Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташис, Тацій - НПК до ККУ, 2003.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
8.04 Mб
Скачать

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень на­вколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову заги­бель тварин або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Суспільна небезпечність знищення або пошкодження лісових масивів полягає в тому, що ці дії завдають шкоди науково обґрунтованому, раціо­нальному використанню, охороні і відтворенню лісів, а також довкіллю в цілому. Небезпечність злочину посилюється тим, що знищення та порубка призводять до ерозії ґрунтів, виснаження річок, що погіршує життя людини.

Правила охорони та користування лісами регламентуються рядом норма­тивно-правових актів, найважливішими з яких є: Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 17. - Ст. 99); Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — №41. — Ст. 546); постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до кате­горій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісово­го фонду» від 27 липня 1995 р. № 557 та ін.

Пожежна безпека в Україні регламентується Законом України «Про по­жежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. (ВВР. — 1994. — № 5. — Ст. 21), «Правилами пожежної безпеки в Україні», затвердженими наказом Мініс­терства внутрішніх справ України від 22 червня 1995 р. № 400. Санітарні правила в лісах України затверджені постановою КМ «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» від 27 липня 1995 р. № 555.

2. Об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законодавством ліси як складова природного середовища.

3. Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі самі насадження.

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагар­ники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навко­лишнє середовище (ст. З Лісового кодексу України).

Лісові масиви — це значні за площею земельні ділянки, зайняті лісом.

Всі ліси на території України утворюють лісовий фонд. Корисні власти­вості лісів полягають в їх здатності зменшувати вплив негативних природ­них явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік вод, попереджати за­бруднення довкілля й очищати його, сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

Зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші насадження виконують різноманітні охоронні функції: санітарно-гігієнічні й оздоровчі (зелені насадження навколо населених пунктів), водоохоронні (уздовж берегів річок, озер, каналів), протиерозійні (насадження уздовж залізних і автомобільних доріг) тощо.

4. З об'єктивної сторони злочин виражається в знищенні або пошкод­женні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загально-небезпечним способом.

Знищення лісових масивів кваліфікується як повна загибель лісового ма­сиву, припинення його існування за цільовим призначенням (екологічна, господарсько-економічна, культурно-естетична цінність).

Пошкодження лісових масивів означає часткову загибель лісів, коли їх зна­чення істотно погіршується і зменшується цінність. Відновлення при цьому в колишньому виді або стає неможливим, або потребує значного часу, вит­рат, засобів і праці.

У статті міститься вказівка і на спосіб знищення й пошкодження лісово­го масиву, що може бути зроблено вогнем або іншим загальнонебезпечним способом.

Злочинний вплив вогнем на лісовий масив може відбуватися стосовно од­ного дерева або кількох дерев або іноді й щодо інших предметів і будівель, але обов'язково з подальшим поширенням вогню на великий масив лісу або лісосмуги.

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміють випадки знищення або ушкодження дією, аналогічною за характером і впливом, тобто затоплення, обвал, хімічні забруднення, фізичне руйнування транспортними засобам тощо.

5. Суб'єктивна сторона злочину припускає наявність вини у виді прямо­го або непрямого умислу або необережності. Наявність умислу щодо наслід­ків може свідчити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.

6. Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років.

7. У частині 2 цієї статті передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей варто розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масова загибель тварин передбачає наявність великої кількості загиблих тварин або птиці.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (за­повідних урочищ, ділянок лісу тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворю­ваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небез­печних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічно­го лиха, тощо. Інші тяжкі наслідки означають заподіяння матеріальної шко­ди, у тому числі витрат по гасінню вогню тощо.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, виражається в умисній вині стосовно дії і умислу або необережності щодо наслідків. Якщо загибель людей охоплювалась умислом винного (прямим або непрямим), дії мають кваліфікуватись як за ст. 245 КК, так і за статтями про вбивство (статті 115, 121 КК).

Стаття 246. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісо­вих насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах —

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмежен­ням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

1. Суспільна небезпека незаконної порубки лісу полягає в тому, що ці дії завдають шкоди довкіллю в цілому, науково обґрунтованому, раціонально­му використанню, охороні і відтворенню лісів. Небезпечність даного злочи­ну посилюється і тим, що порубка призводить до ерозії ґрунтів, виснажен­ня річок, погіршення життя людей.

2. Нормативними актами, які регулюють порядок порубки деревини у лісах перш за все є: Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. (ВВР. — 1994. — № 17. — Ст. 99); Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою КМ від 27 липня 1995 р. № 555; постанови КМ України «Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України» від 27 липня 1995 р. № 559, «Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах Ук­раїни» від 23 квітня 1996 р. № 449, «Про затвердження Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок» від 16 трав­ня 1996 р. № 535, «Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України» від 29 липня 1999 р. № 1378, «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству» від 5 грудня 1996 р. № 1464 та «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, за­подіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399; наказ Мінекобезпеки України «Про затвердження Інструкції про порядок установлення лімітів на використання лісових ресурсів державного-значення та Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів» від 31 березня 1993 р. № 26.

3. Об'єктом злочину є науково обґрунтоване, раціональне використання лісів, їх охорона і відтворення для теперішніх і майбутніх поколінь.

4. Предметом злочину є ліс на корені, тобто дерева і чагарники у лісах, захисних та інших лісових насадженнях в природному стані (невідділені від коріння), а також у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах України.

Порубка лісу у містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, скве­рах, садах, на вулиці, на території підприємств, організацій, у пришляхових смугах, а також на сільськогосподарських угіддях, садибах, дачних ділянках тощо) не є предметом цього злочину і кваліфікується як крадіжка чи грабіж майна.

Заготівля поваленого вітром лісу (буреломного) не підпадає під дію цієї статті і розглядається як самоправство (ст. 356 КК). Викрадення вже зруба­ної деревини розглядається як злочин проти власності.

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагар­ники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навко­лишнє середовище (ст. З Лісового кодексу України).

Лісові насадження — це захисні та інші штучні насадження дерев і чагар­ників, які у сукупності набувають корисних властивостей дикоростучих лісів. До лісових насаджень відносять: ліси населених пунктів, лісопаркові частини лісів зелених зон, державні лісові захисні смуги, полезахисні лісові смуги, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів, залізниць і автомобільних доріг.

Заповідники — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рек­реаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різно­манітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтри­мання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніто­рингу навколишнього природного середовища (преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Території та об'єкти природно-заповідного фонду — природні території та об'єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, за­повідні урочища); штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Інші особливо охоронювані ліси — природні ліси, що мають велику еко­логічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збережен­ня сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації нега­тивних природних процесів і явищ (Закон України «Про охорону навко­лишнього природного середовища»). В таких лісах допускається тільки руб­ка з метою догляду; санітарна рубка; рубка, пов'язана з реконструкцією ма­лоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, ство­ренням протипожежних розривів.

5. Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконній порубці лісу, тобто усі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від коре­ня, незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети).

Порубкою дерев та чагарників у лісах визнається як відокремлення від кореня або викорчовування ростучого чи сухостійного дерева, чагарника за допомогою спеціальних пристосувань, так і пошкодження, яке припиняє ріст деревостану (наприклад, повалення дерева транспортними засобами, відділення основних гілок від стовбура тощо).

Незаконною є порубка лісу лісозаготівельними організаціями, підприємства­ми і установами на ділянках, що не призначені для цього, порубка лісу фізич­ними особами без відповідного дозволу (тобто лісорубного квитка або орде­ра), або хоч і тими, що мають квиток (ордер), але не на тій ділянці, не в тій кількості, або порубка дерев і кущів не тих порід, на які було дано дозвіл.

Закінченим є злочин, коли дерева зрубані і заподіяна відповідна істотна шкода. Питання про істотність шкоди має визначатися в кожному конкрет­ному випадку з урахуванням всіх обставин справи (вартість, екологічна цінність, кількість добутого, пошкодженого чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю). Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, визначається вартістю незаконно зрубаного дерева і чагарника, їх еко­логічною цінністю, а також розміром шкоди, заподіяної довкіллю. Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, обчислюється за таксами, затвердже­ними постановами КМ України «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству» від 5 грудня 1996 р. № 1464 та «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб'єкт — особа, яка досягла 16-ти років.

Службова особа, що використовує для цього своє службове становище, відповідає за сукупністю злочинів за даною статтею і статтею про злочини у сфері службової діяльності.

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворо­бами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спри­чинило тяжкі наслідки, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність порушення законодавства правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також щодо їх захисту полягає в тому, що порушення посягає на суспільні відносини у сфері рослинного світу, який складає невід'ємну частку людського існування.

Відносини у сфері захисту рослин регулюються законами України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 22-23. - Ст. 198), «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ВВР. — 1998. — № 50—51. — Ст. 310), «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 14. — Ст. 91), «Про карантин рослин» від ЗО червня 1993 р. (ВВР, — 1993. — № 34. — Ст. 352) та іншими нормативно-правовими ак­тами.

2. Об'єктом даного злочину є встановлений законодавством порядок за­хисту рослин від шкідників і хвороб.

3. Предметом злочину є рослинний світ (рослини) — сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (ст. З Закону України «Про рослинний світ»).

4. Об'єктивна сторона порушення законодавства про захист рослин ха­рактеризується порушенням правил, установлених для боротьби зі шкідни­ками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням у результаті цих порушень тяжких наслідків і причинного зв'яз­ку між порушенням правил і наслідків.

Шкідники рослин — це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинно­го походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути (ст. 1 Зако­ну України «Про захист рослин»).

Хвороби рослин — це порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Захист рослин — це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Методи захисту рослин — способи, за допомо­гою яких здійснюється захист рослин (організаційно-господарські, агро­технічні, селекційні, фізичні, біологічні, хімічні та ін.). Засоби захисту рос­лин — хімічні, біологічні та інші засоби, які використовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів.

5. Основними законодавче встановленими вимогами щодо захисту рослин є:

додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту;

екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

обов'язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощу­ванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а та­кож реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та про­дукції рослинного походження;

суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосу­вання засобів захисту рослин;

збереження корисної флори і фауни;

недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

6. Порушення законодавства про захист рослин — це дія або бездіяльність щодо невиконання вимог тих нормативно-правових актів, які регулюють пи­тання захисту рослин.

Диспозиція статті є бланкетною, тому як приклади порушень законодав­ства про захист рослин згідно із Законом України «Про захист рослин» можна зазначити:

поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології виро­щування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;

екологічно необгрунтоване здійснення захисту рослин;

недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;

неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та за­критого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;

завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;

ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, досліджень;

невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, тощо.

7. Зважаючи на бланкетність диспозиції, для притягнення до відповідаль­ності за нею потрібно точно встановити, які з правил були порушені і в чо­му це порушення виявилося (наслідки).

Кримінальна відповідальність за даною статтею може наставати лише за наявності тяжких наслідків. Характер цих наслідків і їх «вага» визначають­ся відповідно до характеру порушення й з урахуванням всіх обставин спра­ви в сукупності. Тяжкими можуть бути. заподіяння значного матеріального збитку, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, зали­шення великої площі землі без посадок та ін. До цього слід долучити також і заподіяння шкоди життю та здоров'ю людей у результаті вживання про­дуктів з рослин, що піддалися псуванню або захворюванню.

8. Суб'єктивна сторона злочину має складний характер і визначається окремо до дії й окремо до наслідків, що настали. Порушення відповідних правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Щодо наслідків вина виражається тільки в необережності.

Умисел щодо наслідків допускає наявність іншого складу злочину — умисне знищення майна, а також заподіяння шкоди життю і здоров'ю лю­дей.

9. Суб'єктом злочину є особи, які досягли 16-річного віку і на яких по­кладені обов'язки щодо здійснення заходів боротьби зі шкідниками і хворо­бами рослин (керівники господарств, власники земельних ділянок, державні інспектори з карантину рослин та ін.).

При кваліфікації слід відмежовувати даний склад злочину від інших, зо­крема, коли вказані дії вчинені з метою ослаблення держави (поширення епіфітотій), вони кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК).

Стаття 248. Незаконне полювання

1. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією зна­рядь і засобів полювання та всього добутого.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або спо­собом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

1. Суспільна небезпечність незаконного полювання визначається пося­ганням на встановлені правовідносини: охорона, раціональне використання та відтворення тваринного світу.

Порядок здійснення полювання визначається законами України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 18. — Ст. 132), «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.; «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 р.; постановою КМ України «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну ви­дам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399; наказами Державного комітету лісового господарства Ук­раїни «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання» від 16 квітня 1998 р. № 41, «Про затвердження Інструкції про порядок ви­дачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення по­лювання на цих тварин» від 27 грудня 2000 р. № 153.

2. Об'єктом злочину є законодавче забезпечена охорона, раціональне ви­користання і відтворення диких звірів та птахів.

3. Предметом незаконного полювання є мисливські тварини, що перебу­вають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств, і які нале­жать до так званого державного мисливського фонду.

Звірі та птахи, які перебувають у клітках, вольєрах, на огороджених те­риторіях, в зоопарках, цирках або у володінні громадян, розглядаються як майно. Заволодіння ними кваліфікується як заволодіння чужим майном, а відстріл таких звірів і птахів без отримання мети володіння ними — як умисне знищення чужого майна.

Державний мисливський фонд — мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у не­волі в межах угідь державних мисливських господарств.

Мисливські тварини — дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами по­лювання.

Мисливство — вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Мисливські угіддя — ділянки суші та водного простору, на яких перебува­ють мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мис­ливського господарства.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій:

1) порушення правил полювання;

2) незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;

3) полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що зане­сені до Червоної книги України.

Полювання — дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тва­рин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарст­во та полювання»).

До полювання прирівнюється також перебування осіб у межах мисливсь­ких угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загально­го користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та інши­ми знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку та одержали в уста­новленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші доку­менти, що засвідчують право на полювання.

Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозво­ляється лише особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю.

Документами, які надають право на полювання є: посвідчення мисливця;

щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полю­вання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мис­ливських тварин (ліцензія, відстрільна картка); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак мис­ливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до по­лювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом — ліцензією або відстрільною карткою.

За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів благородного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, ондатру, куниць лісову та кам'яну, норку американську, тхо­ра лісового. Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у спеціально уповноваженому центральному органі вико­навчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або визначе­ного ним органу.

За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю. Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь.

Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь.

5. Оскільки диспозиція ст. 248 КК є бланкетною, тому правила полюван­ня та види їх порушення визначаються Законом України «Про мисливське господарство та полювання». До незаконного полювання віднесені:

1) полювання без належного на те дозволу;

2) полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мис­ливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;

3) полювання в заборонених для цього місцях (на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках; у межах населених пунктів, за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не за­значених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 м від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей);

4) полювання в заборонений час (у недозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу);

5) полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами (клеїв, петель, самострілів, ловчих ям; отруй­них та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як при­нади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного облад­нання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та при­строїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення;

дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових речовин; з під'їзду на автомототранспорті, також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів; немисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятують­ся від пожежі, повені тощо); полювання з мисливськими собаками, ловчи­ми звірами і птахами без наявності на них паспорта з допуском до полю­вання);

6) транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в дозволі про їх добування;

7) допускання собак у мисливські угіддя без нагляду;

8) полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання;

9) полювання на заборонених для добування тварин. Для настання відповідальності за цим злочином достатньо вчинення хо­ча б одного виду незаконного полювання.

6. При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним по­люванням, істотною, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в по­станові «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за пору­шення законодавства про охорону природи» від 26 січня 1990 р. № 1, слід враховувати вартість, екологічну цінність, кількість добутого, пошкоджено­го чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю.

Вартість тварин при встановленні розміру шкоди визначається за спеціальними розрахунками, встановленими Законом України «Про мис­ливське господарство та полювання», яка обчислюється виходячи з ринко­вих цін на м'ясо, шкіряну, хутрову та іншу сировину вищого сорту, що діють на час відшкодування.

7. Здійснення незаконного полювання в заповідниках чи на інших тери­торіях та об'єктах природно-заповідного фонду або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги Ук­раїни, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 248 КК незалеж­но від факту настання чи ненастання шкідливих наслідків.

Заповідники — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекре­аційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різно­манітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтри­мання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Території та об'єкти природно-заповідного фонду — природні території та об'єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, за­повідні урочища); штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (ст. З Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Червона книга України — основний державний документ, який містить пе­релік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тва­ринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. А також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та за­ходи щодо їх збереження та відтворення.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, у межах континентального шельфу та виключної (морсь­кої) економічної зони і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необе­режною виною. Мотиви можуть бути різними, вони на кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання.

9. Суб'єктом незаконного полювання є особи, які досягли 16-ти років. Службові особи, що вчинили незаконне полювання з використанням свого службового становища, відповідають за ч. 2 статті.

10. Кваліфікуючими ознаками, які встановлені ч. 2 статті, є вчинення тих самих дій за умови:

1) якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища;

2) або за попередньою змовою групою осіб;

3) або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тварин­ного світу;

4) або з використанням транспортних засобів;

5) або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Поняття службової особи та злочинів у сфері службової діяльності дається в коментарі до ст. 364 КК.

Про попередню змову групою осіб див. коментар до ст. 28 КК. Під способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу маються на увазі різні прийоми та методи, застосування яких призво­дить до винищення тварин у великій кількості (наприклад, застосування автоматичної зброї, вибухових речовин, газів, електроструму, отрути, загнан­ня стада тварин на болото або в засаду тощо).

Під незаконним полюванням, вчиненим з використанням транспортних засобів (автомашин, мотоциклів, катерів, моторних лодок, вертольотів, трак­торів тощо), розуміється їх застосування при вистежуванні або добуванні звірів і птахів (полювання з під'їзду на автотранспорті, на плавучих засобах з працюючим двигуном, із літаків та вертольотів тощо).

Незаконне полювання особою, раніше судимою за таке порушення, має місце в тому випадку, коли особа була раніше засуджена за незаконне по­лювання за частинами 1 або 2 ст. 248 КК і судимість не була знята чи пога­шена у встановленому законом порядку.

Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом