Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташис, Тацій - НПК до ККУ, 2003.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
8.04 Mб
Скачать

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавлен­ням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що особи, які займаються вихованням та навчанням дітей, несумлінно виконують свої обов'язки, внаслідок чого спричиняється шкода здоров'ю неповнолітніх або навіть смерть. Така діяльність щодо неповнолітніх перешкоджає забезпечен­ню гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян. Потерпілим від цього злочину може бути лише неповнолітня особа, тобто особа, якій не виповнилося 18 років.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю); 2) наслідками; 3) причинним зв'язком між ними.

3. Діяння виявляється у невиконанні або неналежному виконанні про­фесійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я непо­внолітніх.

4. Невиконання професійних обов'язків — є бездіяльність особи (виховате­ля дошкільного навчального закладу, вчителя, тренера та ін.), яка зай­мається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов'язків з охорони життя і здоров'я дітей.

5. Неналежне виконання професійних обов'язків можливе у випадках, ко­ли особа виконує покладені на неї обов'язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, в якій знахо­дяться вихованці.

6. Крім виконання обов'язків, які передбачені нормативними актами, уго­дами, наказами, або випливають з життєвих ситуацій і не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону жит­тя і здоров'я дітей. Проте вона не виконує або виконує неналежним чином свої обов'язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення.

7. Невиконання або неналежне виконання службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку тощо, де не створені і не підтриму­ються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої прак­тики, дозвілля, купання та ін., внаслідок чого створюється загроза для жит­тя і здоров'я дітей.

8. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є наслідки. У частині І—це істотна шкода здоров'ю потерпілого, а у ч. 2 — смерть не­повнолітнього або інші тяжкі наслідки.

9. Істотна шкода здоров'ю потерпілого може виявлятися в отруєннях дітей, розповсюдженні серед них різних інфекційних захворювань, спричи­ненні травм, у тому числі й психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності тощо.

10. Інші тяжкі наслідки, про які говориться в ч. 2 ст. 137 КК, — це є се­редньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження одному або кільком не­повнолітнім.

11. При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов'язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обста­новка, що й обумовило настання наслідків. Обов'язковою ознакою об'єктив­ної сторони є причинний зв'язок між діянням та наслідками.

12. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом або злочинною недбалістю щодо діяння і необережністю (злочинна са­мовпевненість або злочинна недбалість) щодо наслідків цього злочину.

13. Суб'єкт злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихован­ням, наглядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля тощо, а також службові особи дитячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитя­чих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх.

14. За багатьма ознаками цей злочин має схожість із службовою недбалістю (ст. 367 КК). Передусім потерпілими у злочині, який розгля­дається, можуть бути лише неповнолітні особи. Крім того, наслідками цьо­го злочину є істотна шкода здоров'ю потерпілого, тілесні ушкодження або смерть, а наслідками службової недбалості може бути і майнова шкода.

Насамкінець, суб'єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, може бути не тільки службова особа, а й інша особа, яка не є службовою.

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюва­не особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, —

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмежен­ням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Відповідно до ст. 74 «Основ законодавства України про охорону здо­ров'ям (ВВР. — 1993. — № 4. — Ст. 19) медичною та фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Особам, які не відповіда­ють цим вимогам заборонено займатися цією діяльністю.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у занятті лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

3. Заняття певними видами лікувальної діяльності — це є систематичне надання медичних послуг, яке поєднане з отриманням, як правило, винаго­роди за цю діяльність. Окремі випадки надання медичних послуг не можуть кваліфікуватися за цією статтею. У разі спричинення тілесних ушкоджень або смерті потерпілому при наданні медичної допомоги може ставитися пи­тання про відповідальність за середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або спричинення смерті через необережність.

4. Медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, встанов­леним Міністерством охорони здоров'я України. Відповідно до ст. 74 «Ос­нов законодавства України про охорону здоров'я», як виняток, за спеціаль­ним дозволом Міністерства або уповноваженого ним органу охорони здо­ров'я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народ­ної та нетрадиційної медицини.

5. Держава підтримує і заохочує індивідуальну підприємницьку діяльність у галузі охорони здоров'я. Заняття лікувальною діяльністю може здійснюватися лише при отриманні дозволу (ліцензії), яку видають відповідні заклади охорони здоров'я, наділені таким правом. Зайняття лікуваль­ною діяльністю без відповідної ліцензії є незаконним.

6. Крім діяння, об'єктивна сторона цього злочину включає тяжкі наслідки для хворого. Такими наслідками можуть бути настання смерті, тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

7. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є причинний зв'язок між незаконною лікувальною діяльністю і тяжкими наслідками. Для цього при­значається судово-медична експертиза.

8. Суб'єктивна сторона злочину полягає у психічному ставленні винно­го до діяння і його наслідків. Незаконна лікувальна діяльність вчиняється з прямим умислом. Особа усвідомлює, що вона протиправне, без ліцензії, зай­мається лікувальною діяльністю і бажає вчиняти такі дії. Що ж до тяжких наслідків, то вина особи щодо них може бути лише необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

9. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років і зовсім не має ме­дичної освіти, або має медичну освіту, яка не відповідає спеціальності та кваліфікації.

10. Якщо особа, яка займається незаконною лікувальною діяльністю, за­стосовує такі форми і методи лікування, які завідомо для неї не допомага­ють хворому і отримує за це платню, то вона повинна нести відповідальність за сукупністю злочинів (статті 138 і 190 КК — шахрайство).

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, на­дати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займати­ся певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.