Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташис, Тацій - НПК до ККУ, 2003.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
8.04 Mб
Скачать

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

1. Безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини власності з належ­ності матеріальних благ (при знищенні майна) і використання матеріальних благ (при пошкодженні майна). Додатковим об'єктом умисного знищення чи пошкодження чужого майна, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК є життя і здо­ров'я людини.

2. Предмет злочину — майно, що належить державним, комунальним ор­ганізаціям, а також приватне майно. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення, заволодіння і привласнення чужого майна, нерухомим — будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинне ма­ти товарну, мінову вартість. При цьому воно повинне бути для особи, яка вчиняє цей злочин, чужим — тобто належати на праві власності іншій особі і на це майно винний не має ні дійсного, ні передбачуваного права.

Знищення і пошкодження спеціальних видів майна або природних ба­гатств (об'єктів) у їх природному стані вимагає кваліфікації за іншими стат­тями КК. Зокрема, знищення або пошкодження лісових масивів і зелених насаджень, незаконна вирубка лісу, умисне знищення або пошкодження те­риторій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фон­ду, за наявності ознак складу злочину, підлягає кваліфікації відповідно за статтями 245 або 246, або 252 КК; пошкодження шляхів сполучення і транс­портних засобів — за ст. 277 КК; нищення, руйнування чи псування пам'ят­ників історії або культури — за ст. 298 КК. Застосовуються спеціальні нор­ми (статті 290, 292, 347, 352, 399, 411 КК) і у випадках знищення або по­шкодження інших спеціальних видів майна. Стаття 194 КК тут не застосо­вується, за виключенням випадків, якщо знищення або пошкодження спеціальних видів майна підпадає під ознаки ч. 2 ст. 194 КК і карається більш суворо, ніж передбачено санкціями статей, що закріплюють спеціаль­ні норми.

3. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у знищенні або пошкод­женні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

Знищення чужого майна — це такий протиправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або еко­номічну цінність, приведення його до такого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені: майно (речі, гроші, цінні папери, будівлі, споруди тощо) — внаслідок знищення перестає існувати як таке.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в повному обсязі, втрачає свої спо­живчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його використання за призначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути тимчасово або частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише після необхідних фінансових, трудових та інших витрат.

Суспільна небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину полягають у шкоді у великих розмірах. Шкода у великих розмірах — понят­тя оціночне, яке уточнюється у кожному конкретному випадку, з урахуван­ням матеріального становища потерпілого, вартості майна, його цінності то­що. Між знищенням або пошкодженням чужого майна і заподіяною шкодою має бути встановлений причинний зв'язок.

4. Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини — пря­мий або непрямий умисел. Мотив та мета можуть бути різними. Але якщо винний діє з метою ослаблення держави, вчинене має кваліфікуватися за ст. 113 КК.

5. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 194 КК — особа, яка досягла 14-річиого віку.

6. Частина 2 ст. 194 КК передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричини­ло загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу. Підпал — це знищен­ня чи пошкодження майна вогнем, коли створюється загроза життю чи здоров'ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків, загроза знищення інших матеріальних об'єктів. Знищення майна вогнем, коли не створювалася така загроза (наприклад, знищення майна вогнем у печі), не може розглядатися як знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу і не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 194 КК (див. коментар до ст. 113 КК).

Ті ж дії, вчинені шляхом вибуху. Вибух — це знищення або пошкодження майна за допомогою застосування вибухових речовин чи вибухових пред­метів, вибухових пристроїв, що містять порох, динаміт, тротил, інші хімічні речовини і їх сполуки, що можуть вибухнути. При способі вибуху завжди створюється загроза життю, здоров'ю людей, знищення або пошкодження інших майнових об'єктів (див. коментар до ст. 113 КК).

Ті ж дії (знищення чи пошкодження майна) іншим загальнонебезпечним способом. Загальнонебезпечний спосіб — це такий спосіб знищення чи по­шкодження майна, за якого створюється небезпека для життя і здоров'я людей, а також загибелі чи пошкодження майна фізичних чи юридичних осіб (наприклад, отруєння тварин, затоплення майна тощо).

Знищення чи пошкодження майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах. Поняття особливо великого розміру є оціночним і визна­чається на підставі всіх конкретних обставин злочину. Вартісний критерій майнової шкоди в особливо великих розмірах законом не встановлено, мо­же визначатися в кожному конкретному випадку відповідно до примітки до ст. 185 КК (ч. 4) сумою, що на момент здійснення злочину в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів гро­мадян. При цьому, безумовно, повинно враховуватися матеріальне станови­ще потерпілого, мотиви і мета дій винного тощо.

Загибель людей при умисному знищенні чи пошкодженні майна передба­чає настання смерті від цього діяння хоча б однієї людини.

До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком особам або тілесного пошкодження серед­ньої тяжкості двом чи більше особам. Якщо при знищенні чи пошкодженні чужого майна особа бажала або свідомо допускала настання смерті по­терпілого або інших тяжких наслідків, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК і відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за умисний злочин проти життя чи здоров'я людини (статті 115, 121, 122 КК та ін.).

Умисне знищення чи пошкодження чужого майна за обтяжуючих наслідків (ч. 2 ст. 194 КК), поєднане з вимаганням, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів (ст. 189 і ч. 2 ст. 194 КК). Знищення чи пошкодження електричних систем, кабельних ліній зв'язку і їх устаткування у процесі ви­крадення чужого майна слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (статті 188 і 194 КК).

Стаття 195. Погроза знищення майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

1. Безпосередній об'єкт злочину — відносини власності. Додатковий об'єкт — особиста безпека людини.

2. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі знищення чужо­го майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Щодо по­няття погрози і поняття знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом (див. коментар до статей 129 і 194 КК). За об'єктивними ознаками погроза повинна бути такою (її інтен­сивність, обставини дій особи, що загрожує, засоби загрози, особистість вин­ного, серйозність його намірів та ін.), щоб були реальні підстави побоюва­тися з боку особи, якій адресована погроза, здійснення такої загрози.

Цей злочин з усіченим складом і вважається закінченим з моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюватися її виконан­ня. Якщо після погрози майно знищене, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК.

3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мо­тиви і мета погрози можуть бути різними — помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюється з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється ст. 296 КК (хуліганство) і додаткової кваліфікації за ст. 195 КК не потребує. Погроза знищення майна, поєднана із вимаганням, тобто вимогою передачі чужого майна або права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характе­ру на користь винного, кваліфікується за ст. 189 КК як вимагання.

4. Суб'єкт злочину — загальний, будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричини­ло тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, —

карається виправними роботами на строк до двох років або обмежен­ням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об'єкт, предмет і поняття знищення або пошкодження майна такі ж, як і в злочині, передбаченому ст. 194 КК (див. коментар до цієї статті). Що­до наслідків, то вони можуть виявлятися у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження або загибелі людей.

2. Суб'єктивна сторона — необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) як до діяння, так і до наслідків.

3. Суб'єкт злочину — загальний, будь-яка особа, яка досяглі 16-ти років.

Стаття 197. Порушення обов'язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричи­нило тяжкі наслідки для власника майна, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на той самий строк.

1. Предметом злочину є чуже майно, що передане власником іншій особі, наприклад, сторожу, водію, кур'єру на збереження або під охорону, і яка на договірних засадах несе перед власником обов'язок забезпечити збереження цього майна.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні винним обов'язку забезпечити збереження майна, тобто у невиконанні або неналежному вико­нанні особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов'язків. Невиконання особою своїх обов'язків з охорони чужого майна полягає у бездіяльності: особа нічого не робить для виконання взятого на себе обов'язку забезпечити збереження довіреного чужого майна. Неналеж­не виконання обов'язків виявляється в тому, що особа хоч і здійснює певні дії по збереженню довіреного їй майна, але не в повному обсязі або не так, як це було потрібно, відповідно до взятих нею на себе зобов'язань.

Об'єктивна сторона злочину відсутня, якщо у особи не було можливості забезпечити охорону майна (наприклад, внаслідок стихійного лиха — земле­трусу, повені, раптового серцевого захворювання, втрати свідомості).

Для наявності об'єктивної сторони необхідне настання, внаслідок пору­шення особою обов'язків щодо охорони майна, тяжких наслідків, які мають перебувати в причинному зв'язку з цим порушенням. Тяжкі наслідки — це розкрадання, загибель, псування майна тощо. Це оціночне поняття уточ­нюється в кожному конкретному випадку.

Порушення обов'язків щодо охорони чужого майна саме по собі не вик­ликає настання тяжких наслідків, але створює для цього необхідні умови з їх спричинення. Тяжкі наслідки настають внаслідок дій інших осіб (розкра­дання, пошкодження майна), стихійних сил природи (загибель, псування майна) тощо.

3. Суб'єктивна сторона злочину — при порушенні обов'язків щодо охо­рони майна — будь-яка форма вини (як умисел, так і необережність), щодо тяжких наслідків — тільки необережність.

4. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є службовою. Для службо­вої особи відповідальність за такі дії настає за службову недбалість (див. ко­ментар до ст. 367 КК).

Стаття 198. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, —

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2003 р. № 430-ІУ)

1. Безпосереднім об'єктом злочину є відносини власності при виникнен­ні, зміні і припиненні права власності на майно. Суспільна небезпека злочи­ну, який розглядається, полягає в дезорганізації порядку придбання і відчу­ження майна, внаслідок чого до товарного обігу надходить і легалізується майно, здобуте злочинним шляхом.

2. Предмет злочину — майно, одержане злочинним шляхом-. Це — товари (промислові, побутові товари, продукти харчування), речі, гроші, цінні папе­ри (векселі, акції), які повинні мати матеріальну цінність і товарну, мінову вартість. Таке майно має бути одержане злочинним шляхом, тобто бути ре­зультатом вчиненого суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином.

Винятком є предмети, поводження з якими (придбання, зберігання, збут) утворюють самостійний склад злочину: зброя, бойові припаси, вибухові ре­човини (ст. 263 КК), радіоактивні матеріали, легкозаймисті та їдкі речовини (ст. 267 КК), наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, прекурсори (статті 307, 309, 311 КК) тощо (див. коментар до статей 263, 267, 307, 309, 311 КК та ін.). Стаття 198 КК в цих випадках не підлягає застосу­ванню.

3. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у заздалегідь не обіцяному придбанні, отриманні, зберіганні чи збуті майна, завідомо одержаного зло­чинним шляхом.

Придбання майна, одержаного злочинним шляхом, полягає в здобутті та­кого майна в будь-яких формах: купівлі, обміні тощо. При цьому особа, яка придбаває майно (відшкодувальне чи безвідплатно), отримує можливість користуватися, володіти і розпоряджатися цим майном, хоч і не стає його власником у прямому значенні цього слова, оскільки це майно здобуте зло­чинним шляхом.

Не є придбанням виготовлення майна (предметів), щодо якого встанов­лена спеціальна заборона — виготовлення чи ремонт вогнепальної зброї, ви­бухонебезпечних речовин тощо.

Отримання майна одержаного злочинним шляхом — це всі інші форми (крім придбання) здобуття такого майна, наприклад, прийняття в дарунок, запозичення тощо.

Зберігання полягає в тимчасовому знаходженні вказаного майна у во­лодінні особи або у певному місці (сховищі), що має винний, для наступної реалізації чи повернення особі, яка передала на зберігання майно, здобуте злочинним шляхом. Зберігання може бути як відплатне, так і безвідплатне.

Збут майна може бути відшкодувальним чи безвідплатним та виражати­ся в будь-яких формах його відчуження (продаж, передача погашення бор­гу, дарування тощо), а також інших формах, наприклад, в прийнятті особою на себе зобов'язань з реалізації викраденого, або здобутого іншим злочин­ним шляхом майна, коли реалізатор продає за винагороду чуже майно, що не належить йому.

Придбання, збут чи зберігання майна, здобутого злочинним шляхом, має бути заздалегідь не обіцяним. Це означає, що вказані дії, вчинені вже після факту вчинення злочину, не перебувають із ним у причинному зв'язку і винний заздалегідь (до вчинення злочину) не обіцяв сприяти в придбанні, збуті чи зберіганні майна, здобутого злочинним шляхом. Якщо така обіцян­ка мала місце до вчинення злочину або в момент його вчинення і перебу­вала з ним у причинному зв'язку, вчинене слід розглядати як співучасть у цьому злочині (пособництво) і кваліфікувати за відповідною статтею Особ­ливої частини КК (наприклад, крадіжка — ст. 185, грабіж — ст. 186, кон­трабанда — ст. 201 КК тощо). Як співучасть у злочині слід розглядати і систематичне (хоча заздалегідь не обіцяне в конкретних випадках) прид­бання або зберігання краденого майна або іншого майна, здобутого злочин­ним шляхом, коли особа, яка вчиняє злочин, має підстави розраховувати, що майно, здобуте нею злочинним шляхом, у цьому випадку, як і раніше, буде придбане (наприклад, для збуту викраденого) або буде прийняте на зберігання, внаслідок попередніх систематичних дій винного («скупника»),

Для об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 198 КК, потрібно встановити відсутність ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (див. коментар ст. 209 КК). В іншому випадку, при наявності складу легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, все скоєне кваліфікується за ст. 209 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання, отри­мання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здо­бутого злочинним шляхом.

4. Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Особа усвідо­млює, що придбаває, отримує, зберігає чи збуває майно, набуте злочинним шляхом, і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати кон­кретних обставин вчиненого злочину (місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Досить, щоб він усвідомлював, що майно здобуте шляхом вчинення іншою особою суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином (в результаті, наприклад, крадіжки, шахрайства, грабе­жу тощо).

5. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Дії, вчи­нені службовою особою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364 КК.