- •Науково- практичний коментар
- •Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /
- •2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
- •Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
- •3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.
- •Розділ II закон про кримінальну відповідальність Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
- •Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
- •Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
- •2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.
- •1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
- •2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
- •3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.
- •Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
- •Розділ III злочин, його види та стадії Стаття 11. Поняття злочину
- •1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
- •2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання.
- •3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
- •4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
- •2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
- •Стаття 14. Готування до злочину
- •2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
- •Стаття 15. Замах на злочин
- •2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
- •3. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
- •Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
- •2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
- •Розділ IV
- •Стаття 18. Суб’єкт злочину
- •1. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
- •2. Спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.
- •Стаття 19. Осудність
- •1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
- •Стаття 20. Обмежена осудність
- •Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
- •Розділ V вина та її форми Стаття 23. Вина
- •Стаття 24. Умисел і його види
- •2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.
- •Стаття 25. Необережність та її види
- •Розділ VI співучасть у злочині Стаття 26. Поняття співучасті
- •Стаття 27. Види співучасників
- •Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
- •Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
- •Розділ VII
- •Стаття 32. Повторність злочинів
- •Стаття 33. Сукупність злочинів
- •2. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
- •Стаття 34. Рецидив злочинів
- •Розділ VIII
- •Стаття 36. Необхідна оборона
- •Стаття 37. Уявна оборона
- •Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин
- •Стаття 39. Крайня необхідність
- •2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
- •Стаття 40. Фізичний або психічний примус
- •Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
- •Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком
- •3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
- •Розділ IX
- •1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
- •2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
- •2. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
- •Розділ х покарання та його види Стаття 50. Поняття покарання та його мета
- •3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
- •Стаття 51. Види покарань
- •Стаття 52. Основні та додаткові покарання
- •Стаття 53. Штраф
- •Стаття 56. Громадські роботи
- •1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
- •2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
- •3. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
- •Стаття 57. Виправні роботи
- •Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців
- •Стаття 59. Конфіскація майна
- •2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
- •3. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
- •Стаття 60. Арешт
- •1. Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
- •2. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
- •3. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •Стаття 61. Обмеження волі
- •2. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
- •2. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
- •1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.
- •2. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.
- •Стаття 64. Довічне позбавлення волі
- •Розділ XI призначення покарання Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
- •2. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
- •2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
- •Розділ XII звільнення від покарання та його відбування
- •3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
- •1. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
- •3. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
- •1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
- •2. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.
- •3. Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
- •Стаття 87. Помилування
- •1. Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
- •2. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
- •Розділ XIII судимість
- •2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.
- •3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
- •Розділ XIV
- •1) Які вчинили у стані неосудності суспільне небезпечні діяння;
- •2) Які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
- •3) Які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
- •1. Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
- •Розділ XV особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
- •1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
- •2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
- •3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
- •2. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
- •Особлива частина Розділ і
- •1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, —
- •2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, —
- •3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, —
- •Розділ II
- •1. Вбивство, вчинене через необережність, — карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
- •2. Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
- •1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, —
- •2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, —
- •3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, —
- •2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій, —
- •1. Умисне легке тілесне ушкодження —
- •2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, —
- •1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, —
- •2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —
- •2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи, — карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, —
- •1. Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —
- •2. Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, —
- •2. Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані,—
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам —
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, —
- •1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, —
- •1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу,—
- •Розділ III злочини проти волі, честі та гідності особи
- •1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
- •1. Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку —
- •1. Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи —
- •Розділ IV
- •1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи —
- •1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службове залежні, —
- •1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
- •2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
- •1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, —
- •2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, —
- •Розділ V
- •2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, —
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, —
- •2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, —
- •2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •1. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, —
- •2. Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, —
- •2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —
- •1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків —
- •2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —
- •1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя), —
- •1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, —
- •2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —
- •1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів —
- •2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, —
- •1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю —
- •2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, —
- •2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, —
- •1. Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, —
- •2. Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду —
- •2. Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи неповнолітніх, -караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
- •1. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності —
- •2. Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах —
- •1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я —
- •2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я —
- •Розділ VI злочини проти власності
- •1. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання —
- •2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах, —
- •3. Ті самі дії, вчинені організованою групою або такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки, —
- •1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, —
- •2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, —
- •1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, —
- •Розділ VII
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —
- •1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, —
- •2. Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •1. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, —
- •1. Випуск (емісія) громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку —
- •1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди, —
- •1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, —
- •2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, —
- •1. Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів —
- •2. Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею, — караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
- •2. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища, —
- •3. Викрадення приватизаційних паперів —
- •Розділ VIII злочини проти довкілля
- •2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, —
- •1. Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених, —
- •2. Ті самі діяння, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, —
- •Стаття 243. Забруднення моря
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, —
- •1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, —
- •1. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —
- •1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду —
- •2. Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, —
- •Розділ IX злочини проти громадської безпеки
- •1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, —
- •2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу —
- •2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —
- •2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу —
- •2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, —
- •1. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин —
- •1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, —
- •Розділ х злочини проти безпеки виробництва
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •Розділ XI злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, —
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —
- •1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна —
- •2. Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •1. Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
- •3. Діяння, передбачені частинам першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —
- •1. Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, —
- •3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—
- •1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, —
- •3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом, —
- •Розділ XII
- •Стаття 293. Групове порушення громадського порядку
- •2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків, —
- •1. Умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури —
- •2. Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, —
- •1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти —
- •2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, —
- •Розділ XIII злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, —
- •1. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства — караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
- •1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту —
- •1. Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
- •1. Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 цього Кодексу, -
- •1. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього, —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306—317 цього Кодексу, —
- •1. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах —
- •2. Та сама дія, вчинена повторно, —
- •2. Та сама дія, вчинена повторно, щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •Розділ XIV
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
- •2. Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, —
- •2. Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що поєднані із застосуванням зброї, —
- •1. Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •1. Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, —
- •Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу
- •1. Ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, —
- •2. Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів —
- •Розділ XV
- •1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України —
- •2. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави —
- •1. Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, —
- •1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень —
- •2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища, —
- •3. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з їх державною або громадською діяльністю —
- •1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків —
- •2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальноне-безпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •1. Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, —
- •3. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом —
- •2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •1. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації —
- •Розділ XVI
- •2. Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, —
- •1. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем —
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду, —
- •Розділ XVII злочини у сфері службової діяльності
- •Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, —
- •2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені у пункті 1 цієї примітки.
- •3. Істотною шкодою у статтях 364, 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
- •2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —
- •2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, —
- •3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, —
- •3. Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.
- •1. Давання хабара —
- •2. Давання хабара, вчинене повторно, —
- •1. Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, —
- •2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, —
- •Розділ XVIII злочини проти правосуддя
- •2. Завідомо незаконні арешт або тримання під вартою —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, —
- •1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою —
- •2. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, —
- •1. Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, —
- •2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, —
- •2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки, —
- •1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови —
- •2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, —
- •1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення —
- •2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, —
- •3. Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, —
- •1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, —
- •2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загально-небезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки, —
- •1. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню —
- •3. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини —
- •1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину —
- •2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, —
- •2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, —
- •1. Ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, —
- •2. Ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, —
- •2. Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду —
- •3. Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду —
- •1. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, —
- •1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину —
- •2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, —
- •2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, —
- •3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження —
- •1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, —
- •2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальноне-безпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах, —
- •3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків, —
- •Розділ XIX
- •1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, —
- •1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, —
- •2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, —
- •1. Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби —
- •2. Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби —
- •3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, —
- •1. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, —
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, —
- •4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб — карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
- •3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •1. Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману —
- •2. Відмова від несення обов'язків військової служби — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •2. Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, —
- •1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна —
- •2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •1. Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, —
- •3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, —
- •1. Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, —
- •2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, —
- •1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, —
- •2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •1. Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, —
- •2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, —
- •1. Порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, —
- •2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, —
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •1. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •1. Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
- •3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира —
- •2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
- •Стаття 430. Добровільна здача в полон
- •2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, —
- •1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, —
- •Розділ XX
- •Стаття 436. Пропаганда війни
- •1. Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, —
- •2. Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій —
- •1. Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, —
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
- •2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів —
- •2. Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, — карається виправними роботами на строк до двох років або арештом
- •2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —
- •2. Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди —
- •Прикінцеві та перехідні положення
- •1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року.
- •2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:
- •2. Звільнити від покарання:
- •3. Закрити всі кримінальні справи щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені Кримінальним кодексом України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.
- •14. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили злочини після набрання чинності цим Кодексом, суд застосовує статті 75-77 цього Кодексу.
- •20. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.
Розділ IX злочини проти громадської безпеки
Стаття 255. Створення злочинної організації
1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.
1. Необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гідних (нормальних, безпечних) умов їх життя, збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей є надійна охорона громадської безпеки. Тому вона вперше в історії України віднесена законодавцем до числа самостійних важливих стрижневих цінностей (об'єктів), правове забезпечення охорони яких має своїм завданням КК (ст. 1), а в його Особливій частині вперше передбачена відповідальність за посягання на цей об'єкт в самостійному розділі.
2. Громадська безпека є елементом, складовою частиною, однією із сфер національної безпеки України, яка визначається в Законі України «Про основи національної безпеки України» як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам» (Голос України. - 2003. - 22 липня. - № 134 (31-34).
3. Відбиваючись у суспільній психології, психології суспільства, громадська безпека утворює такий стан суспільної свідомості, такий соціальний настрій, який характеризується відсутністю загроз життю і здоров'ю, свободі, недоторканності та безпеці людей, власності та іншим цінностям, люди почувають себе в безпеці, є вільними від страху. Громадська безпека утворює атмосферу громадського спокою, обстановку впевненості в надійності та ефективності захисту від ймовірних злочинів, у наявності для цього відповідних гарантій, відчуття безпеки, на яку можна покластися, в якій впевнені, яка заспокоює. Зворотною стороною потреби в громадській безпеці є стан громадського неспокою, стурбованості в надійній охороні спільноти, відчуття незахищеності від злочинних посягань, наявності небезпеки, загроз для життя, здоров'я, майна та інших цінностей, почування втрати безпеки, її відсутності, страх за життя і майно тощо.
4. Суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що вони порушують безпечні умови життєдіяльності — загальну (спільну) безпеку, безпеку життя, здоров'я, власності широкого і невизначе-ного кола осіб та безпеку інших цінностей суспільства, створюють небезпеку настання тяжких наслідків, а нерідко їх і заподіюють.
5. Громадська безпека як родовий об'єкт злочинів представляє собою безпеку від джерел підвищеної небезпеки, а саме: злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об'єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, вогню тощо.
6. Застосування зброї масового знищення, її розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування є злочинами проти безпеки людства (див. коментар до статей 439 і 440 КК).
7. Безпека виробництва і безпека руху та експлуатації транспорту є спеціальними видами громадської безпеки і тому злочини проти них передбачені у окремих розділах Особливої частини КК — відповідно в Х і XI.
8. Як правило, обов'язковою ознакою злочинів проти громадської безпеки є наявність зброї або предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони є засобами (знаряддям) або предметами цих злочинів. До їх числа належать:
певні види зброї (статті 257, 258, 260, 262, 263, 264 КК);
радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети (статті 257, 258, 259, 260, 261 КК);
бойові припаси (статті 257, 258, 260, 261, 262, 263, 264 КК);
вибухові речовини (статті 257, 258, 259, 260, 262, 263, 267, 269 КК);
вибухові пристрої (статті 257, 258, 259, 260, 262 КК);
радіоактивні матеріали (статті 257, 259, 260, 261, 262, 265, 266, 267 КК);
легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267, ст. 269 КК);
їдкі речовини (ч. 2 ст. 267 КК);
небезпечні відходи (ч. 2 ст. 268 КК).
9. Природа зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, полягає в тому, що вони є джерелами підвищеної небезпеки для життя і здоров'я людей, майна та довкілля. Ця внутрішня, притаманна їм здатність знищення, пошкодження навколишнього середовища, тобто володіння уражаючим ефектом, є їх об'єктивною і основною ознакою. Тому предмети злочинів проти громадської безпеки мають бути придатними для спричинення руйнувань, пошкодження, знищення оточення, мати властивості ураження людини, спричинення їй смерті чи тілесних ушкоджень, значної майнової шкоди. Якщо ознаки придатності ці предмети не мають, поводження з ними не може спричинити шкоду громадській безпеці.
10. Зброя та предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, призначені або можуть бути використані як засіб ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. В них міститься можливість їх використання як засобів вчинення злочинів, безпосереднього спричинення шкоди.
11. У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, радіоактивними, хімічними, біологічними, вибухонебезпечними матеріалами, речовинами, предметами, бойовими припасами, вибуховими пристроями, вибуховими, їдкими або легкозаймистими речовинами, а також для з'ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, слід призначити експертизу. Для з'ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста.
12. Щоб запобігти небезпеці спричинення шкоди життю і здоров'ю людей та іншим цінностям суспільства, попередити нещасні випадки і злочини з використанням зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, і використовувати їх лише в суспільне корисних цілях, існує ціла система норм (правил) поводження з ними — порядок їх виготовлення, придбання, ремонту, зберігання, носіння, користування, обліку, перевезення, пересилання тощо. Ці правила можуть бути як загальноприйнятими, так і встановленими державою.
Їх змістом є вимоги, яким повинна відповідати поведінка людей з точки зору захисту, гарантування збереження життя і здоров'я людей, власності та інших цінностей від небезпеки зазначених предметів, тобто з точки зору громадської безпеки. Тому ці правила називаються правилами безпеки. Поводження зі зброєю та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, в точній відповідності до даних правил, відбиваючись у конкретній поведінці людей — учасників суспільних відносин, не створює небезпеки заподіяння шкоди, попереджує таку небезпеку, забезпечує безпеку не тільки від необережних злочинів і нещасних випадків, а й від умисних посягань із застосуванням цих предметів.
13. Об'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільне небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує захищеність (гарантованість) життя і здоров'я людей та інших важливих цінностей суспільства, створює загальну (спільну) небезпеку настання тяжких наслідків або заподіює таку шкоду.
14. Як правило, злочини проти громадської безпеки зараховуються до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії. Лише деякі злочини проти громадської безпеки мають матеріальні склади (статті 264, 267 і 270 КК) і можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності. Ці злочини передбачають два види наслідків: а) створення небезпеки настання тяжких наслідків (ч. 1 ст. 267 КК); б) фактичне заподіяння істотної шкоди (тяжких наслідків) (ст. 264 КК) чи шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди у великому розмірі (ч. 1 ст. 270 КК). Небезпека настання тяжких наслідків — це реальна та максимальна вірогідність заподіяння загибелі людей або інших подібних наслідків. Вона дорівнює неминучості або наближається до неї і, призвела б до настання тяжких наслідків, якби її не було зупинено, усунено чи спрямовано (відвернено) іншим шляхом тощо.
15. Матеріальні склади мають і деякі злочини проти громадської безпеки з кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками (частини 2 та З ст. 258, ч. 2 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 265, ч. 2 ст. 267, ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270 КК) Як правило, такими наслідками є загибель людей або інші тяжкі наслідки.
16. Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки — це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості — двом чи більше особам, майнової шкоди в особливо великому розмірі будь-якій юридичній чи фізичній особі тощо.
17. Там, де закон передбачає матеріальні склади, у тому числі наслідок у виді створення небезпеки для життя чи здоров'я або настання інших тяжких наслідків, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є причинний зв'язок.
18. Заподіяння шкоди життю і здоров'ю або майнової шкоди може бути і способом вчинення злочинів проти громадської безпеки (наприклад, ч. 1 ст. 258, ст. 261, 262, 265 КК). При цьому залежно від тяжкості зазначеної шкоди вона або охоплюється статтями КК про відповідальність за злочини проти громадської безпеки, або вимагає кваліфікації за сукупністю відповідних злочинів. Але у всіх випадках тут завжди повинна бути порушена громадська безпека і створена небезпека настання тяжких наслідків.
19. Суб'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з формальним складом — прямий умисел, а злочинів з матеріальним складом — необережність. В останніх злочинах можлива змішана форма вини, що передбачає умисел до діяння (наприклад, порушення певних правил безпеки) і необережність до наслідків (наприклад, до загибелі людей).
20. Мотив і мета більшості злочинів проти громадської безпеки не є їх обов'язковими ознаками і можуть бути різними.
21. Суб'єктом злочинів проти громадської безпеки є, як правило, будь-яка особа, яка досягла 16-ти, а деяких злочини — 14-ти років.
22. У чотирьох статтях розділу IX Особливої частини КК сформульовані заохочувальні норми, які передбачають обов'язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за деякі злочини проти громадської безпеки за наявності певних передумов і підстав, — добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній та активне сприяння її розкриттю (ч. 2 ст. 255 КК), добровільне повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 258 КК, і сприяння припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації (ч. 5 ст. 258 КК), добровільний вихід з воєнізованого або збройного формування і повідомлення про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування (ч. 6 ст. 260 КК) і, нарешті, добровільна здача органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (ч. З ст, 263 КК). Добровільність заяви, повідомлення, виходу зі злочинної організації або добровільної здачі озброєння означає вчинення цих дій з різних мотивів, але з власної волі і за усвідомлення фактичної можливості подальшого безкарного продовження вчинення відповідного злочину.
23. На відміну від злочинів проти життя та здоров'я, волі, статевої свободи та статевої недоторканності особи, злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та злочинів проти власності (розділи II—VI Особливої частини КК), які є злочинами проти окремих осіб, злочини проти громадської безпеки посягають на загальне благо, є злочинами проти суспільства (загальних (громадських), спільних інтересів людей, інтересів суспільства в цілому), а не проти окремих фізичних або юридичних осіб.
24. Також на відміну від зазначених злочинів, які, як правило, вимагають реального заподіяння шкоди життю, здоров'ю, власності, для визнання діянь (посягань) злочинами проти громадської безпеки необхідно і, як правило, достатньо, самого порушення громадської безпеки і створення загальної (спільної) небезпеки для життя і здоров'я та інших цінностей суспільства. Злочини проти громадської безпеки посягають не на життя і здоров'я та власність окремих осіб і не на безпеку життя і здоров'я та власності окремих осіб, а на загальну (спільну) безпеку, на безпеку життя і здоров'я, власності широкого і невизначеного кола осіб та безпеку інших цінностей і тому є загальнонебезпечними злочинами.
25. Стаття 255 КК спрямована на посилення боротьби з організованою злочинністю. Остання створює небезпеку нормальній життєдіяльності суспільства, суспільній стабільності в цілому, дестабілізації економічної та соціально-політичної сфер життя, порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів, підриває і гальмує прогресивний процес розвитку суспільства, перешкоджає проведенню соціально-економічної та правової політики, обплутує і закабаляє людей, породжує обстановку незахищеності, створює системну корупцію у органах влади тощо.
26. Злочинна організація — це організована група особливого роду, найбільш небезпечна форма співучасті. Саме створення злочинної організації, навіть якщо вона не встигла вчинити жодного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, серйозно порушує громадську безпеку і є значною небезпекою для суспільства. Як свідчить практика члени злочинних організацій, як правило, добре озброєні і завжди готові особисто або через інших озброєних злочинців у будь-який час пустити зброю в хід, скористатися нею, знищити, зокрема, тих, кого не можна усунути. До того ж, зіткнення (розбірки) між злочинними організаціями небезпечні для сторонніх.
27. У статті 255 КК сформульована загальна норма, а в ст. 257, в ч. 4 ст. 258 і ст. 260 КК — спеціальні норми, які передбачають відповідальність за створення спеціальних видів злочинних організацій.
28. Метою статті 255 КК є адекватне реагування на небезпеку з боку злочинних організацій, незалежно від їх спрямування, вже на початкових етапах, тобто при їх створенні. Створення злочинної організації по суті є закінченим готуванням до злочину, який збираються вчинити її учасники (див. коментар до ст. 14 КК). Але, враховуючи особливу небезпечність злочинних організацій, законодавець передбачив, що саме створення злочинної організації для вчинення одного або кількох тяжких або особливо тяжких злочинів вважається вже закінченим злочином. Створення злочинної організації завжди передує вчиненню її членами інших злочинів.
29. Об'єктивна сторона злочину полягає в таких формах: 1) створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; 2) керівництво такою організацією; 3) участь у ній; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп; 6) керівництво цією зустріччю (сходкою); 7) сприяння такій зустрічі (сходці).
30. Створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину полягає в найрізноманітніших діях щодо заснування (формування, утворення) злочинної організації: у підшуканні зброї або співучасників, вербуванні їх до злочинної організації, розподілі ролей між ними тощо.
31. Склад злочину формальний. Злочин є закінченим з моменту фактичного створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Поняття вчинення злочину злочинною організацією дано в законі (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК). Злочинна організація визнається створеною, коли утворилося стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
32. У випадках, коли винному не вдалося створити злочинну організацію, його дії необхідно розглядати як готування до створення злочинної організації або замах на її створення і відповідно кваліфікувати за статтями 14 або 15 і ст. 255 КК (див. коментар до статей 14, 15 і 16 КК).
33. Злочинна організація створюється для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину (див. коментар до частин 4 і 5 ст. 12 КК). Це може бути як конкретно (точно) визначений злочин, так і конкретно (точно) не визначений тяжкий або особливо тяжкий злочин. Створення групи для вчинення злочину невеликої тяжкості або середньої тяжкості (див. коментар до частин 2 і 3 ст. 12 КК), а також керівництво такою групою або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою групою, не тягне відповідальності за ст. 255 КК.
34. Якщо збройна злочинна організація створена для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, відповідальність настає за бандитизм (див. коментар до ст. 257 КК).
35. Керівництво злочинною організацією — це спрямування діяльності злочинної організації, дій її учасників, їх очолювання, дача вказівок, розпоряджень, завдань співучасникам, виконання функцій її виконавчого органу чи одноосібного ватажка або одного з ватажків злочинної організації, управління нею в цілому або її учасниками.
36. Участь у злочинній організації передбачає існування уже створеної злочинної організації. Тут йдеться про випадки, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, але вступила (увійшла) до створеної іншими особами. З моменту дачі згоди на вступ (входження) до злочинної організації дії винного розцінюються як закінчений злочин — участь у злочинній організації, навіть якщо б той, хто вступив у злочинну організацію, і не брав участі у вчинених нею злочинах. Вступ до злочинної організації, членство в ній є закінченим злочином з тих міркувань, що сам по собі цей факт означає надання злочинній організації можливості використання її учасника згідно з планами злочинної організації. Участь у злочинній організації, поряд з вступом до неї, може виявлятися в найрізноманітніших діях.
37. Участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, має місце й тоді, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, не вступала до цієї організації, не є її учасником, але взяла безпосередню участь у злочині, скоєному злочинною організацією, тобто була співвиконавцем її злочину.
38. Організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп — це залучення до зустрічі (сходки), здійснення, розробка плану її підготовки і проведення, згуртування, об'єднання зазначених осіб, їх мобілізація, спрямованість на зустріч (сходку), налагодження, упорядкування зустрічі (сходки) для успішної і ефективної злочинної діяльності. Поняття організованої групи (див. коментар до ч. З ст. 28 КК).
39. Керівництво зазначеною зустріччю (сходкою) — це управління зустріччю (сходкою) для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.
40. Сприяння зазначеній зустрічі (сходці) — це створення відповідних умов для її організації і здійснення, надання допомоги в цьому, спонукання злочинців до бажання брати участь у зустрічі (сходці) тощо.
41. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
42. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони створення злочинної організації є мета вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а організації, керівництва чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп — мета розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.
43. Мотиви злочину можуть бути різними. У більшості випадків це прагнення до наживи, матеріальної вигоди.
44. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Особа, яка створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або яка керувала такою організацією, підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися її умислом (див. коментар до ч. 1 ст. ЗО КК). Інші учасники злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за участь у ній, а також за вчинені злочинною організацією злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь (див. коментар до ч. 2 ст. ЗО КК).
45. Відповідальність за ст. 255 КК настає не тільки за створення злочинної організації, керівництво нею та участь у ній, а й за участь у злочинах, вчинюваних такою організацією. Тому вчинення злочинною організацією злочинів, санкції за які не перевищують 12 років позбавлення волі, охоплюється ст. 255 КК і не вимагає додаткової кваліфікації.
46. Якщо злочинною організацією вчинений злочин, за який передбачене більш суворе покарання, ніж зазначене у ст. 255, такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — за ст. 255 і за статтею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.
У разі вчинення окремими членами злочинної організації злочинів, які не передбачалися (не охоплювалися) цілями злочинної організації і не входили в плани ЇЇ діяльності, відповідальності за ці злочини підлягають лише особи, які їх вчинили.
47. Для застосування ч. 2 ст. 255 КК необхідно встановити дві умови:
1) особа, крім організатора і керівника, добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній, та 2) активно сприяла розкриттю злочинної організації.
48. Добровільність заяви про створення злочинної організації або участі у ній означає вчинення цих дій з різних мотивів, але з власної волі і за усвідомлення об'єктивної можливості і надалі брати у ній участь.
49. Про активне сприяння розкриттю злочинної організації див. коментар до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК.
50. Звільнення від кримінальної відповідальності, передбачене ч. 2 ст. 255 КК, необхідно відрізняти як від добровільної відмови співучасників (див. коментар до ст. 31 КК), так і від такої обставини, що виключає злочинність діяння як виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності злочинної організації (див. коментар до ст. 43 КК).
Стаття 256. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності
1. Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності є найбільш небезпечний самостійний злочинний вид причетності до злочину, передбаченого ст. 255 КК. Ці дії пов'язані з вчиненням злочину, зазначеного у ст. 255 КК, але не є співучастю в ньому.
2. Небезпечність сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності полягає в тому, що створюються сприятливі умови для існування злочинних організацій і вчинення ними тяжких злочинів, ускладнюється їх своєчасне розкриття і припинення функціонування, викриття, затримання та покарання учасників злочинної діяльності тощо.
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у двох формах: 1) заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів; 2) заздалегідь не обіцяне вчинення інших дій щодо створення умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Заздалегідь обіцяне вчинення цих дій утворить собою співучасть у злочині, передбаченому ст. 255 КК (див. коментар до ч. 5 ст. 27 КК).
4. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності означає надання їм допомоги, підтримки, створення відповідних сприятливих умов для подальшого здійснення їх злочинної діяльності та її приховування.
5. Способами цієї форми скоєння злочину є надання учасникам злочинних організацій приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей або цінних паперів. Винний забезпечує можливість учасникам злочинної організації мати зазначені предмети, користуватися ними та ін.
6. Здійснення інших дій щодо створення умов, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, означає підготовка та забезпечення можливості злочинної діяльності учасників злочинних організацій. Наприклад, будівництво житла та інших приміщень для учасників злочинної організації, переміщення людей, пов'язаних зі злочинною організацією, організація практичних тренувань учасників злочинної організації або участь у них, консультування та інші форми економічного або будь-якого іншого співробітництва, допомоги.
7. Якщо сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності здійснюється способом, який сам по собі має ознаки іншого складу злочину, вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів. Сприяння злочинній діяльності учасникам злочинних організацій та укриття винним здобутих ними предметів, зберігання яких карається саме по собі, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів (наприклад, зберігання вибухових речовин).
8. Винний вступає у зв'язок з учасниками злочинної організації після її створення або після вчинення нею злочину, тобто сприяє злочинцям, особам, які вже вчинили злочин самостійно без сприяння винного.
9. Склад злочину формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій. Для кваліфікації цього злочину як закінченого не має значення чи вдалося винному сприяти учасникам злочинної організації та укрити їх злочинну діяльність. Досить встановити, що дія була спрямована на здійснення такого сприяння.
10. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо особа своїми діями, хоча об'єктивно і сприяла учасникам злочинних організацій або укривала їх злочинну діяльність, але не усвідомлювала характеру злочину, і того, що вона має справу з учасниками злочинної організації, кваліфікація за ст. 256 КК виключається. Тут можлива відповідальність за ст. 396 КК.
11. У статті 256 КК мова йде про заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття Їх злочинної діяльності, тобто не обіцяне до закінчення (завершення) злочину. Якщо ж вчинення цих дій було обіцяне до початку або під час вчинення злочину, тобто до моменту вчинення учасниками злочинної організації злочину або до його закінчення, такі дії розглядаються як співучасть у скоєнні злочину у вигляді нособництва. При цьому, якщо особа більш-менш постійно, систематично сприяє злочинній діяльності учасників злочинної організації та укриває їх злочинну діяльність, то пособництво переростає в участь у злочинній організації. Тому про сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності можна говорити лише у разі заздалегідь не обіцяного, не постійного, а тимчасового, разового зв'язку зі злочинною організацією (наприклад, приховування без попереднього зговору майна, здобутого злочинною організацією шляхом вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину).
12. Від співучасті у злочині, передбаченому ст. 255 КК, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності відрізняється і тим, що винний сприяє учасникам злочинних організацій вчиненню злочинною організацією не конкретного злочину, як це має місце при співучасті у злочині, а взагалі злочинів, точно не визначених, не конкретизованих.
13. Мотив і мета можуть бути різними і не є обов'язковими ознаками складу цього злочину.
14. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
15. Кваліфікуючими ознаками злочину (обставинами, які обтяжують злочин) (ч. 2 ст. 256 КК) є: вчинення злочину службовою особою (див. коментар до пунктів 1 і 2 примітки до ст. 364 КК) або повторно (див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК).
Стаття 257. Бандитизм
Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
1. Особлива суспільна небезпечність бандитизму полягає в тому, що банди вчинюють вбивства, зґвалтування, насильницькі заволодіння майном, транспортними засобами, зброєю, наркотиками, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна та інші аналогічні дії. Сама організація й існування озброєної банди вже є серйозною загрозою для суспільства — його цінностей — життя і здоров'я людей, власності, нормального функціонування державних, громадських і приватних підприємств, установ та організацій.
2. Банда (від італійського Ьапсіа — збройний загін) — це один із спеціальних видів злочинної організації, тобто найбільш небезпечної форми співучасті (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК).
3. Обов'язковими ознаками банди є: 1) кількісна ознака — наявність у ній кількох (трьох і більше) суб'єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) загальна мета учасників угруповання — вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення злочину — напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.
4. Стійкість, як ознака банди, має місце лише у разі, якщо вона створена для зайняття злочинною діяльністю, вчинення, як правило, не одного, а кількох нападів. У окремих випадках банда може бути створена для одного, але особливо небезпечного нападу, який вимагає особливої підготовки. Наприклад, для нападу на банк, поштовий поїзд тощо. Угруповання, яке є бандою, вважається стійким, за умови, якщо воно є стабільним і згуртованим, а особи, які входять до нього, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів (п. 2 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про бандитизм» від
7 липня 1995 р. № 9 (Постанови... — С. 73). Про стійкість угруповання також можуть свідчити досконалість його організаційної структури, високий ступінь внутрішньої організації, постійність форм і методів злочинної діяльності тощо.
5. Озброєність банди означає наявність зброї хоча б у одного члена банди, за умови, що інші учасники угруповання «знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів» (п. 4 зазначеної Постанови). Саме озброєність для нападів у поєднанні зі стійкістю та іншими ознаками і утворює ту міру суспільної небезпечності, яка характеризує банду.
6. Під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, тобто зброя у вузькому, власному значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, в тому числі гладкоствольною мисливською, холодною, вибуховою тощо. Наприклад, зброя, уражаюча сила якої грунтується на використанні електричної енергії, радіоактивних випромінювань, біологічних та хімічних чинниках тощо. У разі виникнення сумніву щодо належності того чи іншого предмета до зброї слід призначати відповідну судову експертизу.
7. При визначенні понять вогнепальної та холодної зброї слід мати на увазі роз'яснення, що містяться в пунктах 4 та 8 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (абз. 2 п. 4 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 73).
8. Сокири, ломики, леза, столові, кухонні і складані ножі, стартові і газові пістолети, пневматична зброя, ракетниці і тому подібні предмети не є зброєю у власному значенні слова. Наявність таких предметів у групи не може розглядатися як озброєння банди (див. постанову судової колегії ВСУ (ЮВУ. — 1996. — 10—17 січня). Не належать до зброї і такі предмети, як, наприклад, цеглини, кийки, пляшки тощо. Не є зброєю також макети зброї та інші предмети, що є імітацією зброї.
9. Зброя як ознака банди може бути як заводського, так і саморобного виготовлення, як бойовою (військовою, службовою — штатною), так і мисливською або спортивною, нарізною і гладкоствольною.
10. Зброя повинна бути придатною для використання за її цільовим призначенням або придатною до ремонту з відновленням її уражаючих якостей.
8 останньому випадку необхідно, щоб у винних був умисел і можливість зробити необхідний ремонт особисто чи за допомогою інших осіб. Якщо ознаки придатності зброя не має, то її наявність не вважається озброєністю, бо не становить загрози громадській безпеці.
11. Для складу бандитизму не вимагається, щоб зброю було застосовано, пущено в хід при нападі. Достатньо того, що зброя була в 'розпорядженні банди і могла бути застосована. Так, наприклад, зброя могла призначатися і для вчинення збройного опору, в тому числі представникам влади, однак нападу ніхто не перешкоджав, і застосування зброї не знадобилося.
12. Для відповідальності за бандитизм не має значення, законним чи незаконним було володіння зброєю. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 257 і 262 або ч. 1 ст. 263 КК, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди (ч. 2 п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ (ЮВУ. — 29 черв-ня-5 липня 2002 р. - № 26(366).
13. Сама по собі наявність зброї у групи і використання її при нападі, за відсутності інших ознак банди, не утворює бандитизм.
14. Банда створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на досягнення злочинного результату за допомогою насильства над потерпілим або створення реальної загрози його застосування (абз. 1 п. 5 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 74). Це може бути як фізичне насильство (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, завдання ударів, побоїв, зв'язування, позбавлення волі, інші насильницькі дії), так і психічне — реальна погроза негайного застосування зазначеного фізичного насильства.
Судова практика свідчить, що напад при бандитизмі можливий і без протиправних дій щодо людей. Це, наприклад, знищення майна, приміщень, транспортних засобів тощо.
15. Як бандитизм слід розглядати і дії банди, пов'язані з насильницьким заволодінням чужим майном, вимаганням, зґвалтуванням, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту та іншими аналогічними діями (п. 5 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 74). Відсутній бандитизм там, де група осіб об'єдналася для вчинення хоч і злочинних дій, але не пов'язаних з нападом на підприємства, установи, організації чи окремих осіб. Наприклад, для фальшування грошей чи для заняття контрабандою.
16. Об'єктивна сторона бандитизму може виразитися в трьох формах:
1) організація озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій.
17. Під організацією озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб слід розуміти будь-які дії по об'єднанню осіб для вчинення нападів, результатом яких стало створення банди. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, загальних правил поведінки, в розподілі ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо (абз. 1 п. З зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 73).
Відповідно до ст. 257 КК організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад (абз. 2 п. З зазначеної Постанови ПВСУ).
У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно припинені правоохоронними органами або вона не була створена з інших не залежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди (абз. З п. З зазначеної Постанови ПВСУ).
18. Участь в озброєній банді — це членство в ній, входження, вступ до її складу, незалежно від того, чи вчинені винним які-небудь дії в складі банди, чи ні. Участь у банді вважається закінченим злочином з моменту надання згоди на вступ у банду. Участю у банді поряд зі вступом у банду охоплюється як безпосередня участь членів банди у вчинюваних нею нападах, так і виконання ними інших дій в інтересах банди: керівництво, фінансування, забезпечення транспортом, приміщеннями, сховищами, зброєю, документами, інформацією, пошук об'єктів для нападу тощо (абз. 1 п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).
19. Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі буде у разі, коли члени банди або інша особа, не член банди, разом з членами банди спільно братимуть безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь може виявитися у різних діях: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки нападаючих бандитів та інші дії з надання допомоги банді під час вчинення нею нападу. Для відповідальності за ст. 257 КК необхідно, щоб особа, яка не є членом банди, взяла участь спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Якщо мала місце участь спільно з бандитами в іншому діянні (не в нападі), то склад бандитизму виключається.
20. Участь особи, яка не є членом банди, в нападі, вчинюваному бандою, необхідно відрізняти від пособництва бандитизму. Пособник не бере безпосередньої участі в бандитському нападі. Пособники бандитизму, тобто особи які сприяли вчиненню злочину бандою, не вступаючи до її членів і не беручи безпосередньої участі в ЇЇ нападі, несуть відповідальність за ч. 5 ст. 28 і ст. 257 КК (абз. 2 п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ,).
21. Вчинені під час бандитських нападів злочини не виходять за рамки складу бандитизму і не потребують додаткової кваліфікації. Та коли бандою вчинено злочин, за який законом передбачено більш суворе покарання, ніж за бандитизм, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — бандитизму і того більш тяжкого злочину, який вчинила банда (абз. 1 п. 7 зазначеної Постанови ПВСУ^). Так, оскільки диспозицією ст. 257 КК не передбачені такі наслідки як заподіяння смерті іншій людині, і санкція цієї статті більш м'яка, ніж санкція частин 1 і 2 ст, 115 КК, дії винного у таких випадках слід кваліфікувати за сукупністю злочинів як бандитизм і умисне вбивство.
22. Якщо особа, яка брала участь у нападі, не знала про те, що інші учасники входять до складу банди, то вона не може підлягати відповідальності за бандитизм. Дії такої особи необхідно кваліфікувати залежно від характеру вчиненого, наприклад, як розбій, вбивство та ін. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями якось сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом (абз. З п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).
23. Бандитизм може вчинятися з метою викрадення людей, захоплення заручників, вбивств, зґвалтувань, заволодіння майном, знищення чи пошкодження майна, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.
24. Суб'єкт бандитизму — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.
25. Від інших злочинів, вчинених групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою, «бандитизм відрізняється найбільш високим ступенем внутрішньої організації, стійкості, згуртованості та озброєністю» (див. п. 8 зазначеної Постанови ПВСУ).
Стаття 258. Терористичний акт
1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, —
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, —
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
4. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації —
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
5. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.
1. Терористичний акт (від лат. їеггог — страх, жах) є одним із найнебез-печніших злочинів проти громадської безпеки. Він створює загальну небезпеку, може заподіювати або заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здоров'ю ні в чому не винним людям, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, характеризується невиборним використанням зброї, жорстокістю, насильством, здатний дестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорганізувати роботу органів влади, викликати у населення паніку, шок, почуття напруги, незахищеності і громадського неспокою, тривоги і занепокоєння, посіяти страх і безпорадність тощо.
2. Об'єктивна сторона цього злочину виявляється в двох формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій.
3. Під застосуванням зброї слід розуміти використання її вражаючих властивостей проти життя, здоров'я, майна чи довкілля.
4. Поняття вибуху, підпалу розглянуті при аналізі складу диверсії (ст. 113 КК).
5. До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, можуть бути віднесені застосування радіоактивних, отруйних та інфекційних речовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв'язку, пошкодження об'єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо.
6. Для закінченого складу терористичного акту у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших загальнонебезпечних дій, необхідно щоб будь-яка з них створювала реальну небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших . тяжких наслідків.
7. Небезпека для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання інших тяжких наслідків — це -реальна можливість, висока, максимальна вірогідність настання цих наслідків. Вона дорівнює або наближається до неминучості, призвела 6 до настання тяжких наслідків, якби її не було зупинено, усунено.
8. Погроза (див. коментар до статей 129 та 195 КК) вчинення загально-небезпечних дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого самоврядування, службових осіб, об'єднань громадян, юридичних або фізичних осіб, наміру готовності винного вчинити зазначені дії. З моменту такої погрози терористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза може бути виявлена як безпосередньо, так і опосередковано, як відкрито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.
9. З суб'єктивної сторони терористичний акт може бути вчинений лише з прямим умислом. При погрозі не має значення чи справді винний мав умисел привести її до виконання. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони терористичного акту є наявність мети: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчи-нення дій державною владою чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами;
5) привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).
10. Порушення громадської безпеки як мета терористичного акту є намаганням винного терориста кинути певний виклик суспільству, його захищеності, гарантованості від загроз, позбавити людей почуття безпеки (спокою), поставити в небезпеку життя і здоров'я людей та інші цінності суспільства, створити і продемонструвати небезпеку настання тяжких наслідків або їх заподіяння.
11. Залякування населення — це прагнення терориста викликати у населення терофобію, зробити його боязким, лякливим, застрашувати його, посіяти страх, жах, паніку тощо.
12. Провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення — це підбивання (підбурювання) до настання таких подій.
13. Вплив на прийняття рішення чи вчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами означає тиск на зазначені органи чи особи.
14. Привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) — це прагнення зробити свої погляди об'єктом уваги громадськості, примусити її до цього.
15. Якщо дії, передбачені ст. 258 КК, вчинені з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за диверсію (див. коментар до ст. 113 КК).
16. Суб'єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років.
17. Про повторність терористичного акту (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.
18. Про вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.
19. Про заподіяння значної майнової шкоди (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до п. 2 примітки до ст. 185 КК.
20. До інших тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 258 КК, слід відносити екологічне, зокрема, радіоактивне забруднення значних територій, масове отруєння чи захворювання людей, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, аварія поїзда, судна, тривале порушення нормальної роботи транспорту, підприємств та організацій, теракт, поєднаний з нападом на об'єкти, на яких є предмети, що становлять небезпеку для оточення, загострення міжнаціональних відносин, тривалу перерву функціонування елементів систем забезпечення життєдіяльності населення тієї чи іншої території, ускладнення відносин між державами (наприклад, згортання чи суттєве обмеження торгівлі, туристичного обміну) тощо.
21. Під загибеллю людини, передбаченою ч. З ст. 258 КК, необхідно розуміти загибель однієї або декількох осіб.
22. Про поняття створення терористичної групи чи терористичної організації як спеціального виду злочинної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації див. коментар до частин 3 і 4 ст. 28, ч. 1 ст. 255, статей 256 та 257 КК.
23. Згідно з ч. 5 ст. 258 КК для звільнення від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в ч. 4 цієї статті, необхідно, щоб особа: 1) не була організатором, керівником терористичної групи і терористичної організації; 2) добровільно повідомила про нього правоохоронний орган;
3) сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації; 4) якщо в її діях немає складу іншого злочину.
24. Добровільність повідомлення про існування терористичної групи чи організації (ч. 5 ст. 258 КК) означає вчинення цих дій з власної волі, з різних мотивів, при усвідомленні об'єктивної можливості продовжувати брати участь у ній або сприяти її діяльності.
Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності