Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташис, Тацій - НПК до ККУ, 2003.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
8.04 Mб
Скачать

1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не ви­конав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років,

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок виконання військового обов'язку коман­диром військового коробля та членами його екіпажу, які забезпечують жи­вучість корабля.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає в залишенні гинучого військово­го корабля командиром, який не виконав до кінця свої службові обов'язки, або особою зі складу команди корабля без дозволу командира.

Під залишенням корабля слід розуміти сходження з нього на берег, інше судно, катер або шлюпку, гелікоптер тощо. Небезпека загибелі військового корабля можлива як у бойовій обстановці, так і в мирний час. «Корабель­ний статут Військово-Морських Сил України» зобов'язує командира кораб­ля в складній і небезпечній обстановці вжити всіх заходів для урятування корабля, а якщо це неможливо, забезпечити організоване залишення корабля особовим складом, урятування або знищення у воєнний час важли­вих документів, майна і тільки після цього покинути гинучий корабель. Чле­ни команди мають право його залишити тільки з дозволу командира.

Склад злочину в діях командира корабля буде у випадках, коли він, вважаючи, що корабель неминуче загине, залишить борт корабля, не ви­конавши чи не повністю виконавши всі обов'язки, які повинен був виконати в цих умовах, і якщо він при цьому мав об'єктивну можливість їх виконати.

Особи зі складу команди військового корабля вчиняють військовий зло­чин, якщо вважаючи загибель корабля неминучою залишають борт корабля до відповідного розпорядження командира.

Закінченим злочин вважається з моменту протиправного залишення військового корабля.

3. З суб'єктивної сторони цей злочин може скоюватися як умисно, так і з необережності. При необережній формі вини суб'єкт злочину вважає, що всіх можливих заходів ним вжито, але насправді його думка є помилковою, оскільки фактично він не виконав до кінця своїх обов'язків, хоча повинен був і міг у конкретній обстановці їх виконати.

Залишення без дозволу гинучого корабля членами команди характери­зується тільки умисною формою вини.

4. Суб'єктом злочину є командир корабля і будь-яка особа, яка належить до складу команди корабля.

Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок поводження військовослужбовців під час бою, порядок, який забезпечує виконання ними свого військового обов'язку в бою.

2. Об'єктивна сторона злочину виявляється: 1) в самовільному зали­шенні поля бою; 2) у відмові під час бою діяти зброєю.

Самовільне залишення поля бою — це залишення військовослужбовцем без дозволу командира простору, в межах якого він повинен вести бойові дії під час безпосереднього збройного зіткнення з супротивником, або тоді, коли є безпосередня загроза нападу супротивника, або перед початком атаки свого підрозділу. Тривалість залишення поля бою на кваліфікацію злочину не впливає.

Відмова під час бою діяти зброєю може висловлюватися у відкритій заяві військовослужбовця про небажання діяти зброєю в бою або виявлятися у фактичному незастосуванні зброї в бою, коли була можливість і не­обхідність її застосувати, хоча відкрито військовослужбовець і не заявив про таке своє небажання.

Умисне пошкодження зброї чи інших засобів ведення бою з метою уник­нути участі в бою слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за стаття­ми 411 і 429 КК. Злочин вважається закінченим з моменту відмови діяти зброєю або з моменту фактичного припинення дії зброєю.

3. З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується тільки прямим умислом. Мотиви — боягузтво, малодушність або інші, крім протидержавно­го, для кваліфікації значення не мають. У випадку вчинення таких дій з ме­тою сприяння ворогу вони кваліфікуються як державна зрада.

4. Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець.