випадку є встановлення при­чинного зв'язку між діями винного та вказаними наслідками.

Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пе­ресилання або зберігання з метою збуту, збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а та­кож здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для вироб­ництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, вчинені без спеціального на те дозволу, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Порушення встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруй­них або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропни­ми чи їх аналогами, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність незаконного виробництва, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збуту отруйних і сильнодіючих речовин полягає у серйозній небезпеці не тільки для осіб, що з ними працюють, а й для оточуючих, у тому числі окремих громадян, які придбали їх для особистого використання. Це пояснюється тим, що порушення правил поводження з цими речовинами здатне викли­кати такі наслідки, як важкі отруєння та смерть людей.

2. Предметом цього злочину є отруйні та сильнодіючі речовини. Отруйні речовини — це речовини рослинного, тваринного і мінерального походження або продукти хімічного синтезу, здатні при впливі на живий ор­ганізм викликати гостре або хронічне отруєння, а то й смерть. Такі речови­ни віднесені Державною Фармакопеєю України до списку «А». До отруйних речовин належать ангідрид оцтової кислоти, зміїна отрута, миш'як, метило­вий спирт, очищена бджолина отрута, ціаністий калій, стрихнін, сулема, атропіну сульфат, різні поєднання ртуті тощо.

Сильнодіючі речовини — це речовини синтетичного або природного похо­дження, в тому числі рослини, що небезпечно впливають на організм люди­ни, і можуть завдати шкоду її здоров'ю та життю при прийомі їх не в ме­дичних цілях. Перелік сильнодіючих речовин встановлюється Фармако­логічним і Фармакопейним Комітетом Міністерства охорони здоров'я України. До них відносяться транквілізатори (наприклад, седуксен), ефедрин і псевдоефедрин, синтетичний етиловий спирт тощо.

Отруйні та сильнодіючі речовини відрізняються від наркотичних та психо­тропних речовин тим, що вони не викликають захворювання наркоманією чи токсикоманією. Тому вони не підлягають включенню до класифікаційних таб­лиць наркотичних засобів та психотропних речовин і на них не поширюється правовий режим, встановлений Законом України «Про обіг в Україні нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».

Оскільки отруйні та сильнодіючі речовини мають підвищену небез­печність для життя та здоров'я людини, їх правовий режим регулюється спеціальними нормативними актами. Такими нормативними актами, зокре­ма, є Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р.; «Перелік лікарських препаратів, дозволених до вживання в Україні, що містять силь­нодіючі та отруйні речовини», затверджений наказом МОЗ України від 25 липня 1997 р. № 323; «Перелік лікарських засобів, що підлягають пред­метно-кількісному обліку в аптеках та лікувально-профілактичних закла­дах», затверджений наказом МОЗ України від ЗО червня 1994 р.; перелік сильнодіючих та отруйних речовин Таблиць І та П Конвенції О ОН про бо­ротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р. та ін.

Для висновку про віднесення тієї чи іншої речовини до отруйних або сильнодіючих обов'язковою є наявність спеціальних знань, а тому у справах цієї категорії повинна призначатись експертиза. При цьому кількість речо­вин, які є предметом цього злочину, не має значення для кваліфікації (окрім випадків, коли цей розмір дає підстави для визнання його діяння малознач­ним і таким, що не становить суспільної небезпеки, — ч. 2 ст. 11 КК).

У разі, якщо особа не усвідомлювала, що здійснює такі операції з от­руйними чи сильнодіючими речовинами, які не є наркотичними засоба­ми чи психотропами, а помилялася, вважаючи їх саме наркотичними засо­бами чи психотропними речовинами, відповідальність повинна наставати за замах на виробництво, виготовлення та ін. з метою збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Предметом цього злочину також може бути обладнання для виробництва чи виготовлення таких речовин. Таким обладнанням є спеціальні технічні пристрої, за допомогою яких здійснюється хіміко-технологічний процес екс­трагування, перегонки, очищення або синтез сильнодіючих або отруйних ре­човин.

3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, полягає у незаконному: 1) виробництві, 2) виготовленні, 3) придбанні, 4) перевезенні, 5) пересиланні, 6) зберіганні з метою збуту, 7) збуті отруйних або силь­нодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх анало­гами, 8) здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для вироб­ництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, без спеціаль­ного на те дозволу.

Зазначені дії за своїм змістом є тотожними діям, передбаченим ст. 307 КК. Детальніше про їх визначення див. коментар до статей 307, 313 КК.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321, полягає у пору­шенні встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або силь­нодіючих речовин.

Відпуск — це видача отруйних чи сильнодіючих речовин з аптек, баз, складів, чи інших місць їх зберігання з порушенням встановлених правил (без рецепта, ліцензії, у великих кількостях тощо).

Облік — дії, спрямовані на фіксацію і контроль за кількістю таких речо­вин та правильністю їх обігу. Щодо змісту таких дій, як порушення правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилан­ня отруйних або сильнодіючих речовин — див. коментар до ст. 320 КК.

У випадку, якщо особа вчинила діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, її дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

4. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, перед­баченої частинами 1 або 2 цієї статті.

5. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, характе­ризується прямим умислом та обов'язково метою збуту отруйних чи силь­нодіючих речовин, які не є наркотичними засобами чи психотропними ре­човинами. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК, мо­же характеризуватись як умисною, так і необережною формою вини. Мета, якою керується винний, в цьому випадку може бути будь-яка. Мотиви та­кож значення для кваліфікації не мають.

6. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, — загальний, ч. 2 цієї статті — спеціальний. Ним є особа, на яку покладається службовий чи про­фесійний обов'язок, пов'язаний з відповідальністю за дотримання правил виробництва, зберігання, відпуску, обліку, перевезення чи пересилки отруй­них та сильнодіючих речовин. У випадку вчинення цього злочину службо­вою особою шляхом зловживання службовим становищем вчинене слід до­датково кваліфікувати за ст. 364 КК.

Стаття 322. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів

Незаконна організація або утримання місць для вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а також надання приміщень з такою метою —

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає у наданні послуг осо­бам, які зловживають одурманюючими засобами, що сприяє поширенню лікарської та побутової токсикоманії і таким чином створює загрозу здо­ров'ю населення.

2. Предметом цього злочину є місця (приміщення) для незаконного вжи­вання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є нарко­тичними або психотропними чи їх аналогами.

Під місцями для незаконного вживання з метою одурманювання лікарсь­ких та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх ана­логами, потрібно розуміти будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, горище, сарай, склад, підвал, зем­лянка тощо), за умови, що вони визначені для використання із зазначеною метою. Як правило, однією із ознак таких місць є їх періодичне чи система­тичне відвідування споживачами. Дії, пов'язані з організацією або утриман­ням незаконного вживання одурманюючих засобів, поза певним приміщен­ням (у лісі, на пляжі) не містять ознак цього злочину. Не є таким місцем і житло сім'ї, члени якої вживають такі засоби.

Одурманюючі речовини — це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект, який, зокрема, змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних, психотропних, отруйних і сильнодіючих речовин. До одурманюючих засобів відносять клофелин, алкогольні суміші з будь-яким вмістом клофелину, хлороформ, ефір, хлоротил, спиртові екстракти рослин, що містять алкалоїди тропанової групи, барбитурато-алкогольну суміш, суміш димедролу з алкоголем тощо.

Одурманюючими засобами можуть бути сильнодіючі лікарські препарати, вживання яких у великій кількості призводить до одурманювання, речови­ни промислової та побутової хімії (високотоксичні лаки, фарби, розчинни­ки, аерозолі тощо) або природні речовини, виготовлені з отруйних рослин. Ці засоби мають високу токсичність, їх вживання надзвичайно небезпечне для людей та може призвести до психічних розладів, тяжких отруєнь і навіть смерті.

3. Об'єктивна сторона цього злочину аналогічна об'єктивній стороні зло­чину, передбаченого ст. 317 КК. Різниця у тому, що за ст. 322 КК відпові­дальність настає лише за організацію чи утримання місць, а також надання приміщення тільки для вживання (а не для виробництва чи виготовлення) одурманюючих засобів.

Організація такого місця полягає у вчиненні однією чи кількома особами дій, що фактично призвели до його створення або були на це спрямовані (підшукання приміщення, готування пристроїв для вживання, таких речо­вин, залучення клієнтів і співучасників, розроблення конспіративних заходів тощо). Організація вважається закінченою з моменту створення місць для вчинення цих дій.

Утримання зазначеного місця — це сукупність дій по підтриманню його функціонування (матеріальне забезпечення, охорона, залучення і обслугову­вання клієнтів, здійснення конспіративних заходів тощо). Особа, яка утри­мує таке місце, може як володіти ним, так і розпоряджатись на інших підставах. Утримувач місць може забезпечувати клієнтів необхідним облад­нанням, інструментом, пристосуваннями.

Утримання цих місць є закінченим злочином з моменту виконання будь-яких дій по утриманню вже створеного притону.

Під наданням приміщення для вживання таких речовин потрібно ро­зуміти забезпечення можливості одній чи кільком особам використати йо­го в такий спосіб хоча б один раз. Надання приміщення може полягати у дозволі незаконного вживання зазначених предметів у приміщенні, яким винний користується або яке перебуває в його власності. Відповідальність настає як при систематичному, так і при разовому наданні приміщення не­залежно від того, вчинено зазначені дії за плату чи безкоштовно. При цьо­му, на відміну від утримання, особа не здійснює функцій щодо забезпечення діяльності та підтримання такого місця, її дії обмежуються лише надан­ням приміщення. Злочин вважається закінченим з моменту, коли таке приміщення фактично було надане, незалежно від того, чи було воно вико­ристане з цією метою.

У випадках, коли приміщення надавалося для вживання чи виготовлен­ня наркотичних засобів або психотропних речовин і одночасно для вживан­ня одурманюючих засобів, такі дії утворюють сукупність злочинів, передба­чених статтями 307 і 322 КК.

Утримання місця, надання приміщення одночасно для вживання, вироб­ництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх ана­логів та для вживання одурманюючих засобів чи для розпусти кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 317, 322 чи 302 КК (п. 16 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

4. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом та обов'язковою наявністю мети скоєння злочину — організації або утриман­ня чи надання приміщення для незаконного вживання лікарських чи інших засобів тільки з метою одурманювання.

5. Суб'єкт злочину — загальний; особа, яка досягла 16-ти років. У випад­ку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою шляхом вико­ристання службового становища, вчинене належить кваліфікувати за су­купністю з відповідним злочином у сфері службової діяльності.

Детальніше про зміст об'єктивних та суб'єктивних ознак цього складу злочину, а також питання кваліфікації див. коментар до ст. 317 КК.

Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.