3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчи­нені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Об'єктом марнотратства, втрати і псування обмундирування та споря­дження є порядок використання і зберігання військового майна, установле­ний військовими статутами, порадниками, інструкціями та наказами.

Предметом злочину є обмундирування та спорядження, яке видається військовослужбовцю в особисте користування та не є його власністю; за ч. 2 — зброя, бойові припаси, засоби пересування, предмети технічного по­стачання та інше військове майно.

Обмундирування — це військовий одяг, який видається військовослуж­бовцю на певні строки ношення (шинель, брюки, кітель, камуфляж, го­ловний убір тощо) («Положення про речове забезпечення військовослуж­бовців Збройних Сил у мирний час», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р.).

Спорядження — прилади та інші предмети, необхідні військовослужбов­цю для виконання певних завдань (протигаз, речовий мішок тощо).

Під зброєю в цьому випадку розуміється зброя (пістолет, автомат), яка закріплена особисто за військовослужбовцем, і зброя колективного корис­тування (наприклад, гармата).

Засоби пересування включають усі види військового транспорту, що пере­буває в особистому чи колективному службовому користуванні.

Предметами технічного постачання вважаються різноманітні прилади, інструменти і пристрої, які використовуються у військах.

Під іншим військовим майном слід розуміти будь-яке військове майно, що вручається військовослужбовцю для використання за цільовим призначен­ням і підлягає поверненню.

2. З об'єктивної сторони злочин може виявлятися у таких діях:

1) марнотратстві; 2) втраті або псуванні цих предметів внаслідок порушен­ня правил їх зберігання.

3. Марнотратством визнається продаж, застава чи передача у корис­тування іншій особі військовослужбовцем строкової служби предметів об­мундирування або спорядження, які були видані йому для особистого кори­стування.

Продаж — це коли винний передає іншій особі в постійне користування , предмети обмундирування та спорядження за гроші чи іншу метеріальну ви- | нагороду або обмінює їх на інші матеріальні цінності.

Застава — це передача іншій особі на тимчасове зберігання предметів об­мундирування й спорядження та одержання замість них грошових чи ма­теріальних коштів з умовою їх повернення. Небезпечність застави полягає в тому, що військове майно вибуває зі сфери матеріального забезпечення осо­бового складу та створюється загроза його втрати, зіпсування, знищення.

Передача в користування полягає в передачі предметів обмундирування та спорядження іншій особі на деякий час чи безповоротно, безоплатно або з метою отримання яких-небудь вигід, матеріального чи нематеріального ха­рактеру.

Обов'язкова ознака марнотратства — перехід предметів обмундирування та спорядження з володіння військовослужбовця, якому вони належали на праві особистого користування, в неправомірне володіння іншими особами.

Втрата — це вихід предметів обмундирування та спорядження із во­лодіння військовослужбовця. Як втрату належить кваліфікувати випадки, коли військовослужбовець внаслідок порушень правил збереження втратив ці предмети або залишив їх без догляду і вони були вкрадені.

Зіпсування — це приведення предметів обмундирування та спорядження в повну або часткову непридатність.

4. За втрату і зіпсування ввірених для службового користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного постачання чи іншо­го військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання відповідальність настає за п. 2 ст. 413 КК.

5. З суб'єктивної сторони марнотратство скоюється з умисною формою вини. Для втрати та зіпсування характерна необережна форма вини.

6. Суб'єктом злочину є військовослужбовець строкової служби, особа офіцерського складу, військовослужбовці за контрактом.

7. Порушення правил зберігання слід відрізняти від порушення правил експлуатації військової техніки. Відповідальність за злочинне порушення правил поводження з військовою технікою передбачена статтями 414— 416 КК.

Умисне зіпсування зброї чи іншого майна кваліфікується за ст. 411 КК. Незаконне відчуження з корисливою метою майна, не зазначеного у п. 1 ст. 413 КК, розглядається як розкрадання. Ті ж дії щодо вогнепальної зброї та боєприпасів кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ст. 410 КК.

8. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло по­терпілому тілесні ушкодження, —

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.